Обмеження авторських майнових прав

Обмеження майнових прав інтелектуальної власності є дуже складною проблемою як для правовласників, так і для суспільства в цілому. Якщо обмеження прав авторів дуже широкі, тобто їх твори можуть вільно використовуватися, це не сприяє заінтересованості авторів у результатах своєї інтелектуальної, творчої діяльності як в особистісному плані (визнання, слава, пошана, повага), так і в матеріальному (гонорари, премії, нагороди), що неминуче може призвести до гальмування процессу відтворення інтелектуального потенціалу нації. Тому для свого ж самозбереження суспільство зобов'язане вжити заходів для матеріальної і моральної підтримки авторів, встановлення раціонального балансу інтересів авторів і суспільства, що врешті-решт забезпечить економічну безпеку країни. Фахівці з питань інтелектуальної власності давно розробляють норми, які могли б обґрунтувати обмеження і виключення з майнових прав інтелектуальної власності на основі доступних оцінок якісного характеру.

У пункті 2 ст. 9 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів сформульовані принципи, відповідно до яких законодавство будь-якої країни може дозволяти вільне відтворення літературних і художніх творів, якщо таке відтворення:

— стосується лише визначених особливих випадків;

— не завдає збитків нормальному використанню твору;

— не ущемлює необгрунтованим чином законні інтереси автора.

Угода ТРІПС (ст. 13) поширила зазначені принципи на всі майнові права інтелектуальної власності на твори. Відповідно до положень Угоди ТРІПС законодавство будь-якої країни може дозволяти вільне використання твору, якщо таке використання:

— стосується лише окремих специфічних випадків;

— не завдає збитків нормальному використанню твору;

— не ущемлює необгрунтованим чином законні інтереси пра-

вовласників.

На думку Міжнародного бюро ВОІВ «щодо виключень і обмежень майнових прав інтелектуальної власності на твори між Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів та Угодою ТРІПС, як правило, не існує суперечностей».

Договір ВОІВ про авторське право і Договір ВОІВ про виконання і фонограми визначили припустимі обмеження і виключення аналогічним чином. Відповідно до Договору ВОІВ про авторське право країни «можуть передбачити у своєму національному законодавстві обмеження і виключення з прав, наданих авторам літературних і художніх творів за цим договором, у визначених особливих випадках, що не завдають збитків нормальному використанню твору і необгрунтованим чином не ущемляють законні інтереси автора» (п. 1 ст. 10). Цей договір поширив положення

Угоди ТРІПС на права авторів творів. Договір ВОІВ про виконання і фонограми поширив це положення на права виконавців і виробників фонограм. Відповідно до зазначеного договору країни «можуть передбачити у своєму національному законодавстві ті ж види обмежень і виключень щодо охорони прав виконавців і

виробників фонограм, які вони передбачають у своєму національному законодавстві щодо охорони авторського права на літературні і художні твори» (п. 1 ст. 16).

При визначенні обмежень майнових прав інтелектуальної власності у Законі України «Про авторське право і суміжні права» законодавець виходив із принципів, встановлених у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, Угоди ТРІПС і зазначених вище договорів ВОІВ, конкретизуючи їх у ст. 444 ЦК

України. В Україні в основу обмежень майнових прав інтелекту- альної власності покладені принципи, відповідно до яких дозволяється використання об'єкта авторського права і суміжних прав, якщо це:

— не завдає шкоди нормальному використанню цього об'єкта;

— не порушує законні інтереси суб'єктів авторського права.

При цьому принципи обмеження майнових прав інтелектуальної власності повинні виконуватися тільки у своїй сукупності і послідовно. По-перше, необхідно переконатися у додержані першого принципу щодо конкретного використання об'єкта авторського права. Якщо використання об'єкта авторського права може

завдати шкоди нормальному використанню цього об'єкта, то таке використання забороняється. Якщо такі наслідки не настануть, то використання об'єктів авторського права припустиме. По-друге, необхідно переконатися в тому, що дотримується другий принцип для того ж використання об'єкта авторського права. При цьому якщо використання порушує законні інтереси суб'єкта авторсько-

го права, то воно забороняється, якщо ні — то таке використання об'єкта авторського права припустиме. Останнє означає, що розглянуте вільне використання об'єкта авторського права стає припустимим за одночасного додержання обох принципів.

Інколи законодавець змушений дозволяти те, що не може заборонити, а заборонивши, не зуміє забезпечити таку заборону.

Інакше кажучи, законодавець змушений вводити удавані обмеження на майнові права інтелектуальної власності через неможливість контролю за забезпеченням цих майнових прав. Насамперед мова йде про вільне використання об'єктів авторського права в особистих цілях. Законодавство про авторське право і суміжні

права не містить прямої заборони щодо придбання і використання контрафактних товарів, які містять об'єкти авторського права для особистих цілей. З іншого боку, дозволяється відтворювати і навіть використовувати об'єкти авторського права і суміжних прав для особистих цілей. Деякі користувачі взагалі не знають і не бажа-

ють знати, що таке контрафактні товари, що таке об'єкти авторського права, не говорячи про заборони, обмеження, винятки тощо.

