Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компонент фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних та фінансових ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, ліквідності та платоспро­можності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у по­зиках; оцінка та прогнозування змін в економічних та фінансових ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про прибутки та збитки	Інформація про доходи, витрати і фінансові результати підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат
Звіт про зміни у власному капіталі	Інформація про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного пе­ріоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Інформація про генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз руху грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності під­приємства
Облікова політика та пояснювальні примітки	Обрана облікова політика. Інформація, що не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’яз­ко­ва для розкриття. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків, які впливають на діяльність підприємства, його фінансовий стан; діяльності підрозділів підприємства, тощо.

З метою забезпечення належного розуміння фінансової звітності користувачами, вона повинна розкривати всю суттєву інформацію. Відповідності до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 «По­дання фінансових звітів» у звітах має вказуватись:

− назва підприємства;

− країна знаходження;

− дата звітності та звітний період;

− короткий опис характеру діяльності підприємства і його юридичної форми;

− валюта звітності та одиниця її виміру.

У разі необхідності грошові суми і класифікація статей повинні бути доповнені іншою інформацією, яка пояснює їх зміст. Важливі статті рекомендується виділяти окремо, а не у складі інших статей. Фінансові звіти повинні містити відповідні дані за попередній період.

Заголовки, назви розділів, найменування статей річної звітності не регламентуються Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), тому правильний їх підбір повинен полегшити читання звітів і сприяти їх кращому розумінню.

Крім обов’язкових форм звітності підприємства можуть подавати фінансовий огляд результатів діяльності підприємства, оцінку його фінансового стану та аналіз чинників, що впливають на фінансові результати діяльності підприємства, та огляд інвестиційної політики підприємства, джерел фінансування його діяльності, дивідендної політики тощо.

Деякі підприємства крім фінансових звітів подають додаткові звіти: екологічні, звіти про додану вартість та інші залежно від потреб інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень користувачами.

Згідно з МСБО 1 «Подання фінансових звітів» кожний компонент фінансового звіту повинен бути чітко ідентифікований. Крім того, необхідно чітко визначити і вказати назву (код) підприємства, яке подає фінансовий звіт, дату балансу або період, який охоплює фінансовий звіт, валюту звітності та рівень точності, використаний при поданні цифрової інформації (наприклад, у тисячах або мільйонах одиниць валюти звітності).

МСБО 1 «Подання фінансових звітів» визначає, що відповідальність за складання та подання фінансових звітів несе Рада директорів та/або інший керівний орган підприємства. Отже, згідно з Міжнародними стандартами підписання фінансової звітності головним бухгалтером не є обов’язковим.

Зміст, структура та методика складання Балансу

Вивчаючи матеріал теми, слід пам’ятати, що обов’язковою формою фінансової звітності підприємств зарубіжних країн є Бухгалтерський баланс (Balance Sheet), який виступає основним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів. Зважаючи на те, що метою складання Балансу є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату для прийняття виважених економічних рішень, в переглянутому у вересні 2007 року МСБО1 «Подання фінансових звітів» назву «баланс» було замінено на Звіт про фінансовий стан підприємства (Statement of financial position), в якому відображається співвідношення між економічними ресурсами компанії та зобов’язаннями за ними. Слід зазначити, що для застосування в обліковій практиці ця назва не є обов’язковою.

У загальноприйнятій у світовій практиці термінології економічні ресурси, які контролює підприємство, розглядаються як його активи, а борги підприємства перед кредиторами (зобов’язання) і суми, що належать власникам підприємства (капітал), − як пасиви. Тому формула балансу має вигляд:

Активи = Зобов’язання + Капітал (2.1)

Активи – це економічні ресурси, якими володіє підприємство у результаті минулих подій і від використання яких очікується надходження майбутніх економічних вигід до підприємства. Вони можуть мати матеріальну форму (будівлі, споруди, обладнання, грошові кошти, товарно-матеріальні запаси тощо), а також бути нематеріальними (юридичні права, товарні знаки тощо). У міжнародній обліковій практиці актив визнається в Балансі, якщо існує достатня впевненість у тому, що майбутня економічна вигода, втілена в ньому, буде одержана підприємством і якщо він має собівартість або вартість, яка може бути достовірно виміряна. Активи поділяються на поточні і непоточні.

