Фінансове законодавство України — це сукупність нормативно-правових актів, що містять норми фінансового права. До їх числа належать Бюджетний кодекс України (22 червня 2001 р.), Закон України «Про систему оподаткування» (18 лютого 1997 р.), Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (26 грудня 1992 р., з подальшими змінами), Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (1993 р.) та інші нормативно-правові акти. Фінансове законодавство регулює відносини, що виникають у процесі здійснення фінансової діяльності. Суб'єктами фінансово-правових відносин можуть бути держава, державні та недержавні організації, їх посадові особи, представницькі органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян та інші недержавні структури, окремі індивіди. Об'єктом фінансово-правових норм є відносини, що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих фондів коштів, які складають частину національного доходу країни і необхідні для функціонування держави.
Централізовані фонди коштів знаходяться в розпорядженні держави. За їх рахунок фінансуються Збройні Сили, правоохоронні органи, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальний захист населення, охорона природи тощо. Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях народного господарства підприємствами, установами цих галузей.
Фінансове право регулює відносини у сфері бюджету, доходів, податків, видатків, бюджетного фінансування, державного, майнового та особистого страхування, банківського кредитування і розрахунків, інноваційної діяльності, фінансового контролю і грошового обігу. Залежно від характеру цих відносин у системі фінансового права виділяються окремі інститути — податкове, банківське право та ін.
Фінансові правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права, які утворюють галузь фінансового законодавства.
Вони мають такі ознаки:
1) одним із суб'єктів правовідносин виступає держава, яка бере в них участь безпосередньо або через уповноважені нею фінансові чи кредитні органи;
2) предметом цих відносин є кошти або грошові зобов'язання у зв'язку з формуванням, розподілом або використанням централізованих чи децентралізованих фондів коштів.
Методом фінансово-правового регулювання (тобто впливу держави на суб'єкти фінансових відносин) є метод владних приписів. За цією ознакою певні грошові відносини (фінансові) відрізняються від цивільно-правових (ку-півлі-продажу, поставки).
Основними джерелами фінансового права є Конституція України, закони, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції і накази міністерств, інструкції Національного банку України тощо.