Авторські договори та їх види

Чинне законодавство України про авторське право допускає

можливість позадоговірного використання творів лише в окремих

випадках, чітко визначених законом, - так званого вільного

використання творів. У всіх інших випадках, враховуючи норми

статей 426, 443 Цивільного кодексу України та 32 Закону України

«Про авторське право і суміжні права», використання твору

здійснюють лише за згодою автора або іншого суб’єкта авторського

права відповідно згідно з відповідним цивільно-правовим

договором.

Традиційно в законодавстві України цивільно-правові договори,

пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і

мистецтва, виділяються як самостійний різновид договору, що має

свій особливий предмет і певні особливості. Такі договори у

законодавстві й науці визначено як авторські договори.

Авторський договір є не лише правовою формою реалізації

авторських прав, а й одним з оптимальних способів доведення

твору до широкої аудиторії. Він є основним способом забезпечення

суспільного споживання продукту духовної творчості,

найважливішим етапом руху наукового чи художнього твору від його

творця до широкого споживача - читача, слухача, глядача.

Зазначені функції авторського договору тісно пов'язані між собою, і

здійснення однієї з них на шкоду іншої у межах договірних відносин

не допускається.

Проблемі вдосконалення правового регулювання авторських

договірних відносин завжди приділялася особлива увага як на

науковому, так і на законодавчому рівні. Визначення поняття

авторського договору відноситься ще до цивільного законодавства

Української Радянської Соціалістичної Республіки. Так, відповідно

до статей 500 та 501 Цивільного кодексу УРСР 1963 року авторські

договори поділялися на два типи: авторський договір про передачу

твору для використання та авторський ліцензійний договір.

Відповідно до авторського договору про передачу твору для

використання автор або його правонаступник передає чи автор

зобов'язується створити і в установлений договором строк передати

твір організації для використання обумовленим за договором

способом, а організація зобов'язується здійснити або почати це

використання в установлений договором строк, а також виплатити

авторові або його правонаступнику винагороду.

За авторським ліцензійним договором автор або його

правонаступник надає організації право використати твір, в тому

числі шляхом перекладу на іншу мову або переробки, в

обумовлених договором межах і на визначений ним строк, а

організація зобов'язується виплатити винагороду за надання цього

права або за використання твору у формі, передбаченій договором.

До авторських договорів про передачу твору для використання

відповідно до Цивільного кодексу УРСР відносилися:

- договір про видання або перевидання твору в оригіналі

(видавничий договір);

- договір про депонування рукопису;

- договір про публічне виконання неопублікованого твору

(постановочний договір);

- договір про використання неопублікованого твору в

кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), в

радіо- чи телевізійній передачі;

- договір про створення твору образотворчого мистецтва з

метою публічного виставлення (договір художнього

замовлення);

- договір про використання у промисловості неопублікованого

твору декоративно-прикладного мистецтва;

- інші договори про передачу творів науки, літератури та

мистецтва для використання будь-яким іншим способом.

З прийняттям у 1993 році Закону України «Про авторське право

і суміжні права» статті Цивільного кодексу УРСР 1963 року,

присвячені авторським договорам, були виключені. У самому ж

Законі чітке визначення поняття авторського договору відсутнє, що

не сприяє однозначному тлумаченню та практичній реалізації його

норм.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про авторське право і

суміжні права» в редакції від 23 грудня 1993 року було встановлено,

що авторські майнові права могли бути передані (відступлені)

автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі.

Крім того, автор або інша особа, що має авторське право

(ліцензіар), могли також видати дозвіл (ліцензію) на використання

твору одним або всіма відомими способами іншій особі (ліцензіату).

Передача (відступлення) авторського права та видача ліцензії на

використання твору здійснювалися відповідно до авторського

договору.

Відповідно до статей 31 та 32 Закону України «Про авторське

право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 року на підставі

авторського договору автор (чи інша особа, яка має авторське

право) може передати (відчужити) свої майнові права будь-якій

іншій особі або передати право (надати дозвіл) на використання

твору будь-яким одним або всіма відомими способами.

Крім того, статтею 33 Закону передбачено авторський договір

замовлення, відповідно до якого автор зобов’язується створити у

майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його

замовникові. Ця стаття відноситься до авторських договорів, які

укладаються в той момент, коли твір ще не створено автором.

Таким чином, законодавець, не визначаючи поняття авторського

договору, до авторських договорів відносив і відносить лише

договори про передачу (відступлення) та передачу (відчуження)

всього комплексу майнових авторських прав; договори (ліцензії) про

передачу твору у використання; договори про передачу права на

використання твору; авторський договір замовлення.

Крім вказаних норм щодо видів авторських договорів, Закон

України «Про авторське право і суміжні права» містить ряд статей,

зі змісту яких слідує, що авторсько-правові відносин можуть

опосередковуватися також іншими цивільно-правовими

договорами. Про це свідчать норми статей 13, 16, 17, 46, 48, 49.

Відповідно до статті 13 відносини між співавторами твору

визначаються угодою, укладеною між ними, до якої законодавець не

встановлює жодних правил, передаючи вирішення цього питання

повністю на розсуд сторін.

Статтею 16 встановлено, що відносини між роботодавцем та

автором щодо службових творів врегульовуються трудовим

договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором.

