Оборотні виробничі фонди та оборотні кошти

Поняття, склад, структура й нормування оборотних фондів.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів підприємства (предмети праці), що повністю споживаються в кожному виробничому циклі виготовлення продукції, переносять усю свою вартість на вартість цієї продукції і в процесі виробництва змінюють свою натуральну форму.

Оборотні фонди поді­ляють на:

1) виробничі запаси: сировина, матеріали, паливо, запчастини, малоцінний інвентар…

2) незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготов­лення;

3) витрати майбутніх періодів.

Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції):

- Готова продукція на складах підприємства.

- Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі.

-Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

-Грошові кошти у незавершених розрахунках.

-Готівка в касі.

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підпри­ємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти).

Оборотні засоби поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова про­дукція на складах підприємства. До ненормованих відносяться відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові гро­шові кошти підприємства.

Структура оборотних засобів характеризується співвідно­шенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виражається у відсотках.

Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби

Ефективність використання матеріальних ресурсів харак­теризується системою показників, основним з них є мате­ріаломісткість.

В практичній роботі підприємства важливе значення ма­ють показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів.

Квм = Мі / Мзаг.,

Де Мі — чиста вага одиниці готової продукції і-го виду;

Мзаг — вага заготовки..

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що по­казує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

Норматив власних оборотних засобів у виробничих запасах визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу в днях.

Оборотні засоби підприємства знаходяться у безперервно­му русі, переходячи із однієї стадії кругообороту в іншу.:

ГРОЩІ – МАТЕРІАЛИ – НАПІВФАБРИКАТИ – ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ- ГРОЩІ.

Оборот оборотних засобів, виміряний в часі, називається їх оборотністю.

Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік про­дукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборот­них засобів (Ноз).

Тривалість обороту (Тоб) показує тривалість одного обо­роту оборотних засобів в днях і визначається:

Тоб = 360 / Коб, дні. або Тоб = Тз + Тв +Тр

Де ТЗ-тривалість заготівельного періоду
Тв -тривалість вирбничого періоду

Тр -тривалість періоду реалізації

1.4 Форми організації вироб­ництва

Форми організації вироб­ництва: концентрація, комбінування, спеціалі­зація, кооперування і їх ха­рактеристика та ефек­тивність.

На промислових підприємствах використовують наступні форми організації виробництва: концентрація, комбінування, спеціалізація, кооперування.

Спеціалізація - це зосередження випуску даного виду продукції в галузях, на підприємствах, в цехах.

Вона буває: предметна, детальна, технологічна.

Економічна ефективність спеціалізації полягає в зниженні собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці, зниження витрат часу на переналагодження обладнання, удосконалення техпроцесу, організації потокового виробницт­ва.

Кооперування - це форма виробничих зв'язків між спеціалі­зованими підприємствами, що разом виготовляють продукцію. Чим вужче спеціалізація, тим ширше кооперування.

Види кооперування: предметне, детальне, технологічне.

Концентрація - це зосередження виробництва на великих підприємствах.

Економічна ефективність концентрації полягає в зниженні собівартості продукції за рахунок економії умовно постійних витрат.

Комбінування - це об'єднання на підприємстві кількох різ­них галузей (повна переробка сировини, відходів).