У той-таки день святого мученика Єпимаха

Святий мученик Єпимах родом був із Єгипту, мав батьків християн, від юності ж полюбив Бога і для Нього одного захотів пожити. Пішов-бо у пустелю, наслідуючи святому Івану Хрестителю, і довгий час в горі Пилусійській пробув. Не маючи ж якогось наставника від святих отців у суворім пустельницькім житті, наставлявся від Духа Божого, і любов, яка є до Бога, учителем йому була, повчаючи його в усьому чеснотливому житті — хто-бо так, як любов Божа, може навчити людину добротворенню?[425] Вона навчила святих апостолів покинути все й піти вслід обіднілого Господа; вона навчила преподобних отців "тинятися в овечих та козячих шкурах, відкинутих, засумованих, скривджених"[426]; вона навчила святих мучеників та мучениць за Христа щиро страждати. Казав дехто: "Тебе, Женише мій, люблю і, Тебе шукаючи, страждаю". Вона і святого Єпимаха навчила зносити пустельні подвиги й труди, терпіти від ворогів усілякі напасті, свято в Бозі жити й бути готовим за Нього на смерть. Жив же святий Єпимах у пустельнім усамітненні літа достатні й почув, що в Олександрії християни мучені є від нечестивих, і багато хто, боячись лютих мук, одні втікають у гори і в пустелях ховаються, інші-бо від віри відпадають. Розпалився тож ревністю за Бога, покинув пустелю і рушив до Олександрії, бажаючи постати до крові за свідчення Ісуса Христа. Побачив у місті беззаконня і свари нечестивих ідолопоклонників і що бісівське злочестя вельми примножилося, Христова ж частина умалена, обезчещена сквернами і святиня Господня. Ввійшов до храму ідольського дерзновенно перед усіми в час бісівського празника і жертви їхні перекинув, а ідолів скинув на землю та й побив. Через це схоплений був і до ігемона Апеліяна приведений[427]. Побачивши ігемона, який сидів на судищі й християн мучив, мужнім серцем кинувся на нього, бажаючи його вбити, і вбив би, коли б наближені його не утримали, — так по-ревнував за Господа Бога свого. Ігемон же здивувався такому дерзновенню простого і в рубища одягненого чоловіка і повелів його вкинути в темницю, доки не намислить, якими б його погубити муками.

Було в темниці безліч вірних, яких тримали за Христове ісповідання, їх-бо всіх Єпимах вустами, Святого Духа наповненими, до подвигу укріпляв. І настільки вірних слова його укріпили до страждання, що жоден із них не устрашився ані відпав од віри, але всі із дбанням за істинного Бога кров свою пролили і після різних мук душі свої поклали. Нарешті святий Єпимах виведений був на люті муки, як такий, що не лише у Христа вірує і празнику їхньому сум'яття учинив, але й на самого ігемона дерзнув, бажаючи вбити його. Спершу-бо підвішений був і кігтями залізними шарпаний, тоді каменем його били, ламаючи кістки його. Він же у муках казав: "Коли Господь мій Ісус Христос заради мене розіп'ятий і списом пробитий був, і оцтом напоєний, чи не маю і я бути причасником його страждань? Більших мук хочу за ці, які на мене накладаєте, бийте мене, плюйте на мене, вінця тернового накладіте мені на голову, дайте мені тростину в руки й жовчю напійте, всю плоть мою єдиною раною учиніте, на хресті розіпніте мене і списом проколіте — що перетерпів Господь мій, те і я хочу терпіти". Шарпали [тіло] святому й били; стояв охрест численний люд і на мучення його дивився.

Була серед людей одна жінка, що поблизу стояла, одне око мала сліпе, з більмом. Вона побачила таке страждання святого Єпимаха, плакала й незмигно на нього дивилась. Від лютого шарпання та биття відлітала плоть і бризкала кров далеко. Впала крапля крові його на око сліпої тієї жінки, і тоді прозріло око[428] і стало світле й доброглядне, як і друге. Жінка ж, діставши зцілення від краплі крові, що на око впала, закричала: "Великий Бог, якого цей стралсдалець ісповідує!"[429] По тому відсікли йому голову, і так віддав душу свою святу у руки Господа Бога, за якого і постраждав.