Відповідно до цих договорів мають вирішуватися питання щодо

майнових прав на службовий твір та щодо порядку та розміру

виплати винагороди авторові за створення та використання твору.

Специфічних вимог до вказаних договорів законодавець не

встановлює.

У статті 17 йдеться щодо договору про створення

аудіовізуального твору.

Як й у випадку з угодою між співавторами та договорами щодо

службового твору, особливих вимог до договору про створення

аудіовізуального твору не передбачено.

Але своєрідність цього договору полягає в тому, що ним має бути

врегульовано широке коло питань, які виникають при створенні

аудіовізуального твору. Зокрема, мають бути врегульовані питання

щодо майнових прав на аудіовізуальний твір між авторами

(режисер-постановник; автор сценарію, текстів, діалогів; автор

музичного твору, спеціально створеного для аудіовізуального твору;

художник-постановник; оператор-постановник) та організацією, що

здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсером.

Статтею також передбачено, що автори творів, що увійшли як

складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували

раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним

твором), зберігають авторське право кожний окремо на свій твір і

можуть самостійно використовувати його незалежно від

аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що

здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером не

передбачено інше.

Ще одна група договорів, які стосуються авторських прав,

передбачена статтями 46, 48 та 49 Закону. У цих статтях йдеться

про договори доручення на управління майновими авторськими

правами повіреним або спеціально уповноваженим на це

організаціям колективного управління майновими правами авторів;

договори про управління майновими правами іноземних суб’єктів

авторського права на основі договорів з іноземними організаціями

колективного управління про взаємне представництво інтересів

відповідними українськими організаціями; договори, які укладають

організації колективного управління майновими правами щодо

використання цих прав користувачами.

Відповідно до статті 46 повірений здійснює управління

майновими правами автора або іншого суб’єкта авторського права

на основі договору доручення.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (стаття 48)

досить детально регулює порядок створення й діяльності

організацій колективного управління майновими правами авторів.

Вони діють на основі і в межах повноважень, добровільно

переданих їм авторами та іншими особами, які мають авторське

право, безпосередньо на основі письмових договорів. Об'єктом

зазначених договорів є, як правило, окремі майнові права авторів та

їх правонаступників. Сторонами у цих договорах є, з одного боку,

автори та їх правонаступники, з другого - організації, що їх

створюють для управління майновими правами авторів та їх

правонаступників на колективній основі.

На основі одержаних повноважень організації, що управляють

майновими правами на колективній основі, мають певні права та

обов'язки. Передусім, вони надають користувачам творів

невиключне право на використання творів шляхом укладення

договорів, які мають відповідати положенням статей 31-33 Закону

України «Про авторське право і суміжні права» (тобто положенням авторських договорів); розглядають спірні питання, що виникають

між авторами, їх правонаступниками та користувачами.

Управління майновими правами авторів та їх правонаступників

на колективній основі, крім договорів про доручення управління

майновими правами авторів та їх правонаступників, обумовлюють

також договори організацій, що управляють майновими правами

авторів та їх правонаступників на колективній основі, з

користувачами творів та договори про взаємне представництво

прав та інтересів з іноземними організаціями - громадян України за

кордоном, іноземних громадян - в Україні.

Отже, предметом цивільно-правового договору може бути не

лише передача (відчуження) майнових авторських прав, передача

права на використання твору та створення твору за замовленням, а

й інші дії пов’язані з розпоряджанням авторськими правами.

Такий підхід законодавця щодо договірного регулювання

авторсько-правових відносин потребує коригування поняття

«авторського договору».

Визначення поняття авторського договору доцільно

сформулювати так: авторський договір – це вид цивільно-правового

договору, яким опосередковуються авторсько-правові відносини,

пов’язані зі створенням, використанням літературних, художніх і

інших творів та розпоряджанням майновими авторськими правами

на ці твори.

Авторські договори умовно можна поділити на такі види:

залежно від правовідносин, які регулюють авторські договори:

а) договір про надання дозволу на використання твору; б)

договір про надання права на використання твору;

в) договір про передачу (відчуження) майнових прав на твір;

г) договір про передачу права на управління майновими

правами автора;

залежно від об’єму прав, які передають (відчужують);

а) договір про відчуження прав повністю;

б) договір про відчуження прав частково;

залежно від готовності твору:

а) договір щодо готового твору;

б) договір про створення твору (договір замовлення);

залежно від характеру відносин між авторами та іншими

суб’єктами:

а) договір з роботодавцем;

б) договір про співавторство;

в) договір з іншими особами;

залежно від мети, яку переслідує користувач та автор:

а) договір про надання права використання твору зі створенням

похідного твору;

б) договір про надання права без створення похідного твору;

залежно від способів використання твору:

а) видавничий договір; б) договір про депонування рукопису;

в) постановочний договір;

г) сценарний договір;

д) договір художнього замовлення;

е) договір про використання у промисловості неопублікованого

твору декоративно-прикладного мистецтва;

є) інші договори;

залежно від об’єму прав, які передають для використання:

а) про передачу виключного права на використання;

б) про передачу невиключного права на використання;

залежно від виплати чи невиплати авторської винагороди:

а) з виплатою авторської винагороди;

б) без виплати авторської винагороди;

залежно від форми договору:

а) укладені в письмовій формі;

б) укладені в усній формі.