Класифікація джерел фінансового права

За територіальною ознакою:

1. загальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади тощо)

2. місцеві нормативні акти (наприклад, фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування).

За характером правових норм:

1. нормативні (акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку)

2. ненормативні акти (такі, що не містять норм загального характеру).

За властивостями правового регулювання та характеру встановлення джерела фінансового права виділяють:

1. нормативні правові акти, які є основними, а в більшості випадків і єдиними джерелами фінансового права. В окремих випадках усі інші джерела розглядаються як похідні від нормативного акта;

2. звичай, санкціонований компетентними органами у встановленому порядку. У фінансовому праві найчастіше йдеться про звичай як джерело права, стосовно якого є відсилання у законі;

3. прецедент, специфіка якого полягає в тому, що правозастосовний орган фактично виступає як нормотворча структура. Значного поширення як джерело фінансового права набув у державах англосаксонської правової системи;

4. міжнародні договори, які набувають важливого значення при врегулюванні подвійного оподаткування.