У той-таки день житіє преподобних отців наших Спиридона та Никодима, проскурників Печерських [430]

Усяка благословенна душа проста є[431], не має в собі лукавства й улесливості, як посудина й житло самого Бога, оскільки Бог Дух є простий. Про те й апостол говорить: "Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих"[432]. З таких вибраних був преподобний отець наш Спиридон, про якого тут належить нам [сказати] слово. Цей-бо блаженний родом був не з міста, а від одного села, не навчений вправності книжної і невіглас був у слові, але не розумом духовним і не ділами боговгодними, бо страх Божий, котрий є начало премудрості, мав у своєму серці. Прийшов до Печерського монастиря і прийняв суворе іноче життя. Не відаючи ж Писання, почав учитися книгам, хоча літами й немолодий був. І вивчив увесь Псалтир із вуст, і так трудився міцно для спасіння душі своєї, ненастанно співаючи Псалтир, що й весь кожного дня закінчував. Пимен-Постник, що був тоді ігуменом, побачив, що він чоловік смиренний і трудолюбний, завжди старанний у молитві та в пості і в усьому непорочний, доручив йому доброприємне послушання: хай пече хліб, який приносять до божественної літургії на таїнство Тіла Христового, що зветься проскури. Блаженний-бо Спиридон щиро до пекарні пішов, не змінивши свого подвига й труду духовного, і доручену собі роботу чинив із усяким благоговінням та страхом Божим. Витвори рук його були приготовлені чисто й непорочно на ясертви, які приносяться від ієрея; плід же вуст приношення його — жертва хвалена, скерована до Бога. Бо чи дрова рубав, чи тісто місив, безнастанно в устах своїх псалми Давидові мав, щоб щодня, за звичаєм своїм, закінчувати весь Псалтир — так воно й було.

Якось блаженний робив звичну свою роботу: запалив піч, щоб випекти проскури, і тут від вибухлого полум'я запалилася покрівля хоромини. Тоді блаженний узяв мантію свою й затулив нею челюсті печі, а в своєї волосяниці зав'язавши рукава, до колодязя з нею побіг і наповнив її водою. І, швидко повертаючись із водою, гукав братію, щоб допомогли йому загасити. Братія ж, прийшовши, побачила дивну річ: не згоріла мантія, якою затулив блаженний челюсті печі, і не витекла із волосяниці вода. Нею-бо погасили запалену хоромину і вельми прославили Бога.

Був цьому блаясенному Спиридонові співдільник, брат на ім'я Никодим, що в усьому однодумний із ним був і одного норову в молитвах та ручній праці.

Ці обидва добре й боговгідно послужили в печенні проскур тридцять літ, чисто й непорочно здійснюючи своє діло. По тому в доброму ісповіданні переставилися і насичуються славою Божою, якого бачать не у вигляді принесеного для того хліба, а лицем до лиця. їхніми ж святими молитвами нехай і ми наситимося достойно хліба життєвого — благодаті й слави Христа Ісуса, Йому ж із Богом-Отцем і зі Святим Духом належить честь, слава й поклоніння тепер, і завжди, і навіки віків. Амінь.

Кінець другої книги

Список ілюстрацій

№1. Покров Пресвятої Богородиці (дереворит з невідомої богослужбової книги).

№2. Св. архиєпископ Казанський (гравюра з книги Лазарь [Баранович], Труби на дні нарочития праздников, Київ 1674).

№3. «Томино увіреніє» (гравюра з книги Евангеліє учитольноє, Київ 1637).

№4 «Томино увіреніє» (гравюра з книги Евангеліє, Львів 1636). с. 164.

№5 Св. Косьма Маюмський (гравюра з книги Тріодь цвітная, Київ 1631).

№6. Св. Микола Святоша (гравюра з книги Патерик или очетник Печерскій, Київ 1678).

№7. Свв. Косьма і Дем'ян (гравюра з книги Лазарь [Баранович], Труби на дні нарочития праздников, Київ 1674).

№8. Св. ап. Лука (гравюра з книги Апостол, Київ 1630).

№9. Св. прор. Иоіл (гравюра з книги Тріодь цвітная, Київ 1627).

№10. Св. ап. Яків (гравюра з книги Апостол, Львів 1639).

№11. Св. Димитрій (гравюра з книги Мінея праздничная, Львів 1638).

№12. Св. Параскева (гравюра з невідомої богослужбової книги).

№13. Свв. Спиридон і Никодим (гравюра з книги Патерик или очетник Печерскій, Київ 1678).

а В українському перекладі Біблії: "небезпеки".

