Охорона біологічного різноманіття

План

1.Біологічне різноманіття.

2.Охорона біологічного різноманіття:

а) мета;

б) концепція;

в) заходи;

г) наслідки.

 

 

Біологічне різноманіття

Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін “біологічне різноманіття” визначається як “різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає у себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем”.

Поняття «біорізноманніття» почало широко застосовуватись після того, як у 1986 р. у США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а у 1988 р. відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття» з матеріалами форуму.

Під біорізноманіттям мається на увазімінливість екосистем всіх живих організмів, включаючи земні, морські та інші водні екосистеми. Воно включає різноманітність у рамках одного виду (генетичне різноманітність), між різними видами (видове різноманіття) і екосистемами (екосистемному різноманітність). Глобальне біорізноманіття змінюється з досить великою швидкістю. Факторами, які найбільшою мірою відповідальними за ці зміни, є трансформування земної поверхні, кліматичні зміни, забруднення, неконтрольована видобуток природних багатств і інтродукція екзотичних видів.

Біорізноманіття – це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров’я, а також здоров’я економіки та суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних “екосистемних послуг”, замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Цепослугиекосистеміззабезпеченнялюдстваприродними ресурсами, здоровимсередовищеміснування, іншимиекологічно та економічнозначущими «продуктами».

Біорізноманіття, яке ми бачимо сьогодні, – це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами, і на який все більше впливає людська діяльність.

 

Охорона біологічного різноманіття

Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (UNEP) організувала в листопаді 1988 р. спеціальну робочу групу експертів з метою вивчення необхідності розробки міжнародної конвенції про біорізноманіття (CBD). У травні 1989 р. вона заснувалаСпеціальнуробочугрупу експертів з технічних та правовихпитань для підготовкиміжнародного правового документа щодозбереження і невиснажливоговикористаннябіорізноманіття. З лютого 1991 року Спеціальнаробочагрупабулаперетворена в Міжурядовийкомітет з питаньведенняпереговорів. Результатом йогороботи стало проведення 22 травня 1992 р. в НайробіКонференції з прийняттяузгодженого тексту Конвенції про біорізноманіття. Конвенціябулавідкрита для підписання 5 червня 1992 р. на Конференції ООН з питаньдовкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт “Планета Земля”). Друга Конференція про охоронубіорізноманіттявідбулася у Джакарті, улистопаді 1995 року. Конвенціябулапідтриманавсімакраїнамисвіту, окрімАндорри, Брунею, Ватикану, Іраку, Сомалі, Східного Тимору та США. ВсеєвропейськаСтратегіязбереженнябіологічного та ландшафтного різноманіття (Pan-EuropeanBiologicalandLandscapeDiversityStrategy), прийнята на Конференціїміністрівдовкілля в Софії (1995), фактично є механізмомвпровадженняРамковоїКонвенції на Європейськомуконтиненті.

Конвенція про біологічне різноманіття від 5 червня 1992 підкреслює, що збереження біологічного різноманіття є спільною справою для всього людства. Метою Конвенції є збереженнябіологічногорізноманіття, сталевикористанняйогокомпонентів і спільнеодержання на справедливій і рівнійосновівигод, пов'язаних з використаннямгенетичнихресурсів, у тому числі шляхом наданнянеобхідного доступу до генетичнихресурсів, належноїпередачівідповіднихтехнологій з урахуваннямусіх прав на такіресурси і технології, а також шляхом належногофінансування.

Згідно з Конвенцією 1992 заходами щодозбереженнябіологічногорізноманіття є моніторинг, збереженняекосистем, збереженнябіологічних і генетичнихресурсів, сталевикористаннякомпонентівбіологічногорізноманіття, заходи стимулювання, оцінкавпливу і зведення до мінімумунесприятливихнаслідків, науково-технічнеспівпраця і т. д.

Кожна держава - учасницяКонвенції 1992 відповідно до йогоконкретних умов і можливостейрозробляєнаціональністратегії, планичипрограмизбереження і сталоговикористаннябіологічногорізноманіттяабоадаптує з цією метою існуючістратегії, планиабопрограми. Вони повинніпередбачати заходи щодозбереження та сталоговикористаннябіологічногорізноманіття у відповіднихсекторальнихабоміжсекторальних планах, програмах і політиці.

 

 

Мета

Основною метою охорони біологічного різноманіття є збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу,зменшення антропогенного впливу на біорізноманіття, невиснажливого використання біоресурсів та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Для реалізації вищезгаданих критеріїв створюються природоохоронні території, які утворюють природно – заповідний фонд.

Основними функціями природоохоронних територій є: підтримка чи розширення зони природного існування певних видів; підтримка чи покращення поширення, міграції та/або генетичного обміну певних видів; відновлення якості ареалів існування; захист видів, які знаходяться під загрозою зникнення, уразливих, ключових чи комплексних видів; підтримка чи покращення гідрологічних функцій; підтримка чи покращення екологічної якості; контроль ерозії; захист цінних ландшафтних форм; підтримка біоценозу на територіях, забруднених радіацією; та забезпечення взаємозв’язку з сусідніми транскордонними територіями.

