2018-01-21
635
| Існуюча парадигма | Майбутня парадигма | |||||||
| ЦІЛЬ | Освіта як підготовка до економічної діяльності | 
| Освіта як основа для побудови сталого суспільства, економіки та навколишнього середовища | |||||
| ПОЛІТИКА | Освіта як продукт (кваліфікація та ін.) | 
| Освіта як процес побудови компетентності | |||||
| ПРАКТИКА | Освіта як інструкція |
| Освіта як співучасть у процесі навчання | |||||
При цьому становлення освіти для сталого розвитку спирається на міжнародні угоди у галузі освіти, в першу чергу, на Дакарські рамки дій (1999) [5], Софійську декларацію про освіту для дорослих (2002) [5], Міжнародну програму роботи в галузі освіти, інформування громадськості і підготовки кадрів, КУР ООН (1996) [5] та інші документи, в яких наголошується на проблемі необхідності змін у базових основах сучасної освіти. Основні тенденції трансформації існуючої парадигми у плані змін цілей політики та практики у галузі освіти представлені у таблиці 2 ( за [9]).
Ця трансформація цілей, політики та практики потребує необхідних змін у багатьох змістовних та методичних принципах освіти (див. табл. 3 [9]), які повинні бути враховані при становленні освіти для сталого розвитку.
|
|
|
Таблиця 3
Зміни в навчальних планах, змісті та в процесі навчання
| ВІД | ДО | |
| Навчальний план як схема, яка не змінюється | 
| Навчальний план як досвід, ситуаційне навчання |
| Зафіксоване знання | 
| Знання, що змінюється протягом життя |
| Абстрактне знання | 
| Реальне знання |
| Єдина модель навчання |
| Багатоваріантні моделі навчання |
| Пасивна освіта | 
| Активна освіта |
| Відсутність концепції сталого розвитку | 
| Навчання ідеям розвитку |
Знаменним у цьому плані стала остання 4-а Міжнародна конференція з екологічної освіти, яка відбулася 24-28.11.2007р. в м. Ахмадабад (Індія), в декларації якої („Освіта для життя: життя за рахунок освіти”) підкреслюється, що „ екологічна освіта є підґрунтям, ключовим елементом та провідною силою ОСР ” [14].
У „Порядку денному на XXI століття” [2] в розділі, присвяченому освіті для сталого розвитку, наведені головні напрями формування ОСР. В їх числі:
• розробка навчальних програм для випускників шкіл та університетів, що допоможуть їм працевлаштуватися та отримувати стабільні доходи;
• заохочення всіх секторів суспільства, включаючи промисловість, університети, урядові, державні установи та неурядові громадські організації до підготовки фахівців у галузі раціонального використання ресурсів навколишнього середовища;
• забезпечення місцевих громад підготовленими технічними спеціалістами з числа місцевих мешканців для вирішення завдань, які стоять перед ними, та передусім проблем охорони навколишнього середовища;
|
|
|
• співпраця із засобами масової інформації, театральними групами, представниками розважальної та рекламної індустрії для заохочення до активної участі населення в обговоренні проблем навколишнього середовища;
• використання в системі освіти та підготовки фахівців досвіду розуміння проблем сталого розвитку корінними народами країни.
Таким чином, впровадження освіти для сталого розвитку тісно пов'язане з процесами, які відбуваються у системі освіти в цілому. Україна не стоїть осторонь цих процесів – достатньо пригадати такі програмні документи останнього десятиріччя, як:
- Закони України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про молодіжні та дитячі громадські організації”, „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та ін.;
- Національна Доктрина розвитку освіти у XXI столітті, Концепція гуманітарної освіти в Україні, Концепція позашкільної освіти та виховання;
- Концепція екологічної світи в Україні [12];
- Державна програма „Вчитель”.