б В українському перекладі Біблії: "у небезпеках свого народу".

[1] 2 Кор., 11, [26].

[2] Мт. 24, [7].

[3] Об. 12, [1].

[4] "Жінка, одягнена в сонце, є знамення Пресвятої Богородиці".

[5] Об. 12 [19 і 12, 1].

[6] Пс. 59, [6].

в Пісн. 4, 4.

[7] "Давидів стовп був прообразом пресвятої Богородиці".

[8] "Амвросій. На псалом,118”

[9] Книга 9 "Екзамерон".

[10] "Блудниці, які покаялись, чесніші дів бувають".

[11] "Пс. 21, [17]".

[12] "Ікос 12".

[13] "Драбина Якова є прообразом Пресвятої Богородиці".

[14] "2 М. 17, [12]".

[15] Пс. 31, [10].

[16] Іс. 26, [20].

[17] Сирах. 24, [3].

[18] Пісн. 6, [10].

[19] "Люди лихі є норовом, як звірі". Златоуст, Гомілія 3: "До народу".

[20] Пс.93, [1].

[21] Пс. 39, [13].

[22] Плач. З, [10].

[23] 2 М. 15, [9].

[24] Пс. 26, [5].

[25] 1 М. 47, [9].

[26] Рим. 2, [5].

[27] "Від Симеона Метафраста".

[28] Дії 9, [11].

[29] 1 Кор. 1, [27].

[30] "Богородиця звиток книжний уклала у вуста Романові й мудрим його учинила".

[31] Лк. 24, [45].

[32] Із "Слова про покаяння Кипріянове".

[33] "І біси від своїх слуг пощення вимагають".

[34] "Агреград є Лідійський".

[35] "Таврополь".

[36] "Храм Діани на острові Ікарія".

[37] "Кипріян-волхв князя тьми диявола бачив".

[38] "Від Метафраста".

[39] "Христос явився жерцю ідольському, закликаючи його до себе".

[40] "Диявол хвалиться щодо злоб своїх".

[41] "Молитва із постом перемагає пристрасті".

[42] "Біс хвалить одруження більше дівства".

[43] Євр. 13, [4].

[44] "Знамення хресне, ніби вогонь, опаляє бісів".

[45] Це пишеться в "Слові про покаяння Кипріяновім".

[46] Пс. 117, [17].

[47] "Хресне знамення і невірних від бісів захищає".

[48] "Метафраст".

[49] "Написано Никифором, пресвітером церкви святої Софії у Царгороді. Тут же коротко від Прологу зібрано".

[50] "Три вінці небесні бачить святий Андрій, юродивий".

[51] "Багатство всього світу не достойне єдиної райської квітки".

[52] 21 "Полк бісівський озброєний, але не сильний".

[53] "Біси по сто ран прийняли від святого Богослова".

[54] "Гірке злостраждання, але солодке воздаяння".

а Цята — дрібна монета.

[55] 1 Кор. і. [25].

[56] "Мертва б'є живого".

[57] "Суд і воздаяння по смерті".

[58] Пс. 4, [9].

[59] "Померлого грішника біси до гробу проводять".

[60] "Ангел-хранитель плаче за умерлим грішником".

[61] "Звичаї багатого вельможі".

[62] "Гріх, творений у невіданні, сподобляється прощення".

[63] "Беззлобним дається милість Божа".

[64] Пс. 41, [5].

[65] "Грішного смерть люта".

[66] "Сріблолюбство — змій є, корінь усьому злому".

[67] "Сріблолюбного ченця відкидає Бог".

[68] "Сріблолюбство погубляє святиню іночу".

[69] Мт. 10, [9].

[70] Лк. 12, [20].

[71] "Дерево, що красно цвіте, образ душі є добродійної".

[72] 2 Кор. 12, [2].

[73] "Торкнувся".

[74] "Райська краса невимовна".

[75] "Ангели на небесах пошановують хреста і цілують його".

[76] "Святий Андрій-юродивий, узятий до третього неба, бачив Христа".

[77] Іс. 6, [1-2].

[78] Іс. 6, [5].

[79] Пс. 21, [15].

[80] "Богородиця, із небес сходячи на землю, допомагає людям".

[81] 1 Кор. 2, [9].

[82] "Від Метафраста та інших коротко зібрано".

[83] Дії. 17, [15].

