Знос та амортизація основних фондів

Протягом тривалого функціонування основні фонди зазнають фізичного (матеріаль­ного) спрацювання, а також техніко-економічного (мо­рального) старіння.

Фізичне (матеріальне) спрацювання основних фондів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до посту­пового зменшення їхньої первісної реальної вартості (поломка, руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні характеристики — знижується про­дуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Техніко-економічне (моральне) старіння основних фондів — це про­цес їхнього знецінення до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступо­вою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удоско­налення наявних та створення нових засобів виробництва, запровад­ження нової прогресивної технології.

Таким чином, техніко-економічне старіння виявляється у двох формах:

1) знецінення старих засобів у результаті зниження вартості їхньо­го відтворення;

2) як наслідок знецінення старих основних фондів через створення
нових, ефективніших.

Фізичне спрацювання і техніко-економічне старіння основних фон­дів можна усунути частково або повністю шляхом їхнього поліпшення за рахунок проведення технічного огляду і обслуговування, поточного і капітального ремонту, модернізації, реконструкції, технічного переоз­броєння, а також придбання (спорудження) нових аналогічних об'єктів.

Безперервний виробничий процес потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необ­хідною умовою їхнього відновлення є поступове відшкодування вартості основних фондів, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їхнього повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підпри­ємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їхнього зносу (фізичного та морального), які вносять до собівартості новостворе­ної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає пе­ренесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до певної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основ­них фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом від­новлення основних фондів і називаються амортизаційним фондом.

Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами.

Норма амортизації — це встановлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.

У сучасних умовах господарювання підприємства повинні здійсню­вати нарахування амортизації згідно із Законом України "Про оподатку­вання прибутку підприємств" — у податковому обліку та згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" — в бухгалтерському обліку.

Цим законом норми амортизації встановлюються у відсотках до ба­лансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

- група 1 — 2 відсотки; - група 2 — 10 відсотків; - група 3 - 6 відсотків; група 4—15 відсотків.

На підставі встановлених норм амортизації амортизаційні відрахування

розраховуються за формулою:

(грн.)

де. Na – норма амортизації, %

Фсер – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Відтепер підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими ме­тодами:

1) прямолінійним,

2) зменшення залишкової вартості,

3) прискореного зменшення залишкової вартості,

4) кумулятивний,

5) виробничий,

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відно­ситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їхнє утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;