Концепція

Концепція розвитку охорони біорізноманіття включає в себе оптимізацію і розвиток системи заповідних територій з метоюзабезпечення охорони біологічного різноманіття, типових та унікальнихландшафтів, сприяння підтриманню екологічної рівноваги на їїтериторії, зміцнення бази для проведення моніторингу навколишньогоприродного середовища, наукових досліджень, екологічного тапатріотичного виховання громадян.

Заходи

З метою збереження біорізноманіттякожна країна-учасниця Конвенції 1992р встановлює систему охоронних територій або територій, в яких необхідно приймати спеціальні заходи для збереження біологічного різноманіття. Вона розробляєкерівніпринципивідбору, встановлення і раціональноговикористанняохороннихтериторійаботериторій, в якихнеобхідноприйматиспеціальні заходи для збереженнябіологічногорізноманіття. Державирегулюютьабораціональновикористовуютьбіологічніресурси, щомаютьважливезначення для збереженнябіологічногорізноманіття. Вони сприяютьзахистуекосистеми, природнихмісцьмешкання і збереженнюжиттєздатнихпопуляційвидів у природнихумовах. Договірністоронизапобігаютьвпровадженнючужоріднихвидів, якізагрожуютьекосистемам, місцяммешканняабо видам, контролюєабознищуєтакічужоріднівиди.

 

Збереженнябіорізноманіття на популяційно - видовому рівні означаєзбереженняокремихвидів у природнихумовахїхіснування. Основнаувагаприділяється видам, щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення та маютьключовезначення для збереженнябіорізноманіття на національному та глобальному рівні. З цією метою вживатимуться заходи, спрямовані на збереженнявидів, занесенихміжнароднихпереліківрідкісних і таких, щоперебуваютьпідзагрозоюзникненнявидівфлори та фауни. Збереженнявидів у природнихсередовищахіснування та місцяхзростаннямаєздійснюватися на всіхтериторіях.

Основнимизасобами для збереженнябіорізноманіття на популяційно-видовому рівні є:

- збереження або відновлення чисельності та ареалів природних популяцій видів рослин, грибів і тварин, у тому числі занесених до міжнародних переліків рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення;

- підтримка природного стану популяцій, попередження розповсюдження хвороб, шкідників і паразитів серед видів природної флори та фауни шляхом створення відповідних умов і вжиття системи реабілітаційних та упереджувальних заходів;

- збереженнявнутрішньо-популяційногогенетичногорізноманіттяприроднихпопуляцій, у тому числізбереження та відтворення генофонду мисливськихтварин і природнихрослиннихресурсів;

- збереження різноманіття структури природних популяцій організмів (просторової, вікової, генеративної тощо) та збереження і підтримка всієї просторово-генетичної популяційної структури видів;

- відновлення і реабілітація зниклих видів та популяцій з урахуванням потреб виду до умов природного середовища існування та місць зростання, генетичної структури видів і значення реінтродукції для екосистем.

Збереженнябіорізноманіття на екосистемномурівні передбачаєзбереженнявидів та їхугрупованьускладіприроднихекосистем. Основнаувагаприділяєтьсяекосистемам, щоперебуваютьпідзагрозоюзникнення та маютьключовезначення для збереженнябіорізноманіття на національному та глобальному рівні. Програмоюпередбачаєтьсяздійснення комплексу заходів, спрямованих на збереженнябіорізноманіттягірських, лісових, степових, лучних, морських, річкових і водно-болотнихекосистем, а такожурбо- та агроландшафтів. Реалізаціязаходівщодозбереження на екосистемномурівніпередбачаєзастосуванняпринципівекологічно-збалансованого менеджменту екосистем, підготовку та реалізаціюдоговірнихзобов’язань, забезпеченнядотриманнявимогзаконодавстващодозбереження земель природоохоронногопризначення поза межами територій та об’єктівприродно - заповідного фонду.

 

Наслідки

Наслідками охорони біорізноманіття стало створення багатьох охоронних територій на всій території Землі:

- біосферні заповідники;

- національні парки;

- заказники;

- території контрольованого природокористування;

- пам'ятки природи і т.д.

Було збережено і відновлено багато популяцій тварин та рослин, та місць їх розмноження. Також було відкрито безліч нових видів, на підставі яких збільшилась кількість охоронних територій.

Та все ж охоронна діяльність не дуже розвинута через брак належного фінансування, особливо в пострадянських країнах,через необізнаність вищих гілок уряду в розвинених країнах в плані екології. Наразі світ не надто переймається проблемами зникнення різних біологічних видів, тому цю галузь потрібно розвивати, поки ми ще можемо відвернути глобальну катастрофу людства – повне витіснення людиною всього живого і знищення нашої планети.