[84] "Сатурна, Венеру, Юпітера, Вулкана, Меркурія, Бахуса, Діану".

[85] 4 Iв. 9, [6].

[86] "Французи".

[87] Пс. 118, [140].

[88] "Коли святий Діонисій літургісав, Христос із ангелами являвся".

[89] Марсова.

[90] "Із житія святого Діонисія"

[91] "Пам'ять його травня 26".

[92] "Христос знову страждати за нас є готовий".

[93] "Жінка, оголившись до гріха, вабить Івана Хозевита. Від Листвичника, слово 6".

[94] "Хто має пам'ять про смерть, не може грішити".

[95] "Більше про життя його не знайшов".

[96] "Написане Палладієм, Руфіном та Анастасієм Олександрійським".

[97] "Непорочне подружжя святого Аммона".

[98] "Злодійство покарано біснуванням".

[99] "Вовки з'їли верблюда, яким пан його не захотів послужити святому Аммону".

[100] "Того, що соромився тіло своє оголити і голизну власну побачити, ангел переніс через ріку".

[101] "Душу Аммонову було бачено, коли ангели на небо виносили"

[102] "Руфин, глава 31; Палладій, глава 28".

[103] "Жінку свою перелюбницю залишив препростий Павло".

[104] "Бісів малих проганяє віра, великих же перемагає смирення".

[105] Іс. 1, [16, 17 і 18].

[106] "Покаяння істинне відразу грішника у праведники перетворює".

[107] Пс. 24, [21].

[108] "Неповинному в'язню двері темничні самі від себе відчинилися".

[109] "Мати з дочками у річну глибину вкинулися, щоб чистота їхня збереглася".

[110] "Істинний християнин не віддав дочки у царський шлюб із людиною поганою".

[111] "Від Метафраста".

[112] "В Мінеї, пісня 4-та".

[113] "Від Патерика Печерського".

[114] Як. 5, [14].

[115] "Листопада 1-го".

[116] "Біс в образі воїна кидає на тих, що стояли в церкві, липкі квіти".

[117] "Біс їздить на свині".

[118] "Осел на ігуменському місці в церкві".

[119] Йо. 20, [25].

[120] "Рука, що вдарила позавуш слугу Господнього, псу буде на з'їжу".

[121] "Той, що Христові служить, є Його брат".

[122] "Золотом, жебракам розданим, чудовий палац на небі збудувався".

[123] "Мертвий говорить, вказуючи свого вбивцю!"

[124] "Порох, узятий від гробу апостольського, біса прогнав"

[125] "Від Метафраста скорочено".

[126] "Юпітера".

[127] "Чоловікові безчестя, коли вдягнуть його в жіночу одежу".

[128] Пс. 132, [1].

[129] Мт. 10, [28].

[130] Пс. 39, [2-3].

[131] Пс. 40, [10].

[132] "Від "Четьї" блаженного Макарія, митрополита московського".

[133] "Єпископ у зібранні єпископів повчання говорить".

[134] "Чеснотливий муж і з некорисного користь має"

[135] "Святий Нон убілив у воді чорну голубицю".

[136] "При патріархові єпископ промовляє повчання"

[137] "Блудниця, слухаючи слова Божі, до покаяння прийшла".

[138] Лк. 7, [38].

[139] "Слова Божі від проповідника — вуста Божі є".

[140] Єр. 15, [19].

а Катехуменія — приміщення для оглашенних (катехуменів).

[141] "Гріховний маєток у церкву не приймається".

[142] Ів. 19, [15].

[143] Лк. 10, [42].

[144] "Жіноча краса багатьом марність та пагуба".

[145] "фунтів".

[146] "Ложе й вінець на небесах приготовлені грішниці, яка покаялась".

[147] "Колишні гріхи завжди мати перед очима й плакати за них".

[148] "Від Метафраста".

[149] "Давній звичай:у середу і п'ятницю постити".

[150] Йов. 1, [21].

[151] "Малі діти, які вмирають, на небі живуть".

[152] 1 М. 12, [1].

[153] "Мовчання інока досконалим чинить".

[154] "Були іноки, котрі білу одежу носили".

[155] Дан. 3, [32].

[156] "Теодорит, книга 3, глава 17".

[157] "Від Метафраста".

[158] Пс. 49, [14].

[159] Мт. 10, [28].

[160] "Від Прологу".

[161] "Дивне покликання в іноцтво".

[162] Мр. 8, [34].