Але така неосвіченість користувачів стає порушенням закону, як тільки така особа почне використовувати чужий об'єкт права інтелектуальної власності в публічних чи комерційних цілях1.

Перелік випадків вільного використання твору без згоди автора але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення у ст. 444 ЦК України не має виключного характеру. Оскільки у зазначеній статті ЦК України мова йде про обмеження авторського права, яке полягає у тому, що автор має право на використання свого твору та отримання оплати за його використання, зако-

нодавець хоча і не наводить безпосередньо повного переліку таких обмежень, проте відсилає за відповідною інформацією до інших норм закону.

У статті 444 ЦК України законодавець спробував узагальнити способи вільного використання творів без згоди автора та інших суб'єктів авторського права. Проте на підставі змісту пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 444 ЦК України законодавець цієї мети не досяг. Практична цінність застосування положень цієї статті без відповідних

норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» відсутня. До того ж законодавець у п. З ч. 1 ст. 444 ЦК України передбачив банкетну норму, яка фактично підтверджує попередній висновок.

Повний, виключний перелік вільного використання твору без

згоди автора міститься у статтях 21-25 і ЗО Закону України «Про

авторське право і суміжні права». Так, без згоди автора (чи іншої

особи, яка має авторське право на твір), але з обов'язковим зазна-

ченням імені автора і джерела запозичення, допускається:

— використання цитат (коротких уривків) з опублікованих

творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі

цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо

воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інфорвикористання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів,

включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

—використання літературних і художніх творів в обсязі, ви-

правданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, пере-

дачах організацій мовлення, звукозаписах чи відеозаписах на-

вчального характеру;

—відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне спові-

щення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей із

поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних пи-

тань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у ви-

падках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або

інше публічне повідомлення спеціально не заборонене автором;

—відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами

фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше

публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час

перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною

метою;

—відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних

публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

—видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим

шрифтом для сліпих;

—відтворення творів для судового і адміністративного прова-

дження в обсязі, виправданому цією метою;

—публічне виконання музичних творів під час офіційних і релі-

гійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому ха-

рактером таких церемоній;

—відтворення з інформаційною метою у газетах та інших пе-

ріодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщен-

ня публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших

подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою.

Також допускається без згоди автора або іншої особи, яка має

авторське право, репрографічне відтворення одного примірника

твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована

прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов.

По-перше, у разі, коли відтворюваним твором є окрема опубліко-

вана стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмо-

вих творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілю-

страціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запи-

тами фізичних осіб за умови, що:

— бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що та-

кий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і

приватного дослідження;

— відтворення твору є поодиноким випадком і не має система-

тичного характеру;

— немає обмежень зі сторони організацій колективного

управління щодо умов виготовлення таких примірників.

По-друге, у разі, коли відтворення здійснюється для збережен-

ня або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного

примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загуб-

леного, пошкодженого або непридатного примірника з фонду ана-

логічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника

іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є по-

одиноким випадком і не має систематичного характеру.

Крім того, допускається без згоди автора чи іншої особи, яка

має авторське право, по-перше, відтворення уривків з опублікова-

них письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для

навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазна-

ченій меті, а по-друге, репрографічне відтворення навчальними

закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших

невеликих за обсягом творів, а також уривків із письмових творів з

ілюстраціями або без них за умови, коли:

— обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

— відтворення твору є поодиноким випадком і не має система-

тичного характеру;

— немає обмежень зі сторони організацій колективного

управління щодо умов такого відтворення.

Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних

програм надається особі, яка має право власності на примірник

комп'ютерної програми і відповідно має право без згоди автора

або іншої особи, яка має авторське право на цю програму,

здійснювати такі дії. По-перше, вносити до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування

на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчи-

нювати дії, пов'язані з функціонуванням комп'ютерної програми

відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті

комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не

передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторсь-

ке право на цю комп'ютерну програму.

По-друге, виготовити одну копію комп'ютерної програми за

умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для

заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо

оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або

стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено в першому і цьому випадку, і має бути знищена у разі, якщо право власності на примірник цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним.

По-третє, декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інфор-

мації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов:

—інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

—зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

—інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовува-

тися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.

По-четверте, спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми. Застосування положень ст. 24 Закону України «Про авторське право ісуміжні права» не повинне завдавати шкоди використанню комп'ютерноїпрограми іне повинне обмежувати законніінтереси

автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.

Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, якій належить авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім:

— творів архітектури у формі будівель і споруд;

— комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених ст. 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

— репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, пе-

редбачених статтями 22 і 23 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

— творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеограмах та їх примірниках.

Після того, як строк дії авторського права на твір закінчується, цей твір стає суспільним надбанням. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора твору, передбачених ст. 14 Закону України «Про авторське право ісуміжні права». Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: