Порядок виконання роботи

Шляхом аналізу геологічної карти (додаток 5) необхідно виконати на аркуші формату А4 наступні операції:

1. Побудувати геологічний розріз в наступному поряд­ку:

1.1. Перш ніж будувати геологічний розріз, варто побу­дувати його топографічний профіль, який являє собою гіпсо-метрічну поверхню рельєфу. Для цього на аркуші формату А4 будується лінія такої ж довжини, як і лінія розрізу на карті. Ця лінія називається умовною нульовою лінією профілю.

1.2. На умовній нульовій лінії відкладаються відтинки перетину лінії розрізу з горизонталями рельєфу на карті, вка­зуються їх висотні відмітки.

1.3. З лівої сторони умовної нульової лінії будують (і надписують) вертикальний лінійний масштаб. Вертикальний масштаб приймають такий як и горизонтальний. За системою прямокутних координат знаходять точки поверхні рельєфу в місцях перетину горизонталей з розрізом, з'єднавши їх плав­ною кривою отримують лінію топографічного профілю.

1.4. На топографічну основу розрізу наносяться геологі­чні дані. Для цього заміряють ширину виходу кожної верстви по лінії розрізу на карті і відрізки відкладають на нульовій лінії. Отримані відмітки з нульової лінії проектують на лінії топографічного профілю і від них горизонтально проводять границі верств у вертикальній площині.

1.5. Оформити геологічний розріз (див. додаток 4).

2. Побудувати стратиграфічну колонку до карти (див. додаток 2).

 

3.5. Контрольні питання

1. Що таке геологічна карта?

2. Що таке геологічний розріз?

3. Що таке горизонтальне залягання?

 

3.6. Література

1. Высоцкий И.В. Полевая и структурная геология.- М.-Л.: Гостопиздат, 1945.- 198 с.

2. Павлинов В.Н., Михайлов А.Е., КизевачьтерД.С. и др. По- собие к лабораторным занятиям по обшей геологии.- М.: Недра. 1983.-160 с.

3. Павлинов В.Н., Михайлов А.Е., КизевачьтерД.С. и др. По- собие к лабораторным занятиям по обшей геологии.- М.: Недра. 1988.-149 с.

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

ПОБУДОВА ГЕОЛОГІЧНОГО РОЗРІЗУ В УМОВАХ МО-НОКЛІНАЛЬНОГО ЗАЛЯГАННЯ ГІРСЬКИХ ПОРІД.

Мета занять

Знайомство з методами та способами побудови геологі­чних розрізів та стратиграфічних колонок при монокліналь-ному заляганні порід.

Вихідні теоретичні положення

Моноклінальне залягання порід - це залягання при яко­му верстви нахилені в одну сторону і мають постійний кут падіння. Якщо таке залягання спостерігається на значній те­риторії, то це є моноклінальна структура (монокліналь).

На геологічній карті верстви, що залягають похило зо­бражаються у вигляді шарів різної ширини, які представля­ють собою виходи верств на земну поверхню. Ширина цих виходів залежить від потужності та кута падіння верстви, а також від рельєфу.

При нормальному похилому заляганні верстви падають у напрямку розташування більш молодих порід, при перевер­нутому - навпаки.

Ширина виходу похилої верстви залежить від потужно­сті верстви, кута нахилу і форми рельєфу (рис. 4.1).

 

 

II

III

Рис. 4.1. Залежність ширини виходу похилої верстви від істинної потужності (І), кута нахилу (II) і форми рельєфу.

а, б істинна потужність, а', а", б' ширина виходу верствина горизо-нтальній площині.

А - вертикальні розрізи; Б - зображення в плані.

Чим більша істинна потужність верстви, тим ширший її вихід на поверхню (рис. 4.1,1).

Зі збільшенням кута падіння ширина виходу верстви н;і поверхню зменшується, при вертикальному заляїанні верстки

 

мут падіння, азимут простягання та кут падіння (дивись лабо­раторну роботу №1).

При похилому заляганні видима потужність верстви або ширина її виходу на земну поверхню залежить від потужності верстви, кута нахилу та форми рельєфу (рис. 4.1).

Для зображення на карті верстви, яка залягає похило, її покрівлі або підошви користуються закладенням а. Закладен­ня верстви - це проекція відрізка лінії падіння верстви на го­ризонтальну площину, обмеженого двома лініями простяган­ня, проведеними по підошві або покрівлі верстви (рис. 5.1).

 

 

Рис. 5.1. Визначення величини закладення верстви. Відрізок а — величи­на закладення (пояснення у тексті)

Визначення величини закладення виконується наступ­ним способом.

Будується вертикальний розріз у масштабі карти за на­правленням лінії падіння верстви. Кути нахилу верстви (а) на такому розрізі будуть відповідати істинному куту падіння. Лінія тп, що зображує верству (рис. 5.1), може бути його по­крівлею або підошвою, а при незначній потужності може зо­бражати повну потужність. Пересічемо верству через інтервали декількома горизонтальними площинами, сліди перетинів на рис. 5.1 зображені у вигляді ліній аа, бб, вв, гг. Відстань на розрізі між горизонтальними площинами, що пе-

 

ретинають верству (h) повинні відповідати перетину рельєфу горизонталями, який приймається відповідно до масштабу карти Лінії перетину горизонтальних площин з поверхнею верстви є лініями простягання. Точки перетину ліній простя­гання з площиною позначені як А Б, В, Г. Проектуючи відріз­ки верстви, що лежать між лініями простягання (АБ, БВ, ВГ), на горизонтальну площину, отримуємо відрізок а, який і буде величиною закладення для цієї верстви. На рис. 5.2. приведе­на блок-діаграма, яка пояснює побудови що виконувались при визначенні величини закладення.

Рис. 5.2. Блок-діаграма, яка пояснює прийом визначення величини за­кладення похилої верстви (позначення в тексті).

Величина закладення може змінюватися в залежності від кута нахилу верстви, відстані між горизонтальними пло­щинами, що січуть верству, масштабу в якому проводяться побудови, але вона не залежить від форми рельєфу.

На рис. 5.3. приведений приклад, з якого видно, що чим менший кут нахилу верстви, тим більша величина закладен­ня. Зі збільшенням кута нахилу зменшується і величина за­кладення.

Існує пряма залежність між величиною закладення і від­станню між горизонтальними поверхнями, які січуть верству.

 

 

Чим більша відстань між поверхнями тим більша величина закладення і навпаки, зі зменшенням відстані між горизонта­льними поверхнями зменшується і величина закладення (рис. 5.4.). Такою ж прямою залежністю пов'язана величина закла­дення з масштабом побудов, який повинен співпадати з мас­штабом карти. Чим крупніший масштаб, тим більша величина закладення; зі зменшенням масштабу побудов зменшується і величина закладення.

 

 

Рис 5.3. Зміни величини закладення в залежності від величини кута нахилу верстви.

mn, m'n', m"n" - покрівля або підошва верстви: а, а', а" - відповідні кути нахилу верстви; а, а', а" закладення.

 

Рис. 5.4. Залежність між величиною закладення а и а'і відстанню між горизонтальними площинами h і h ', які січуть верству (mn); аb та a'b' - різні варіанти форми рельєфу.

Величина закладення не залежить від форми рельєфу. Це підтверджується прикладом наведеним на рис. 5.4, з якого видно, що при різних формах рельєфу величина закладення зберігає своє значення.

Вихідні дані

1. Геологічна карта (додаток 7).

2. Індивидуальне завдання до геологічної карти (т. А, азимут падіння, кут падіння).