Специфіка трудової діяльності людини

Свідомий характер людського впливу- доцільність, але обмеженість! Праця породжує протистояння між людиною ат природою. Специфікою трудової діяльності людини є те, що трудові дії та викликані ними процеси з самого початку виникали в кожному кон­кретному випадку цілком свідомо, як засіб досягнення поставленої людиною мети, без цього їх не можна розглядати як трудові дії людини. Кожен трудовий акт є свідомим, він направлений на виконання поставленої мети, яка є формою свідомості людини, що відображає об'єктивний світ у вигляді майбутнього буття.

Для того, щоб відбувся будь-який акт праці, необхідна наявність як мінімум таких умов –

доцільна діяльність (тобто сама людина з усіма її головними ознаками),

предмети праці (ті частини природи, на яких направляється активність працю­ючого) і

засоби праці - сукупність засобів, за допомогою яких люди впливають на предмети праці, видозмінюючи їх відповідно до своїх потреб.

Свідомий характер людського впливу на природу, на думку Ф.Енгельса, приводить до того, що тварина тільки користується зовнішньою природою і здійснює в ній зміни просто в силу своєї присутності, людина ж змінами, які вона вносить, змушує природу слугувати своїм цілям, панує над нею. Але цей вплив має обмежений характер. Обмежений характер людської діяльності, історично обмежений вплив людини на природу, і, як наслідок, обмежені уявлення про її фундаментальні закономірності, призводять до того, що людина в досягненні своїх часткових цілей по забезпеченню функціонування свого біологічного організму, втручаючись у природу, нищить її як головну умову свого біологічного існування.

Праця за своєю сутністю завжди породжує протистояння людини та природи, оскільки головною її метою є забезпе­чення функціонування біологічного організму людини. Соціальна ж сутність втілюється в творчості, де тільки і можлива для людини свобода. Це - дві сторони діяльності, і прогрес людства реально можна оцінити через співвідношення трудо­вого та творчого аспектів в сукупній діяльності суспільства. Для збільшення творчого потенціалу індивіда його необхідно звільняти від рутинних трудових функцій, переклавши їх на плечі систем машин, здатних до самоорганізації. Українські вчені В.М.Бровдій, О.О.Гац визначили - закон зростання ролі засобів праці в історичному розвитку суспільства має закономірний характер і є екологічним законом.

20. Співвідношення праці та діяльності

Зв'язуючою ланкою між природою і людиною виступає практична перетворююча діяльність. Практичне творення предметного світу, відзначав К.Маркс, - перероблення неорганічної природи є самоутвердження людини як свідомої - родової істоти. Тварина також виробляє, але лише себе, в той час як людина відтворює всю природу, і саме це є її найважливішою відмін­ністю. Специфіка людської діяльності, як зазначає російський філософ О.Г.Дробницький, полягає в тому, що цей спосіб буття полягає в тому, що присвоєння природного матеріалу відбу­вається не безпосередньо шляхом асиміляції його біологічним тілом, але через творення особливого, предметного світу в праці, а розвиток людини відбувається як вдосконалення нею своїх предметних сил. Цим способом буття людина і відрізняється від тварини, але тим не менш ні предметний світ, створений працею людини, ні сама праця, взяті самі по собі, абстрактно, не відділяють людину від царства природи.

Головною передумовою перетворення життєдіяльності біологічного виду homo sapiens в людську діяльність є наявність не стільки особливої тілесної організації, скільки поява специфічного способу відображення - свідомості. Свідомість визначають як вищу, властиву лише людині і пов'язану з мовою функцію мозку, яка полягає в узагальненому, оціночному і цілеспрямованому відображенні дійсності, у мисленному моделюванні дій, у передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини.

Для людської діяльності характерними є всі основні особливості свідомості, хоча на перше місце тут варто поставити її доцільний характер. Людина, на відміну від тварини діє свідомо, перед тим як виконати певну дію вона спочатку ставить мету, тобто робить діяльність предметом своєї волі.Людина перед кожним актом діяльності спочатку ставить мету. Мета - це форма свідомості людини, що відображає об'єктивний світ у вигляді майбутнього буття.

Під поняттям «праця», як правило, розуміється доцільна діяльність людини, в процесі якої вона, за допомогою засобів праці, взаємодіє з оточуючим природним середовищем з метою перетворення його предметів у відповідності з своїми власними цілями та задоволення потреб в обміні речовиною та енергією між своїм організмом та природою. Головною і кінцевою метою будь-якого акту праці є забезпечення життєдіяльності люд­ського організму - основи життя самої людини.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow