Схеми споруд для очищення міських стічних вод.

Для очищення міських стічних вод їх пропускають через комплекс окремих очисних споруд, де при русі стічної води відбувається поступове її очищення, починаючи від крупних завислих частинок і до найдрібніших або розчинених речовин, очищення від яких забезпечує одержання потрібного ступеня чистоти стічних вод.

Метод очищення і склад очисних споруд визначають за техніко-економічним обґрунтуванням, враховуючи необхідний ступінь очищення стічних вод, склад і властивості їх, гідрогеологічні умови, наявність енергетичних ресурсів, санітарні умови та ін.

При скиданні стічних вод у потужну водойму (море, океан) самоочисна здатність котрих більша (головним чином, завдяки дуже сильному розбавленню стічних вод у собі), іноді буває достатньо механічного оброблення і знезаражування стічних вод, схема якого показана на мал. 9.10.

Спочатку стічна рідина проходить через грати, призначені для затримання великої зависі. Далі у піскоуловлювачі відділяються важкі домішки мінерального походження. У відстійнику осаджується основна маса нерозчинних органічних забруднень. І, нарешті, у змішувач і перемішують стічні води з хлором, а в контактному резервуарі їх знезаражують. Пісок із піскоуловлювачів за допомогою гідроелеватора подається для підсушування на піскові майданчики. Органічний осад з відстійників обробляють на метантенках і підсушують на мулових майданчиках.

Якщо ступінь очищення стічних вод вимагає повного біологічного оброблення при невеликих витратах стоків, застосовують очисну систему за схемою, показаною на мал. 9.11. Механічне очищення відбувається на ґратах, піскоуловлювачах і двоярусних відстійниках, призначених для устоювання води і обробляння осаду в анаеробних умовах; біологічне — на полях зрошення або полях фільтрації (аеробні умови). Стічні води, що містять у складі органічних забруднень азот, фосфор, калій, доцільно подавати на поля зрошення, де вони використовуються для зрошення сільськогосподарських культур, а органічні домішки, затримані у порах ґрунту, мінералізуються при наявності кисню повітря.

Міські стічні води очищуються зазвичай на станціях, де органічні домішки окислюються в аеротенках і біофільтрах.

Схема очисної станції з біологічним очищенням стічних вод в аеротенках наведена на мал. 9.10, б. Механічне очищення стічних вод відбувається на ґратах, піскоуловлювачах

і первинних відстійниках. Біологічна мінералізація здійснюється в аеротенках.

Стічні води із вмістом органічних домішок, що пройшли механічні споруди, в аеротенку продувають стисненим повітрям при перемішуванні з активним мулом. Активний мул нагромаджується при устоюванні вод, які пройшли аеротенк у вторинних відстійниках.

Особливістю активного мулу є велика насиченість його мікроорганізмами-мінераліза-торами, які можна знову використати для мінералізації органічних домішок в аеротенках циркуляцією цього мулу. Оскільки його кількість зростає, то залишки скидають в метантенки для мінералізації (збродження) разом з осадом первинних відстійників.

Для забезпечення нормальної роботи станції очищення стічних вод треба контролювати роботу окремих споруд і станції в цілому: визначати витрати стічної рідини, що надходить на окремі споруди і на станції, витрати осаду, активного мулу, повітря, пари, газу, електроенергії і необхідних реагентів; систематично проводити хімічні й гідробіологічні аналізи стічних вод, які надходять на станцію з окремих очисних споруд.

Витрати стічних вод визначають спеціальними вимірювальними пристроями (лотоки Паршаля, водоміри Вентурі, вимірювальні водозливи та ін.), які зазвичай обладнуються самописними приладами. Витрати повітря, газу і пари визначають за допомогою сопел або діафрагм із самописними дифманометрами.