Показники використання рухомого складу

Лекція 6.

Коефіцієнти: технічної готовності, випуску рухомого складу, використання рухомого складу, використання робочого часу, використання пробігу, нульових пробігів.

Технічна швидкість, експлуатаційна швидкість та швидкість сполучення.

Коефіцієнти статичного та динамічного використання вантажопідйомності вантажівок та місткості автобусів.

 

 

Показники використання рухомого складу характеризують якість роботи окремих видів транспорту. За їх допомогою здійснюється обґрунтування намічених планів перевезення вантажів та пасажирів рухомим складом, визначається потреба у рухомому складі, у необхідних капітальних вкладеннях у розвиток матеріально-технічної бази окремих видів транспорту.

Планування потреби та показників використання рухомого складу мають специфіку на кожному виді транспорту.

Група транспортних засобів, об’єднаних організаційно або виконанням спільної задачі, називається парком рухомого складу.

Основні показники, що визначають транспортну роботу, яка виконується парком автомобілів, можна об’єднати у дві групи:

І група - показники чисельності парку рухомого складу та використання часу його перебування в АТП, що визначають кількість автомобіле-годин роботи рухомого складу на лінії;

ІІ група - показники продуктивності рухомого складу, що характеризують середню годинну виробітку у тоннах або у тонно-кілометрах.

При обліку та аналізі роботи парку рухомого складу користуються середніми значеннями показників, які розраховуються як середньозважені величини.

 

Показники першої групи.

Час перебування кожної одиниці рухомого складу в тому чи іншому стані визначається в днях Д чи годинах Т. Календарний час перебування автомобіля на підприємстві Ди (Ти) розділяється на час його перебування в стані, готовому до експлуатації Дге (Тге), і час перебування в технічному обслуговуванні та ремонті Др (Тр). Час перебування автомобіля в стані, готовому до експлуатації, розділяють на час експлуатації Де (Те) та час простою в справному стані Дп (Тп):

Ди = Дге + Др = Де + Дп + Др.

 

Для всього парку рухомого складу використовується сумарне число авто-днів АД чи авто-годин АТ перебування в тому чи іншому стані всіх одиниць рухомого складу. За допомогою цих вимірників розраховується лише загальний час перебування автомобілів у різних станах. Для оцінки ступеня використання рухомого складу за часом застосовується система відносних показників.

Обліковий склад парку рухомого складу А призначений для виконання основної виробничої діяльності та визначається так:

,

де АД_j - кількість автомобіле-днів перебування в АТП автомобілів j -тої групи;

D - кількість календарних днів у періоді, що розглядається.

m - кількість колон або марок автомобілів.

 

Тривалість роботи автомобіля у наряді - час з моменту виїзду автомобіля на лінію до повернення в автогосподарство визначається так:

Тн = Тл + T ₀,

де Тл - час знаходження автомобіля на лінії; T ₀ - час на нульовий пробіг;

Тл = Tдв + T пр,

де Tдв - час руху на лінії; T пр - час простою при навантаженні та розвантаженні.

 

Коефіцієнт технічної готовності α _г характеризує готовність рухомого складу до виконання перевезень.

Для парку машин

α _г = АДге / АДи.

 

Для одиниці рухомого складу

α _г = Дге / Ди.

Коефіцієнт випуску рухомого складу α _в характеризує ступінь використання парку за робочий час.

Для парку машин за Ди календарних днів

α _в = АДе / (АДи – АДнп);

 

для одиниці рухомого складу

α _в = Де / (Ди – Днп),

тут АДнп і Днп – авто-дні та дні нормованих простоїв (вихідні та святкові дні).

 

Коефіцієнт використання рухомого складу α _и характеризує ступінь використання парку за весь календарний період, включаючи неробочі дні.

Для парку машин

α _и = АДе / АДи;

 

для одиниці рухомого складу

α _и = Де / Ди.

Коефіцієнт використання часу доби:

Для парку машин

ρ = АТл / АТе = АТл / (24^. АДе);

 

для одиниці рухомого складу

ρ = Тл / Те.

 

Коефіцієнт використання робочого часу показує відсоток часу руху по відношенню до часу знаходження на лінії.

Для парку машин

δ = АТдв / АТл = АТдв / (АТдв +АТпр +АТп);

 

для одиниці рухомого складу

δ = Тдв / Тл.

 

 

При визначенні показників для парку рухомого складу на даний час використовують середньозважені величини:

,

тут N_i – кількість транспортних одиниць і -того виду рухомого складу, k_i – коефіцієнт (параметр), обрахований для і -того виду рухомого складу.

 

Показники другої групи.

Загальний пробіг L одиниці рухомого складу за час перебування на лінії включає: пробіг з вантажем Lе та пробіг без вантажу, який в свою чергу складається з холостого Lх та нульового Lн пробігів. Холостий пробіг Lх – це пробіг, що виконується без вантажу при подачі автомобіля від пункту розвантаження до пункту навантаження. Нульовий пробіг Lн – пробіг, пов'язаний з подачею автомобіля від пункту стоянки до пункту навантаження і з пункту розвантаження до пункту стоянки. До нульового пробігу відносять всі пробіги, пов’язані з заїздами на заправку, на технічне обслуговування і ремонти, зміни водіїв.

