Конструктивні елементи систем водовідведення

У житлових та громадських будівлях може бути запроектовано мережі побутової (фекальної), дощової (ливневої) та сміттєвидальної каналізації. При проектуванні мережі на відповідних планах (горища, поверху, підвалу) показують стояки, відвідні трубопроводи від приймальників стічних вод (сантехприладів, трапів, лійок (воронок) тощо), випуски з колодязями.

У побутовій каналізації діаметр стояків приймають не менше діаметра випусків приєднаних приладів (унітаз – 100 мм, мийка, ванна – 40-50 мм).

На планах підвалу показують випуски від стояків до оглядових колодязів дворової мережі. Довжину випуска (від стіни будівлі) приймають 3-5 м. На випусках вказують номер (Випуск К1-1), діаметр, довжину і ухил труб, відмітку їх залягання (нижче глибини промерзання ґрунту).

Застосування одноплощинних хрестовин на горизонтальних ділянках каналізаційної мережі не допускається.

На планах та аксонометричних схемах показують запроектовані гідравлічні затвори, ревізії, прочистки.

Якщо в конструкції сантехприладу не передбачено гідравлічний затвор (сифон), то його запроектовують на випуску під приладом (наприклад, сифон – під умивальником).

Сантехприлади. Для групи вмивальників (не більше 6 шт.), встановлюваних в одному приміщені, або для мийки з кількома відділеннями, від групи душових піддонів допускається встановлювати загальний сифон з ревізією. Для кожної виробничої мийки (мийної ванни) слід передбачати окремий сифон, діаметром 50 мм, для кожного відділення. Не допускається приєднувати 2 умивальника, розташованих з різних боків спільної стіни різних приміщень, до одного сифону. Приєднувати сантехприлади з різних квартир до одного відвідного трубопроводу заборонено.

Всі унітази повинні бути обладнані індивідуальними зливними бачками. У промислових та громадських будівлях вбиральні з кількістю унітазів більше 3 слід обладнувати підлоговими унітазами або чашами.

У чоловічому відділенні вбиралень слід передбачати встановлення індивідуальних настінних чи підлогових пісуарів. У вбиральнях будівель з великим накопиченням людей допускається застосовувати лоткові пісуари.

В приміщеннях особистої гігієни жінок виробничих і громадських будівель слід передбачати встановлення гігієнічних душів, в житлових будівлях – біде.

Трапи встановлюють: діаметром 50 мм – в душових на 1-2 душа, 100 мм – на 3-4 душа; діаметром 50 мм – в підлозі санвузлів при номерах готелів, санаторіїв, турбаз, у вбиральнях з 3 унітазами і більше, в умивальнях – з 5 умивальниками і більше; діаметром 100 мм – у сміттєкамерах житлових будівель, у вбиральнях з більш як 3 пісуарами; в приміщеннях особистої гігієни жінок. У душовій встановлюють 1 трап не більш як на 8 душів. У ванних житлових будинків та пансіонатів трапи не встановлюються.

Ухил підлоги в душових 0,01-0,02 у бік лотка чи трапу. Лоток приймають шириною не менше 200 мм, з початковою глибиною 30 мм і ухилом 0,01 в бік трапу.

Матеріали труб системи каналізації: чавун, азбестоцемент, залізобетон, пластмаса та ін.

Прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допускається під стелею, в стінах та підлозі житлових кімнат, спальних приміщень, харчоблоків будівель і споруд, де ці мережі у випадку несправності можуть нанести шкоду (пошкодження вологою, ураження електрострумом, несангігієнічні умови тощо).

Вентиляцію мережі слід передбачати через вентиляційні стояки, приєднані до найвищих точок трубопроводів. Мережі побутової та виробничої каналізації, що відводять стоки у зовнішню мережу, повинні вентилюватись через стояки, витяжна частина яких виводиться через покрівлю або збірну вентиляційну шахту будівлі на висоту, м:

- від плоскої неексплуатованої покрівлі – 0,3;

- від скатної покрівлі – 0,5;

- від експлуатованої покрівлі – 3;

- від обрізу збірної вентиляційної шахти – 0,1.

Від вікон і балконів, що відкриваються, ці витяжні частини стояків розташовують не ближче 4 м по горизонталі.

Не допускається з’єднувати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами і димоходами. Допускається об’єднувати зверху однією витяжною частиною кілька каналізаційних стояків, за викладеною. Діаметр витяжної частини рівний діаметру стічної частини каналізаційного стояка.

