Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Підстави його встановлення і порядок здійснення

Адміністративний нагляд як самостійний правовий інститут уперше в нашій країні був введений Положенням про адміністративний нагляд органів внутрішніх справ за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 року, яке діяло на території всіх союзних республік Радянського Союзу, у тому числі і на території України, аж до прийняття і набрання чинності нового Закону України від 1 грудня 1994 року «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», який діє і нині.

Адміністративний нагляд не є якимось тимчасовим і разовим заходом впливу на раніше засуджених, і його слід розглядати як систему тимчасових примусових профілактичних заходів нагляду і контролю за поведінкою окремих категорій осіб, звільнених з місць позбавлення волі, який здійснюється органами внутрішніх справ2.

Законом визначені два основних завдання, поставлені перед адміністративним наглядом:

1) попередження вчинення злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі;

2) здійснення виховного впливу на них.

Відповідно до чинного кримінально-виконавчого законодавства (ст. 120 ВТК України), з урахуванням положень, передбачених Законом України від 1 грудня 1994 року, адміністративний нагляд органів внутрішніх справ встановлюється за такими категоріями звільнених з місць позбавлення волі:

а) визнаних судами особливо небезпечними рецидивістами;

б) засудженими до позбавлення волі за тяжкі злочини;

в) засудженими два і понад два рази до позбавлення волі за умисні злочини;

г) засудженими до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів1.

Адміністративний нагляд за цими категоріями засуджених, за винятком особливо небезпечних рецидивістів, встановлюється в таких випадках:

а) якщо під час відбування покарання поведінка засуджених свідчить про те, що вони не хочуть ставати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

б) якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ про припинення антигромадського способу життя, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення.

У статті 3 цього Закону передбачено вичерпний перелік категорій осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі і за якими може бути встановлений адміністративний нагляд. Поширеному тлумаченню цей перелік не підлягає, і закон не передбачає якихось винятків.

Відповідно до ст. 5 цього Закону адміністративний нагляд встановлюється:

 

· щодо осіб, указаних у пунктах «а», «б» і «г» ст. З чинного Закону, — у судовому засіданні одноосібно суддею районного (міського) суду за місцезнаходженням УВП за поданням начальника виправно-трудової установи;

· щодо осіб, указаних у пункті «в» ст. З діючого Закону, — у судовому засіданні одноосібно суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу внутрішніх справ.

Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку і матеріали, що свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду за відповідною особою.

Порядок здійснення адміністративного нагляду передбачений у ст. 7 названого Закону.

Адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а в разі необхідності в них беруть відбитки пальців. Працівники міліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, попереджати порушення ними громадського порядку і прав інших громадян і класти край їм, проводити розшук осіб, що уникають адміністративного нагляду.

Якщо особа визнана як особливо небезпечний рецидивіст, це визнання зберігає свою силу протягом всього покарання, призначеного судом, а також після відбування покарання до зняття з неї судимості (ч. 4 ст. 26 КК України). Якщо в процесі встановлення адміністративного нагляду судом судимості з особливо небезпечного рецидивіста будуть зняті актом помилування1, суддя виносить постанову про припинення адміністративного нагляду.

Згідно з п. «а» ст. З Закону щодо особливо небезпечних рецидивістів адміністративний нагляд встановлюється незалежно від їх поведінки в місцях позбавлення волі при відбуванні покарання за останній злочин або після звільнення від покарання. Це означає, що адміністративний нагляд за особливо небезпечними рецидивістами встановлюється у зв'язку із злочином, покарання за який вони відбули.

Щодо інших категорій звільнених з місць позбавлення волі, вказаних у пунктах «б», «в» і «г» ст. З Закону, то цих загальних підстав ще недостатньо для встановлення адміністративного нагляду, бо воно поставлене в пряму залежність від поведінки цих осіб у місцях позбавлення волі або на волі після звільнення.