[163] Кол. 1, [24].

[164] "Від Пролога".

[165] 9 листопада.

[166] Дії- 6, [5].

[167] Дії. 8, [5].

[168] Дії. 21, [8].

[169] "Афанасій Великий".

[170] "Писарів"

[171] "По тому написав Метафраст".

[172] "Віктор — переможець"

[173] "Друге катування"

[174] "Гірчиця".

[175] "Писарів".

[176] "Небесні свічки ведуть до мощів святих".

[177] "Пролог".

[178] "Від Метафраста".

[179] "Не є що давніше, те чесніше, а те, що добре та корисне".

[180] "Пс. 16, [4].

[181] "Юпітера, Меркурія".

[182] Наум. 2, [1]·

[183] "Пролог".

[184] "Від святого Амвросія та від Метафраста".

[185] Мт. 5, [11].

[186] "Пролог".

[187] "Святий Амвросій, слово 14 про святих мучеників".

[188] "Кулями або палицями".

[189] "Павлин-пресвитер. У житії святого Амвросія".

[190] Лк. 21, [18].

[191] "Той, що прийняв од Господа дарування і не дає ним користі іншим, злодій є".

[192] Пс. 39, [11-12].

[193] "Це поза писанням Пилиповим, але від Мартиролога і від інших докладено через те, щоб звісно було, яких батьків мали ті святі мученики".

[194] "Далі знову писання Пилипове та Амвросієве".

[195] "Святий Амвросій у слові про цих святих мучеників".

[196] "Списано Євтимієм, єпископом терновським".

[197] Пісн. 1, [6].

[198] Пс. 41, [3].

[199] Пс. 44, [12].

[200] "Від Патерика Печерського".

[201] 1 Кор. 7, [31].

[202] Сирах. 10, [14].

[203] 2 Кор. 12, [9].

[204] Рим. 8, [18].

[205] Пс. 106, [12].

[206] Гал. 6, [5].

[207] Фил. З, [8].

[208] Фил. 1, [21].

[209] Пс. 117, [9].

[210] Іс. 26, [14].

[211] "Від Мінеї".

[212] "Пісня 4".

[213] "В стихирах.

[214] Мт. 11, [28].

[215] "Від Єронима, і Євсевія, і Метафраста".

[216] "Пролог".

[217] "Два хлопці гірчицею заморені у лазні за Христа".

[218] "Церква жива приємніша Богові більше кам'яної та дерев'яної".

[219] "На грудях мученичих здійснилася Свята літургія".

[220] "Подібне до цього в Пролозі, вересня в 20 день, про священика, відлученого від єпископа свого".

[221] "Тіло того, хто в забороні будучи, постраждав за Христа, геть виходить із церкви".

[222] "Від Метафраста й інших істориків".

[223] Мт. 27, [54].

[224] "Голова мученика, знайдена у гноїщі, очі сліпі просвітила".

[225] "Вдовиний син Єдинородний явлений після смерті в небесній славі".

[226] "Від Метафраста".

[227] "Творені іконі честь чи безчестя переходять на саме зображення".

[228] Пс. 138, [17].

[229] Їв. 15, [14].

[230] "Листопада 1-го".

[231] "Липня 1-го".

[232] "Від Метафраста та інших".

[233] Лк. 10, [1].

[234] Лк. 24, [13].

[235] Їв. 14, [6].

[236] "Святий Теофілакт у Передмові на Євангеліє від святого Луки".

[237] "Метафраст".

[238] Кол. 4, [14].

[239] 2 Кор. 8, [18-19].

[240] "Святий Єроним".

[241] "Метафраст. У житії святого мученика Артемія".

[242] "Мощі апостольські розслабленого зцілили".

[243] "Писання святих ікон почалося від святого Луки".

[244] "Від Метафраста".

[245] Мт. 10, [33].

[246] "Пролог".

а Спіра — військовий підрозділ.

[247] Єр. 10, [11].

[248] Іс. 32, [6].

[249] Мт. 26, [41].

[250] "Могили святих здавна пошановуються".

[251] "На волю Господню покладатися корисно".

[252] 4 Цар. 4, [36].

[253] "Святі, бувши на небі, бачать творену їм на землі честь".

[254] "Святі після смерті своєї моляться про нас до Бога".

[255] "Від прологу".

[256] "Горох або нагут".

[257] "Від різних істориків і від Метафраста коротко зібрано".