Пасиви об’єднують зобов’язання (борги) підприємства перед кредиторами (поточні і довгострокові) та капітал власників.

Основні елементи Балансу – активи, зобов’язання та капітал традиційно класифікуються як показано на рис. 2.2, 2.4.

Активи	Поточні активи (короткострокові)	Грошові кошти
Цінні папери
Дебіторська заборгованість
Товарно-матеріальні запаси
Непоточні (довгострокові) активи (основні засоби, вкладення, нематеріальні активи)	Нерухомість, будівлі та обладнання
Довгострокові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
Гудвіл
Патенти, торгові марки
Витрати майбутніх періодів

Рис. 2.2. Групування статей активу у порядку зменшення їх ліквідності

Поточні (короткострокові) активи – це грошові кошти та інші ресурси, які можуть бути перетворені на готівку або повністю використані протягом одного фінансового року чи нормального операційного циклу підприємства (в залежності від того, який період триваліший). Поточні активи також називають оборотними активами, вони знаходяться в процесі постійного перетворення на грошові кошти (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Операційний цикл

Зображені на рис. 2.2. статті повинні розкриватись окремо. Так, грошові кошти – це кошти в касі підприємства, а також на його банківських рахунках, які можуть бути одержані за вимогою.

Цінні папери – акції, облігації та інші ринкові цінні папери, які є короткостроковими інвестиціями тимчасово вільних коштів. Якщо ринкова вартість цінних паперів відрізняється від балансової, вона повинна розкриватись окремо.

Дебіторська заборгованість. По цій статті відображається сума дебіторської заборгованості, яка повинна бути сплачена упродовж року: рахунки та векселі до отримання, дебіторська заборгованість директорів, міжфірмова дебіторська заборгованість, дебіторська заборгованість асоційованих компаній тощо, а також завчасно сплачені витрати. Ця сума звичайно вказується за вирахуванням резерву на безнадійні борги.

Товарно-матеріальні запаси які у виробничих компаніях складаються з трьох груп:

− сировина, яка повинна бути використана на виробництво продукції;

− напівфабрикати, що знаходяться у виробництві;

− готова продукція призначена для реалізації.

В торговельних підприємствах – це запаси товарів, призначені для продажу покупцям. Товарно-матеріальні запаси в звіті відображаються за нижчою з двох оцінок – за собівартістю або ринковою вартістю.

Довгострокові активи – це засоби, котрі передбачається використовувати протягом періоду, що перевищує один фінансовий рік.

Нерухомість, будівлі та обладнання називають також основними засобами. Це активи, що постійно використовуються і не призначені для продажу. До цього типу активів належать будівлі, які є власністю підприємства; земельні ділянки, на яких розташовані ці будівлі та споруди; обладнання та машини, що використовуються на виробництві. Вони матеріальні і забезпечують доходи підприємства. У Балансі довгострокові активи (крім землі) відображаються за залишковою (балансовою) вартістю, яка визначається шляхом вирахування із їх первісної вартості суми накопиченої амортизації.

Довгострокові інвестиції – цінні папери, які не будуть продані протягом найближчого року; векселі, видані терміном більше року; земля для майбутнього освоєння; вкладення в дочірні підприємства, асоційовані та інші компанії на період, що перевищує один фінансовий рік. У валюту Балансу ці активи включаються за нижчою з двох оцінок – купівельною або ринковою.

Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість, яка не буде сплачена упродовж року.

Гудвіл (ділова репутація, фірми) – це перевищення суми, сплаченої під час придбання підприємства, над справедливою вартістю його активів.

