Міжнародно-правовий режим Світового океану

Міжнародно-правовий режим простору Світового океану формується виходячи з двох значних аспектів: необхідності вільного використання моря в інтересах світової спільноти з одного боку, та врахування інтересів прибережних держав, з іншого. Таким чином, щоб відобразити повною мірою всю обширність міжнародно-правового режиму неподільного з географічної точки зору Світового океану, слід розглянути режим кожного з просторів Світового океану, а саме:

Тих, що знаходяться під суверенітетом держав:

- Внутрішні морські води (бухти, лимани, губи) ширина входу до яких не перевищує 24 морські милі; історичні води (ті, що в силу свого географічного положення мають значення для безпеки та економіки прибережної держави, що тривалий час здійснювало свої повноваження по відношенню до даного водного простору); води морських портів. Користування внутрішніми водами (в тому числі прохід через них та перебування іноземних кораблів у портах) здійснюється згідно умов відповідної прибережної держави. Військові судна та державні кораблі,що використовуються в некомерційних цілях заходять до портів у дозвільному порядку, а іноземні судна без попереднього дозволу у разі форс-мажорних обставин (аварія, сильний шторм). Але по відношенню до іноземного торгового судна, держава має право застосувати національне законодавство;

- Територіальне море - морський пояс (не більше 12 морських миль ушир), що примикає до території прибережної держави або до зовнішнього кордону її внутрішніх вод. Суверенітет розповсюджується не лише на, безпосередньо, води, але й на дно та повітряний простір над територіальним морем. Будь-яка держава має право мирного проходу через територіальні води іншої держави. Існує можливість створення морських коридорів та схем розподілу руху суден;

- Архипелажні води - води держави-архіпелагу, що розташовані в межах архіпелажних вихідних ліній, що з'єднують найбільш видатні в морі точки найбільш віддалених островів архіпелагу. Правовий режим архіпелажних вод аналогічний правовому режиму територіального моря, але необхідно відзначити право архіпелажного проходу, котрий здійснюється за встановленими державою-архіпелагом морськими коридорами.

Ті, що знаходяться за межами дій суверенітету будь-якої держави:

- Зона, що прилягає - морський район, що прилягає до територіального моря, в межах якого прибережна держава здійснює контроль, відповідно до цілей, що вказані в ст. 24 Конвенції про територіальне море та прилежну зону та ст. 33 Конвенції 1982 року. Зона, що прилягає, як правило встановлюється, щоб контролювати виконання законів та правил іноземними кораблями, що входять у територіальне море держави. Таким чином, встановлення такої зони право, а не обов'язок держави.

- Виключна економічна зона - район, що знаходиться за межами територіального моря та прилягає до нього. В виключній економічній зоні прибережна держава має право на розвідку, розробку та зберігання живих та неживих ресурсів морського дна, надр і вод, що покривають, а також на інші види економічної та наукової діяльності. Інші держави можуть будувати там штучні острови, споруди та установки виключно зі згоди прибережної держави; при цьому, вони користуються свободою прокладки підводних трубопроводів та кабелів, судноплавства, польотів.

- Відкрите море - водний простір, що включає в себе всі частини моря, що не входять в виключну економічну зону, в територіальне море, у внутрішні чи архіпелажні води. Воно є відкритим та вільним простором для всіх держав, що як мають так і не мають виходу до моря. Принцип свободи відкритого моря має загальний характер, але вказані у статті свободи не є абсолютними, бо їх здійснення має обмежуватися інтересами інших держав. До того ж, жодна з частин відкритого моря не може підкорятися інтересам будь-якої держави (ст. 88, 89). У відкритому морі коралі підкоряються виключно юрисдикції держави флагу, а вилучення з юрисдикції передбачається тільки в визначених міжнародним правом випадках (підозра в занятті піратством, работоргівлею, відсутності національного прапора). Піратські кораблі можуть бути захоплені будь-якими державами.

- Континентальний шельф - морське дно та поверхня підводних районів, що починається там де закінчується дно територіальних вод. Відповідно до Конвенції 1982 року, прибережна держава має суверенне виключне право на розвідку й розробку природних ресурсів континентального шельфу, побудову штучних островів та споруд. Інші держави мають право, за згодою з прибережною державою, прокладати трубопроводи та кабелі на континентальному шельфі.

- Морське дно - район, що розташований за межами національної юрисдикції, тобто за межами континентального шельфу. Відповідно до частини XI Конвенції 1982 року, район морського дна та його ресурси належать усім людям та не одна держава не має права підкорити його своєму національному суверенітету. Район морського дна може бути використаний виключно в мирних цілях, а морські наукові дослідження мають здійснюватися лише на благо усього людства, за умови застосування всіх заходів із захисту навколишнього середовища.