Геохронологічні еквіваленти стратиграфічних підрозділів

Існує дві групи методів визначення віку гірських порід: абсолютний і відносний. Абсолютний вік вимірюваний у ро-

ках і базується на явищі природної радіактивності, розпаду ядер нестійких ізотопів хімічних елементів з переходом їх стійкі ізотопи чи нові хімічні елементи. Швидкість кожного такого процесу розпаду є постійною для кожного ізотопу і не залежить від зовнішніх умов. її прийнято характеризувати періодом напіврозпаду, тобто проміжком часу, необхідним для розпаду половини атомів вихідного ізотопу. Враховуючи цей параметр, можна визначити вміст продуктів розпаду, ви­числити, коли почався розпад, тобто установити тим самим вік гірської породи. До радіологічних методів визначення аб­солютного віку порід належать:

а) свинцевий, який базується на процесах розпаду двох ізотопів урану (з атомною масою 238 і 235) з утворенням від­повідно двох ізотопів свинцю (206 і 207); період напіврозпаду при першому процесі складає 4,5 млрд років, а при другому -707 млн. років;

б) калій-аргоновий, який базується на розпаді ізотопу калію-40 з утворенням (у визначеному співвідношенні) ізото­пів кальцію-40 і аргону-40; період напіврозпаду 1,32 млрд.років;

в) вуглецевий, який базується на перетворенні ізотопу вуглецю-14 в азот-14 з періодом напіврозпаду 5730 років.

Радіологічні методи дозволили встановити абсолютний вік найдавніших порід Землі. Він становить близько приблиз­но 4 млрд років. Враховуючи, що вік речовини метеоритів досягає 4,5-4,6 млрд років, вік нашої планети, очевидно, на­ближається до 5 млрд років.

Задовго до відкриття радіоактивності починалися спро­би визначити відносний вік гірських порід, тобто зіставити їх з іншими, що залягають разом з ними (в одному розрізі) або в різних місцях. Для цієї мети використовувалися досягнення стратиграфії (науки про верстви) і палеонтології (науки про викопні залишки організмів).

Стратиграфічний метод заснований на принципі, що при нормальному і не порушеному заляганні верств порід більш древні залягають нижче, а більш молоді виище. Палеонтоло-

гічний метод базується на теорії еволюції органічного життя на Землі. Палеонтологічні залишки викопних організмів, на­званих «керівними», дозволили ще в XIX в. зробити датуван­ня відкладів за відносним віком.

Вихідні дані та зміст роботи

1.Геохронологічна шкала (таблиця 2.1).

2. Геохронологічні еквіваленти стратиграфічних підроз­ділів (таблиця 2.2).

3. Геологічна карта (додаток 3).