І їхня інформаційна значимість

Виникнувши від латинського слова documentum (доказ), цей термін у Росії (починаючи з епохи Петра I) – трактувалося як письмове свідчення, важливі ділові папери[1]. Іншими словами, як носій документальної інформації визнавалися лише письмові акти. Це було характерно не тільки для побутової лексики, але й для юридичної діяльності аж до початку 50-х років XX століття.

Так, у Великій радянській енциклопедії 1952 року терміном "документ" (у праві) позначався "убраний у письмову форму акт, що засвідчує наявність фактів юридичного значення"[2].

Із впровадженням у сферу юридичної діяльності технічних засобів фіксації, зберігання й передачі правової інформації до її джерел і носіїв стали відносити фото-, кіно- і інші зображення, а також звукозапис, що породило (і узаконило) такі поняття, як фото-,

кіно-, відео-, фоно- і інші документи. З початком же комп'ютеризації юридичної діяльності цей ряд поповнився новим видом документів,

Розділ 3. Комп'ютеризація правових задач.

що одержали найменування машинні документи, що містить у собі такі види джерел і носіїв інформації, як перфокарти, перфострічки, магнітні стрічки й диски, оптичні диски й ін.

У зв'язку із цим стало загальновизнаним поняття документа як матеріального об'єкта, що містить “у зафіксованому виді інформацію, оформлену встановленим порядком і має у відповідності із чинним законодавством правове значення”[3].

Хоча це поняття не є специфічно правовим, у ньому правильно відбиті основні характеристики документів, використовуваних у сфері юридичної діяльності. Як й у будь-якій іншій сфері людської діяльності, документ – це завжди матеріальний об'єкт, причому фізична природа його матеріальної основи може бути кожний, як кожним може бути й спосіб фіксації інформації.

Зовсім очевидно, що інформаційні властивості (форма, інформаційна ємність й ін.) у названих й інших документів різні, що визначає не тільки їхнє пізнавальне значення, але й впливає на процедуру додання їм статусу правових документів, а точніше, умов, що забезпечують можливість їхнього використання для рішення правових завдань.

Розділ 3. Комп'ютеризація правових задач.

Життєвий цикл документа

Рис.11. Життєвий цикл документа

Визначальними факторами тут є спосіб вираження й фіксації інформації і її матеріальний носій. З урахуванням цих факторів розглянемо (для приклада) деякі з названих видів документів.