Патенти, торгові марки та гудвіл є нематеріальними активами. Вони відображаються за ціною придбання, яка у деяких з них протягом очікуваного періоду амортизується.

Витрати майбутніх періодів – це фактично проведені витрати (на наукові дослідження, реорганізацію, розвиток та ін.), які принесуть економічні переваги в майбутньому. Як витрати вони відображаються в період визначення економічних переваг.

Зобов’язання – це вірогідне зменшення у майбутньому економічних переваг (активів) компанії внаслідок передачі активів або надання послуг іншим компаніям, проведення операцій або здійснення подій (рис. 2.4.)

Поточні (короткострокові) зобов’язання – це зобов’язання, які можуть бути погашені протягом фінансового року або нормального операційного циклу підприємства – залежно від того, який з цих періодів виявиться довшим.

Поточні (короткострокові) зобов’язання компанії звичайно погашаються за рахунок поточних (оборотних) активів. Взаємозв’язок між цими двома групами вимагає суттєвої уваги при вивченні балансу – він вказує на здатність підприємства погасити свої борги. Різниця між величиною поточних активів та короткострокових зобов’язань становить робочий капітал. Це один з найбільш поширених показників ліквідності підприємства. Його ще називають чистий оборотний капітал (чисті оборотні активи) – це величина, яка залишається після погашення всіх короткострокових зобов’язань. Консервативні інвестори бажають, щоб компанія, в яку вони здійснюють інвестиції, мала значний оборотний капітал, вбачаючи в цьому її здатність спрямовувати кошти після сплати боргів на приріст виробництва.

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ	Поточні (короткострокові) зобов’язання	Банківські позики
Поточна частина довгострокових зобов’язань
Кредиторська заборгованість
Непоточні (довгострокові) зобов’язання	Забезпечені позики
Незабезпечені позики
Міжфірмові позики
Позики, одержані від асоційованих компаній
Інші зобов’язання та резерви	Довгострокові резерви
Доходи майбутніх періодів
Відстрочені податки

Рис. 2.4. Групування та складові зобов’язань

Довгострокові зобов’язання – це борги фірми, термін сплати яких перевищує один фінансовий рік, або операційний цикл.

Капітал являє собою обсяг прав власників підприємства.

Згідно з МСБО 1 «Подання фінансових звітів» у Балансі підлягає відображенню, як мінімум, така інформація:

а) основні засоби;

б) інвестиційна нерухомість;

в) нематеріальні активи;

г) фінансові активи (за винятком сум, зазначених в ґ), є) та ж));

ґ) інвестиції, які обліковуються із застосуванням методу участі в капіталі;

д) біологічні активи;

е) запаси;

є) торговельна та інша дебіторська заборгованість;

ж) грошові кошти та їх еквіваленти;

з) загальна сума активів, класифікованих як утримувані для продажу, та активи, включені у ліквідаційні групи, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»;

и) торговельна та інша кредиторська заборгованість;

і) забезпечення;

к) фінансові зобов’язання (за винятком сум, зазначених в и) та і));

л) зобов’язання та активи щодо поточного податку, згідно з вимогами МСБО 12 «Податки на прибуток»;

м) відстрочені податкові зобов’язання та відстрочені податкові активи, згідно з МСБО 12 «Податки на прибуток»;

н) зобов’язання, включені у ліквідаційні групи, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»;

о) неконтрольовані частки, представлені у власному капіталі;

п) випущений капітал і резерви, що відносяться до власників материнського підприємства.

Цей Міжнародний стандарт визначає лише мінімальні вимоги до розкриття інформації у Балансі, в ньому відсутня жорстка регламентація формату, за яким слід подавати статті. У додатку до МСБО 1 «Подання фінансових звітів» наведено приклад форми Балансу, в якому всі статті згруповані в розділи за їх економічним змістом (табл. 2.3).

Таблиця 2.3