[258] "Зелений".

[259] "Пасерби Максиміянові".

[260] "Воєвода чи гетьман".

[261] "7 травня".

[262] П'ятдесятниці.

[263] "Теодорит, книга 3, глава 17".

[264] "Никифор, книга 10, глава 13; і Георгій Кедрин у Скороченій історії".

[265] "Никифор, книга 10, глава 1; і Созонт, книга 5, глава 20; і Георгій Кедрин".

[266] "Пам'ять їхня лютого 19-го числа".

[267] Λκ. 21, 11.

[268] "Від хреста Христового впала бісівська сила".

[269] Пс. 65, [10, 11 і 12].

[270] Іс. 50, [6].

[271] "Оасим — гнилий острів".

[272] Дан. З, [18].

[273] 1 М. 39, [15].

[274] "Пам'ять його вересня 4-го".

[275] "Мінея, пісня 4".

[276] Мт. 28, [22].

[277] Пс. 60, [3-4].

[278] "Декрет".

[279] "На схід молитися давній звичай".

[280] "Від Мінеї Четьї, блаженного Макарія, митрополита московського".

[281] "Персіянин за Вітчизну свою добровільно віддався на смерть".

[282] "Рукою невидимою відступник забитий".

[283] "Від Прологу".

[284] "Від грому умерлий виявився чудотворцем".

[285] "Від Єроніма скорочено".

[286] Пс. 26, [1].

а Смоква — плід смоківниці, винна ягода.

[287] "Постом, і трудами, і молитвами умертвляються плотські похоті".

[288] 2 Сол. [3].

[289] "Марення бісівські долягають святому Іларіону".

[290] 2 М. 15, [1].

[291] Пс. 19, [8-9].

[292] "Голий розбою не боїться".

[293] "Візник".

б Спуд — міра сипучих, зокрема зерна.

в В українському перекладі Біблії: "Гехазі".

[294] 4 Цар. 5, [26-27].

[295] "Чарівництвом дівиця на блуд розпалена".

[296] "Блудник має в собі біса".

[297] "Іноків три тисячі у святого Іларіона".

[298] "Щедрого виноград уродив".

[299] "Скупого обіднів".

[300] "Венери".

[301] "Їжа скупого смердить".

[302] "Радість духовна від добровільної убогості".

[303] "Угодника Божого й біси прославляють".

[304] Мт. 10, [8].

[305] "Великий змій повелінням святого у вогонь увійшов і згорів".

[306] "Морські хвилі не перейшли хрестів, накреслених на піску".

[307] "Як розлучалася із тілом душа святого".

[308] "Любов сильна, як смерть".

[309] "Від Метафраста скорочено".

[310] "Троє сліпих жінок, просвічені бувши, святу Тройцю побачили".

[311] "Пролог".

[312] "Джерело теплих вод вивів молитвою святий Аверкій".

[313] "Вино, єлей, оцет і вода в одному міху пробували незмішано".

[314] "Іподром — це місце, на якому видовища бувають".

[315] "В Мінеї Ікос".

[316] "Пролог, Трифолог".

[317] "Трифолог, на вечірні, на стихирах".

[318] 1 Кор. 15, [7].

[319] "Святий Доротей, єпископ тирський. Мінея, на вечірні, стихира".

[320] "Пролог і Трифолог".

[321] "Метафраст".

[322] "Метафраст".

[323] Святий Доротей, єпископ тирський".

[324] "Від Метафраста"

[325] 1 М. 25, 1.

[326] "Місто християнське, яке іновірних у співжиття не приймає, сяє благочестям".

[327] "Жидівська злоба померлого єпископа спалила".

[328] "Божество в Христі не постраждало, але сама плоть".

[329] "Здавна перше місце інокам".

[330] "Від огудників Бога хвали не бажати".

[331] "Мати убитих за Христа дочок спробувала [їхньої] крові".

[332] Пс. 112, 9.

[333] Суд. 7, 24.

[334] 2 М. 22, 27.

[335] 1 Пт. 2, 17-18: "Царя поважайте, раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим".

[336] 3 Цар. 18, 17-18.

[337] "Викривати в безбожності царя не є супротивне закону".

[338] Пс. 138, 8.

[339] "Дитяча думка чудна".

[340] Пс. 86, 3.

[341] "Вогонь з небес явився й огненний дощ упав".

[342] "Без Божої ради всі починання безкорисні".