Таким чином загальний пробіг визначають за формулою:

L = Le + Lx + Lн.

 

Пробіг з вантажем

Le = L – Lx – Lн.

Коефіцієнт використання пробігу показує, яку частку пробігу автомобіль був з вантажем:

β = Le / L.

 

На коефіцієнт використання пробігу впливають напрямок вантажопотоків і їх взаємне розміщення, маршрутизація перевезень, розміщення автогосподарств щодо об'єктів роботи та ін.

Коефіцієнт нульових пробігів характеризує розміщення автотранспортного підприємства по відношенню до пунктів навантаження-розвантаження:

ω =Lн / L.

Середня відстань перевезення вантажу, км:

,

де Q_і – об’єм перевезення і -того виду вантажу, т; l_i - відстань перевезення і -того виду вантажу, км.

Технічна швидкість характеризує середню швидкість руху автомобіля за час руху. На неї впливають конструктивні особливості автомобіля; його тягові та гальмові якості; керованість, стійкість, маневреність; надійність; умови роботи автомобіля; тип дорожнього покриття, ширина проїзної частини, інтенсивність руху; кліматичні та метеорологічні умови; кваліфікація водіїв:

v _т = L / ATдв.

 

Для одиниці рухомого складу

v _т = L / Tдв.

Експлуатаційна швидкість – це умовна середня швидкість автомобіля за час знаходження його на лінії або за одну годину робочого часу, враховуючи простої під навантаженням-розвантаженням:

v _е = L / ATл = L / (ATдв + АTпр + АТп) ,

(v _е ≤ v _т).

 

Також можна визначити експлуатаційну швидкість так: v _е= v _т х δ.

Для одиниці рухомого складу

v _е = L / Tл.

Швидкість сполучення – це середня швидкість руху вантажів чи пасажирів за час перебування їх в дорозі. Визначається як відношення добового пробігу до періоду часу від закінчення завантаження в пункті завантаження до початку розвантаження у пункті розвантаження:

v _с = L / (ATл + АТдв) .

 

Для одиниці рухомого складу

v _с = L / (Tл + Тдв) .

Середня вантажопідйомність автомобіля за їздку (т) визначається так:

,

де n_еj - кількість їздок, що виконуються автомобілями кожної марки;

q_j – вантажопідйомність j –го автомобіля.

Величина середньої вантажопідйомності автомобіля за їздку необхідна для розрахунку обсягу перевезень, що виконується парком рухомого складу.

Середня вантажопідйомність автомобіля при виконанні пробігу з вантажем є необхідною величиною для розрахунку обсягу перевезень, що виконується парком рухомого складу (в тонно-кілометрах), та враховує величину пробігу автомобіля з вантажем.

Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності автомобілявизначається як відношення об’єму фактично перевезеного вантажу до об’єму вантажу, який можна було б перевезти при повному використанні його номінальної вантажопідйомності:

,

де - число рейсів з вантажем, G_н – номінальна вантажопідйомність, т.

 

Для одиниці рухомого складукоефіцієнт статичного використання вантажопідйомності можна розрахувати так:

 

γ_ст = М _г / М _н,

 

де М _г – маса фактично перевезеного вантажу, М _н – номінальна вантажопідйомність автомобіля.

Коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності автомобіля визначається відношенням дійсного вантажообігу до можливого вантажообігу при повному використанні вантажопідйомності автомобіля:

.

 

Цей коефіцієнт отримав найбільше використання при плануванні та аналізі роботи кар’єрного автотранспорту.

Значення абсолютної величини коефіцієнта використання вантажопідйомності автомобіля залежить від середньої щільності насипного вантажу, дорожніх умов, напрямків руху з вантажем, технічного стану автомобіля, відповідності об’єму кузова автомобіля та об’єму навантажувального органу обладнання для завантаження.

 

Коефіцієнт статичного використання пасажиромісткості автобусів визначається як відношення фактично перевезених пасажирів до числа пасажирів, яких можна було б перевезти при повному використанні місткості та фактичному коефіцієнті змінності пасажирів (відношення перевезених за рейс пасажирів до середнього числа використаних місць в автобусі).

Для одиниці рухомого складу:

 

γ_ст = К _пас / К _пасн,

 

де К _пас – кількість фактично перевезених пасажирів, К _пасн – номінальна пасажиромісткість автобуса.

Статичний коефіцієнт використання пасажиромісткості (наповненості) характеризує частку загальної пасажиромісткості, яка використана з комерційною метою.

Динамічний коефіцієнт використання пасажиромісткості (наповненості) відрізняється від статичного тим, що характеризує комерційне використання пасажиромісткості з врахуванням середньої довжини поїздки пасажирів:

,

де W_марш - пасажирообіг (обсяг пасажирської роботи) на маршруті за добу, пас ^. км; L_пас – пробіг з пасажирами на маршруті, км; q_сер - середнє за добу наповнення одиниці рухомого складу; К_зм - коефіцієнт змінності пасажирів на маршруті.

 

Аналіз впливу техніко-експлуатаційних показників на економічні результати роботи автотранспортного підприємства виконується з метою виявлення втрат та резервів.

Аналіз транспортної роботи, що виконується парком рухомого складу, складається з аналізу обсягу перевезень, що виконаний за D період, та вантажообігу у тонно-кілометрах.