Законом передбачена третя категорія осіб, за якими може бути встановлений адміністративний нагляд. Це вказані в пункті «в» статті 3 цього Закону засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини або ті, які були засуджені два і понад два рази до позбавлення волі за умисні злочини, — якщо після відбуття покарання або умовно-дострокового звільнення від покарання вони систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ щодо припинення ними антигромадського способу життя. 4

Як бачимо, перелік осіб, указаних у п. «в» ст. З чинного Закону, ширший за перелік звільнених з місць позбавлення волі, передбачений пунктом «б» цієї ж статті. Законом встановлена можливість застосування адміністративного нагляду і щодо засуджених за тяжкі злочини або тих, хто були засуджені до позбавлення волі два і понад два рази за умисні злочини після їх умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі.

І, нарешті, слід сказати про четверту категорію осіб, щодо яких може бути встановлений адміністративний нагляд (п. «г» ст. З чинного Закону).

Україна внаслідок взятих на себе міжнародних зобов'язань визначила систему заходів, направлених проти незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі передбачила і заходи кримінально-правового впливу (статті 229'-22920 КК України).

Стосовно засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, що пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, адміністративний нагляд, так само як і стосовно особливо небезпечних рецидивістів, встановлюється відразу ж після звільнення з місць позбавлення волі автоматично, без урахування їхньої поведінки під час відбування покарання.

Гадаємо, такий порядок відносно даної категорії звільнених з місць позбавлення волі досить жорсткий. На наш погляд, враховуючи небезпеку цих осіб для суспільства, нестійкість їх психологічного і фізіологічного стану, було б доцільно такий жорсткий контроль за їх поведінкою після відбування покарання встановлювати на певний, конкретний нетривалий строк (наприклад, один рік). І якщо дана особа не стане на шлях виправлення, адміністративний нагляд можна буде продовжити вже на умовах, передбачених ст. 6 чинного Закону.

Згідно зі ст. 4 Закону підставами1 для встановлення адміністративного нагляду є:

а) вирок суду, що набрав законної чинності, відносно осіб, вказаних у пунктах «а» і «г» ст. З чинного Закону;

б) матеріали УВП відносно осіб, вказаних у п. «б» ст. З діючого Закону;

в) матеріали органів внутрішніх справ відносно осіб, вказаних у п. «в» ст. З чинного Закону.

Загальні і спеціальні підстави для визнання особи піднаглядною повинні бути закріплені в офіційних документах. Вказаними офіційними документами, як правовими умовами встановлення адміністративного нагляду, є:

а) відносно особливо небезпечних рецидивістів, а також засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, — вирок суду, що набрав законної чинності;

б) стосовно засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини чи тих, хто був засуджений до позбавлення волі за умисні злочини два і понад два рази, якщо їх поведінка в період відбування покарання в місцях позбавлення волі свідчить про стійке небажання стати на шлях виправлення і вести чесне трудове життя, внаслідок чого вони залишаються небезпечними для суспільства, — матеріали адміністрації УВП;

в) стосовно засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини чи тих, хто був засуджений до позбавлення волі за умисні злочини два і понад два рази, якщо вони після відбування покарання або умовно-достроко-вого звільнення від відбування покарання систематично порушують громадський порядок, правила співжиття і права інших громадян і, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, продовжують вести антигромадський спосіб життя, здійснюють правопорушення, — матеріали територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання звільненого, які свідчать, що особа, звільнена з місць позбавлення волі, веде антигромадський спосіб життя і є небезпечною для суспільства.

Статтею 6 Закону України адміністративний нагляд встановлюється в порядку, передбаченому ст. 5 чинного Закону, терміном від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених Законом для погашення або зняття судимості. У разі, якщо є підстави вважати, що особа, щодо якої встановлений адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжений у порядку, передбаченому чинним Законом України щоразу ще на шість місяців, але не більше строку, передбаченого Законом для погашення або зняття судимості. Строк адміністративного нагляду починається від дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд, як бачимо з тексту ст. 6 Закону, встановлюється на певний час. У зв'язку з цим виникають питання, пов'язані з встановленням строку, протягом якого можна здійснювати адміністративний нагляд, а також межі Закону, за яку не можна виходити. З'ясування цих питань має важливе значення для застосування ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП України) і ст. 196' КК України, особливо якщо врахувати, що застосовані щодо піднаглядного правила є обов'язковими для виконання лише в період дії адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд встановлюється за місцем постійного проживання після звільнення особи з місць позбавлення волі в порядку, передбаченому ст. 5 Закони України, строком від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених Законом для погашення або зняття судимості.