На мережах внутрішньої побутової і виробничої каналізації встановлюють ревізії і прочистки:

- на стояках при відсутності на них відступів – на нижньому і верхньому поверхах, а при наявності відступів – також і на поверхах над відступами;

- в житлових будівлях з 5 і більше поверхами – не рідше як через 3 поверхи;

- на початку ділянок (за рухом стоків) відвідних труб при приєднанні 3 і більше приладів, під якими немає пристроїв для прочистки;

- на поворотах мережі – при зміні напрямку руху стоків, якщо ділянки трубопроводів не можуть бути прочищені через інші ділянки;

Дворова каналізаційна мережа встановлюється з керамічних, азбестоцементних, чавунних, сталевих, пластмасових труб. Діаметр труб визначається гідравлічним розрахунком і приймається 150 мм і більше. Ухил дворової мережі приймається: мінімальний – 0,007, нормальний – 0,01 для труб діаметром 150 мм і, відповідно, 0,005 та 0,008 для труб діаметром 200 мм. Мінімальна глибина закладання каналізаційних труб приймається на 0,3 м вище глибини промерзання ґрунту, але не менше 0,7 м до верху труби.

Оглядові колодязі влаштовують із збірних залізобетонних елементів, діаметром 1 м (при глибині закладання до 2 м – діаметром 0,7 м), а також з інших матеріалів, наприклад, пластмаси. Оглядові колодязі розташовують на випусках, на поворотах і прямих ділянках (через 50 м). Контрольний колодязь розміщують в кінці дворової мережі за 2-1,5 м до червоної лінії. Приєднання випусків каналізації до дворової мережі та дворової мережі до вуличної виконується «труба в трубу». Перепад, при потребі, слід проектувати у контрольному колодязі.

 

Контрольні запитання та завдання.

1. Як влаштовують вентиляцію мережі водовідведення

(каналізації)?

2. Що таке гідравлічний затвор (сифон)?

3. Що таке санітарно технічні прилади?

4. Як розташовують витяжні частини стояків внутрішньої системи водовідведення (каналізації)?

5. З яких елементів складаються водопровідні мережі?

6. Опишіть будову та роботу сантехприладів системи водовідведення (каналізації).

7. Де в системі внутрішньої побутової і виробничої каналізації встановлюють ревізії і прочистки?

8. З яких матеріалів виконують труби дворової каналізаційної мереж?

9. Яка мінімальна глибина закладання каналізаційних труб у ґрунті?

 

 

Планувальне вирішення приміщень і санвузлів будівель

Планування приміщень і особливо санітарно-побутових вузлів житлової будівлі повинне відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, простоті монтажу і експлуатації, створюючи найбільш раціональні в техніко-економічному відношенні рішення. Наприклад, у типових секціях житлової будівлі при усіх варіантах планування квартир повинно бути прийняте єдине взаємне розташування приміщень ванної кімнати, туалету і кухні, причому планування санітарнотехнічних вузлів також повинно бути типовим.

Найбільш доцільнішим рішенням для санітарно-побутових вузлів є лінійне планування, при якому прилади розташовуються на одній монтажній стіні. Раціональне планування виключає нестандартне виготовлення санітарно-технічних вузлів і деталей, яке спричиняє подорожчання будівництва.

При рішенні планування приміщень і санітарно-побутових вузлів потрібно враховувати, що:

- не допускається розміщувати кухні, туалети, душові і ванні приміщення над житловими кімнатами;

- вентиляцію кухонь і санвузлів треба передбачати через самостійні канали;

- між санітарними приладами повинні бути залишені мінімальні відстані, що забезпечують зручність експлуатації (користування і ремонту);

- небажано розташовувати туалетні кімнати поряд із житловими;

- не треба встановлювати прилади туалетної кімнати на стіні, близькій до житлової кімнати.

Санітарно-побутові вузли для типових житлових і громадських будівель за плануванням можуть бути:

- розділеними, з ізольованими приміщеннями для туалету

(вбиральні) і ванни;

- суміщеними, в яких ванна або/та душ, умивальник та унітаз розташовані в одному приміщенні.

Проектування суміщених санітарно-побутових вузлів допускається у однокімнатних квартирах, а також готелях.

Санітарні вузли у громадських будівлях проектуються виходячи з таких розмірів: ширина кабіни туалету 0,8-0,9 м, довжина її 1,1-1,2 м, ширина проходу вздовж кабін не менше 1,1 м при відкриванні дверей всередину і 1,4-1,5 м при відкриванні їх назовні. При груповому встановленні унітазів мінімальна висота перегородок, розташованих над підлогою на висоті 0,2-0,25 м, повинна бути 2 м. При груповому встановленні душових кабін розміром 0,9*0,9 м вздовж них передбачають проходи шириною 0,9-1,5 м.

Типізація проектів будівель дозволила використовувати на будівництві санітарно-технічні кабіни – об’ємно-просторові елементи з ванни і туалету.

В санітарно-технічній кабіні змонтовані трубопроводи санітарно-

технічних систем, розташовані вентканали, зроблена електропроводка, встановлені сан-прилади. Монтажні санітарнотехнічні роботи на будівництві зводяться до піднімання кабін, встановленні їх на місце і поповерховому з’єднанню усіх стояків.

За матеріалом конструкції стін розрізняють кабіни:

- масивні (з прокатних залізобетонних, керамзи-тобетонних, гіпсобетонних панелей);

- полегшені (з азбестоцементних листів на каркасі, ДСП, гіпсоволокняних листів, покритих пластмасовою плівкою чи іншими матеріалами).