Через історичні обставини (згадаємо хоча б аварію на Чорнобильській АЕС) Україна впродовж багатьох років (понад 20) приділяє значну увагу досягненню цілей, сформульованих у Стратегії ОСР, та має певні напрацювання та досягнення. Так, в Україні в рамках становлення екологічної освіти та виховання була сформульована мета розбудови освіти (в т.ч. ОСР) як виховання незалежно та критично мислячих, духовно розвинутих, соціально активних громадян, які в своїй соціальній, політичній та економічній діяльності керуються принципами екологічної етики і культури, які прагнуть оволодіти знаннями про довкілля, які виявляють турботу про його стан, які особисто або у співпраці сприяють вирішенню існуючих та попередженню нових економічних, екологічних та соціальних проблем.
При цьому, до принципів ОСР, яка будується в Україні, можна віднести:
- пріоритетність ОСР як системоутворюючого фактора системи освіти в цілому (тобто принцип „пронизування” всіх ланок та форм освіти);
- міждисциплінарний та комплексний підхід при визначенні цілей сталого розвитку у навчальних планах та програмах;
- безперервність ОСР;
- загальність та доступність ОСР;
- пріоритетна роль університетів у формулюванні та забезпеченні реалізації цілей Стратегії ОСР.
Розбудова змісту та методів ОСР в Україні повинна базуватися на:
- принципі сталості розвитку у всіх його проявах в економічній, соціальній та інших сферах діяльності (використання природних ресурсів без зниження біорізноманіття та підриву регенеративних здатностей природи як у локальному, так і в глобальному масштабах);
- принцип упередження, обережності (відсутність достовірних знань про наслідки дій стосовно навколишнього природного середовища повинна враховуватися на всіх рівнях планування та недопущення дій, які ведуть до деградації навколишнього середовища).
В Україні поширюється розуміння того, що розбудова ОСР повинна вести до становлення нового складу мислення, при якому всі соціально-економічні та соціально-екологічні процеси та явища повинні розглядатися з урахуванням принципів сталості та обережності. Оцінка дійсності під таким кутом зору повинна знаходити відображення у вчинках, соціальних стратегіях та проектах їх реалізації.
Література
1. Наше общее будущее: докл. Междунар. комиссии по окружающей среде и устойчивому развитию. – М.: Прогресс, 1989. – 374 с.
2. Програма дій „Порядок денний на XXI століття (“AGENDA 21”). – К.: Інтелсфера, 2000. – 58 с.
|
|
|
3. Report of the World Summit on Sustainable Development. – New York, UN, 2002. – 173 p.
4. Делор Ж. Образование: необходимая утопияр: докл. Комиссии по образованию ЮНЕСКО / Ж. Дело. – М.: Педагогика, 1998. – 32 с.
5. Образование в интересах устойчивого развития в международных документах и соглашениях. – М.: Эко - согласие, 2005. – 142 с.
6. Заявление министров охраны окружающей среды стран-участников ЕЕК ООН об образовании для устойчивого развития. Киев, 23.05.2003 г.: рабочий документ ЕЭК ООН.
7.Стратегія ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку: пер. з англ. –: О. Екологія, 2005. – 44 с.
8.Образование для устойчивого развития / под ред. Н.С. Касимова. – М.; Смоленск: Универсум, 2004.
9.Sustainable development: Action plan for Education and Skills / Report of Department for education and skills GB. – London, 2005. – 18 p.
10.Sustainable Development – New Bearings for the Nordic Countries / Nordic Council of Ministries. – Copenhagen, 2004. - 74 p.
11.Касимов Н.С. На пути к образованию для устойчивого развития в России // На пути к образованию для устойчивого развития в России. – М., 2006. – С. 3-13.
12.Концепція екологічної освіти в Україні // Інформ. вісн. НМЦ вищої освіти МОН України. – 2002 – № 9 – С. 50-61.
13.Ніколаєнко С.М. Стратегія розвитку освіти України. Початок XXI століття / С.М. Ніколаєнко. – К.: Знання, 2006. – 253 с.
14. http://www.tbilisiplus30.org/
М.О. Шалимов
Одесский национальный политехнический
университет