[343] "Єлезвоя-царя яке смирення, коли до церкви входив".

[344] Рим. 12, 19. В законі.

[345] Пролог.

[346] "Війна без зволення Господнього не буває щаслива".

[347] "Заради обітниці стати іноком пособив Бог на ворога царю Єлезвою".

[348] "Де Бог хоче пособити, там ніщо не зможе зупинити".

[349] Пс. 106, 23-24.

[350] "Кого хоче Бог віддати в покару, тому спершу розум відбере".

[351] 2 М. 15, 15-16.

[352] "Голос із небес ім'я Гавриїла вигукує".

[353] "Дехто гадає, що то мав бути архангел Гавриїл".

[354] "Єлезвой залишив царство і став іноком".

[355] "Від Патерика Печерського".

[356] "Скупому зібране не буває в користь".

[357] Пс. 54, 23.

[358] 1 Тим. 2, 24.

[359] Рим. 5, 20.

[360] Йов. 1, 21.

[361] "Писарів."

[362] "Від Метафраста та Созомена".

[363] "Мінея, пісня 4".

[364] "Писарі".

[365] Лк. 21, 15.

[366] Пс. 32, 15.

[367] Пс. 43, 23.

[368] "Пролог".

[369] "Від Симеона Метафраста і від Четьї блаженного Макарія, митрополита московського".

а Кандило — лампада, світильник.

[370] "Святих ікон пошанування здавна".

[371] "Геркулій".

[372] Пс. 69, 2.

[373] Пс. 70, 5-6.

[374] Пс. 90, 13.

[375] "Омочена мученицькою кров'ю одежа чудодіє".

[376] "Миро від мученичих мощів подає цільби".

[377] "Маєтки церквам віддавна подавалися".

[378] "Вогонь і голос із мученикового гробу".

[379] "Святотатство чудесно викрите".

[380] "Святі вітчизни своєї після смерті не покидають"

[381] "Дві дівиці з іконою були забрані із полону".

[382] "Театр".

[383] "Від Патерика Печерського".

[384] Ів. З, 18. "Любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою".

[385] 1 Кор. 66, 20. "Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму".

[386] Ів, 4, 24.

[387] "В Мінеї стихира на вечірні і пісні 3 і 4".

[388] "Пісня 5"

[389] "Пісня 8".

[390] "Князь".

[391] "Дівоча краса, та, що від Святого Духа, найчудовіша".

[392] "День п'ятничний давні люди постом і молитвами пошановували".

[393] "Пролог і Трифолог".

[394] "Ангел приніс до мучениці в темницю знаряддя страждань Христових".

[395] "Від Метафраста".

[396] Пс. 112, 9.

[397] Пс. 91, 11.

[398] Пс. 140, 4.

[399] Іс. 8, 12.

[400] Мт. 10, 28.

[401] Кол. 1, 24.

[402] Мт. 10, 30.

[403] Пс. 33, 21.

[404] Пс. З, 4.

[405] "Голизни її дівочої не бачило сонце".

[406] Мт. 10, 42; Мр. 9,41.

[407] Гал. 4, 19.

[408] "Анепсія — братова дочка".

[409] "Написане преподобним Єфремом Сирином".

[410] "Більша мзда спасти багатьох, аніж одного."

[411] Пс. 117, 10.

[412] Пс. 90, 13.

[413] Пс. 11-, 1.

[414] "Диявол перемагає тих, що віддаляються від Бога, а ті, що люблять Бога, перемагають диявола".

[415] Пс. 117, 12.

[416] "Плакав щоденно святий Аврамій, ніколи не сміявся".

[417] "Голубицю зжер змій і знову повернув її живу".

[418] "Золотник".

[419] "Чернець м'ясо їсть із благословенного приводу".

а Плесни — передні частини ступні.

[420] "Від прологу".

[421] "Села та маєтки як давно почали давати церквам у Росії".

[422] Від Метафраста".

[423] Пс. 43, 8.

[424] "В Мінеї, пісня 6, 5, 3".

[425] "Любов Божа усіх добрих справ навчитель".

[426] Євр. 11, 37.

[427] "Пролог".

[428] "Крапля крові мученичої просвітила сліпе око".

[429] "Пролог".

[430] "Від Патерика Печерського".

[431] "Пр. 11, 25": "Душа, яка благословляє, насичена буде".

[432] 1 Кор. 1, 27.