Як відомо, особа, звільнена з УВП, повинна пристосуватися до нових умов життя, від яких вона була протягом тривалого часу відірвана. Процес адаптації ускладнюється тими обставинами, з якими особа стикається через необхідність знайти роботу, вирішити побутові та інші життєво необхідні проблеми. Відсутність або ослаблення соціально-корисних зв'язків у такої особи часто стає чинником, що сприяє формуванню негативних поглядів, звичок і установок і може бути однією з основних причин рецидиву. Тому застосування адміністративного нагляду протягом цього періоду є одним із засобів, що сприяє полегшенню адаптації цих осіб до нових умов самостійного життя. Адміністративний нагляд, незважаючи на те що це примусовий захід, водночас ставить за мету залучити піднаглядного до чесного трудового життя, дотримання законів і правил співжиття, для запобігання ним вчиненню нових злочинів.

Строк, протягом якого слід встановлювати адміністративний нагляд за особами, вказаними в пунктах «а», «б» і «г» ст. З чинного Закону, не передбачений. Гадаємо, найприйнятнішим строком для встановлення адміністративного нагляду за цими особами є один місяць від дня їх звільнення з місць позбавлення волі. Цей час цілком достатній, щоб органи внутрішніх справ могли отримати потрібні документи для оформлення нагляду за вказаними категоріями звільнених з місць позбавлення волі (вирок суду про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом Чи засудження особи до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; матеріали адміністрації УВП і спостережної комісії про необхідність встановлення адміністративного нагляду та інші матеріали).

Строки самого адміністративного нагляду, згідно зі згадуваним Законом, обмежені тимчасовими рамками. Відповідно до ст. 6 Закону нагляд встановлюється строком від одного до двох років і в необхідних випадках може бути продовжений щоразу ще на шість місяців, але не більше строку, передбаченого законом для погашення або зняття судимості. У теорії і на практиці з цього питання існують дві позиції. Одні автори вважають, що адміністративний нагляд не може бути продовжений понад строки, передбачені законом для погашення або зняття судимості за той останній злочин, покарання за яке відбував піднаглядний. Інші ж вважають, і на це є більш ґрунтовні підстави, що гаке тлумачення ст. 6 Закону суперечить положенням ст. 55 КК України. Відповідно до цієї норми, якщо особа має дві або більше судимостей, строк погашення судимостей за всі злочини закінчується, коли закінчиться найтриваліший з них і особа в цей період не вчинить нового злочину. Отже, в окремих випадках, коли в такому «наборі» судимостей є тяжкий злочин, то стосовно особи може бути встановлений адміністративний нагляд, хоч востаннє вона відбувала покарання за злочин, що не належить до тяжких.

 

Які ж межі дії, тобто час виникнення і припинення нагляду? За чинним законодавством це питання дістало нарешті своє чітке вирішення. У статті 6 згадуваного Закону України говориться: «Строк адміністративного нагляду починається від дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду», тобто з того моменту, коли особі були роз'яснені її права і обов'язки піднаглядного. Дійсно, якщо особа, стосовно якої встановлюється адміністративний нагляд, не знає про застосування до неї цього заходу, юна, природно, не може нести відповідальності за недотримання застосованих щодо неї обмежень. Вищими судовими інстанціями роз'яснюється, що початком строку адміністративного нагляду слід вважати дату санкціонування прокурором постанови про встановлення адміністративного нагляду, а стосовно особливо небезпечних рецидивістів — дату затвердження такої постанови начальником районного (міського) відділу внутрішніх справ. Адміністративна або кримінальна відповідальність може настати лише за порушення правил адміністративного нагляду, вчинене після оголошення особі постанови про встановлення або продовження адміністративного нагляду і в межах строку, на який він призначений. Інструкція про порядок застосування адміністративного нагляду вимагає не тільки оголошувати особі постанову про адміністративний нагляд, але й брати підписку про те, що їй відомі відповідні правила і передбачені законом види відповідальності в разі їх порушення.

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом;

б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Адміністративний нагляд автоматично припиняється в інших випадках:

а) після закінчення строку, на який він встановлений, якщо органом внутрішніх справ не подане клопотання про продовження нагляду;

б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті піднаглядного.