Мета та завдання програми

УКРАЇНА

ОДЕСЬКА ОБЛАСНА РАДА

РІШЕННЯ

 

Про затвердження Програми формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005 – 2015 роки

На виконання Законів України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки» та «Про екологічну мережу України», відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту обласна рада

 

В И Р І Ш И Л А:

 

1. Затвердити Програму формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005 – 2015 роки (далі - Програма), що додається.

 

2. Головному управлінню фінансово-бюджетної політики облдержадміністрації передбачити фінансування комплексу заходів Програми за рахунок коштів обласного бюджету, фонду охорони навколишнього природного середовища обласного бюджету.

 

3. Рекомендувати виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад та районним державним адміністраціям при складанні проектів відповідних місцевих бюджетів передбачити кошти на реалізацію заходів Програми.

 

4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань екології та використання природних ресурсів.

 

 

Голова обласної ради Ф.І. Влад

 

 

18 листопада 2005 року

№ 705 - IY

 

Додаток

до рішення обласної ради

від 18 листопада 2005 року

№ 705 - IY

 

 

 

П Р О Г Р А М А

Формування національної екологічної мережі

В Одеській області

На 2005-2015 роки

 

Вступ

Програма формування національної екологічної мережі Одеської області на 2005-2015 роки (далі – Програма) розроблена за вимогами Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затвердженої Законом України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000- 2115 роки” (№ 1989-ІІІ від 21.09. 2000 р.) та в контексті рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.) і формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Правовою основою формування регіональної екологічної мережі є закони України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1264-12), “Про природно-заповідний фонд України” (2456-12), „Про тваринний світ” (3041-12), „Про рослинний світ” (591-14), Земельний Кодекс України (561-12), Лісовий Кодекс України (3852-12) та Водний Кодекс України (№213/95-ВР).

Формування регіональної екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду області шляхом віднесення (на підставі відповідних обґрунтувань) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів.

 

Мета та завдання програми

Екологічна мережа – єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об´єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об’єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів (далі – елементи) екологічної мережі – природних регіонів, природних коридорів, буферних зон. Екологічна мережа створюється з метою поліпшення умов для формування здорового довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, підвищення природно-ресурсного потенціалу території регіону. Вона сприятиме збереженню та охороні місць розселення унікальних та цінних видів рослин і тварин, збереженню генофонду, високоцінних і унікальних природних комплексів та екосистем, збалансованому й невиснажливому використанню біологічних ресурсів області у господарській діяльності.

Основними завданнями програми є:

1) формування регіональної екологічної мережі, зокрема:

- визначення просторової структури екологічної мережі з метою систематизації та визначення шляхів об’єднання природних середовищ існування популяцій видів дикої флори і фауни у територіально цілісний комплекс;

- визначення площі окремих елементів екологічної мережі для забезпечення сприятливих умов існування, вільного розселення та міграції видів рослин і тварин;

- обґрунтування та опрацювання організаційних, економічних, науково-практичних та інших заходів щодо забезпечення процесу формування та захисту екологічної мережі;

- визначення ділянок для формування складових елементів регіональної екологічної мережі – природних регіонів, природних коридорів регіонального значення, їх місця у структурі земельних угідь;

- оптимізація площі, структури, стану елементів екологічної мережі, підвищення статусу їх охорони;

- резервування та подальше надання статусу заповідним територіям, багатим на біологічне та ландшафтне різноманіття, особливо старовіковим природним угрупованням, прирусловим і байрачним лісам, цілинним землям, типовим і унікальним екосистемам і ландшафтам, середовищам існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин і рослин, геологічним утворенням,еталонним типам ґрунтів тощо;

- виконання Україною міжнародних зобов’язань у галузі охорони довкілля;

- узгодження питань, пов’язаних із транскордонним поєднанням елементів екологічних мереж суміжних регіонів з метою розбудови національної екологічної мережі України, а також із трансграничним поєднанням елементів екологічних мереж суміжних країн для формування Всеєвропейської екологічної мережі;

- залучення місцевих органів виконавчої влади та населення до участі в збереженні ландшафтного різноманіття;

2) охорона та відтворення земельних ресурсів:

- оптимізація площ сільськогосподарських угідь та зменшення ступеня їх розораності;

- удосконалення структури земель сільськогосподарського призначення та їх збагачення природними компонентами;

- впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території;

- обмеження руйнівного інтенсивного використання екологічно уразливих земель;

- здійснення консервації сільськогосподарських угідь з дуже змитими та дуже дефльованими ґрунтами на схилах крутизною понад 5-7 градусів, а також вторинно засолених і заболочених земель зрошуваних систем;

- послідовний перехід до ландшафтно-контурної організації сільської місцевості з максимальним урахуванням особливостей рельєфу та інших природних умов кожної місцевості та ділянки;

- вилучення земельних ділянок із промислового використання (переважно у видобувних галузях), які втратили свій природний стан і становлять підвищену небезпеку для збереження навколишнього середовища.

- надання переваги відновленню природних ландшафтів як найбільш доцільному виду використання земель, що вибувають із сільськогосподарського, промислового та інших видів господарського використання;

- збільшення території лісів, лісосмуг навколо сільськогосподарських угідь, промислових та житлових зон, рекреаційних зон та місць відпочинку;

3) охорона та відтворення водних ресурсів:

- екологічне оздоровлення природних територій та акваторій, особливо витоків річок, поліпшення стану заплавних екосистем у долинах малих і середніх річок шляхом створення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг уздовж берегів водних об’єктів, особливо на крутосхилових ділянках;

- впровадження заходів щодо збереження водно-болотних угідь, посилення їх водозахисної та водорегулювальної здатності, ренатуралізації та поліпшення охорони природних комплексів водоохоронних зон водних об'єктів;

- розроблення та реалізація заходів щодо збереження прибережних ландшафтів на узбережжі Чорного моря, створення мережі морських об'єктів природно-заповідного фонду;

4) охорона, використання та відтворення ресурсів рослинного і тваринного світу:

- створення в агроландшафтах ділянок лісової, чагарникової та лучно-степової рослинності;

- відтворення (ренатуралізація),де це доцільно і можливо, степових, лучних, водно-болотних та інших природних ландшафтів;

- формування нових ділянок для забезпечення середовищ існування певних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, Європейського червоного списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, а також інших видів рослин і тварин, включених до переліків міжнародних конвенцій та угод, обов’язкових до виконання Україною;

- оптимізація ведення сільського, лісового, мисливського та рибного господарств з урахуванням умов існування видів місцевої флори і фауни;

- поліпшення стану охорони, збереження та відтворення зелених насаджень і лісів, які входять до складу зелених зон міст та інших населених пунктів;

5) збереження ландшафтного та біологічного різноманіття:

- збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем та середовищ існування видів рослин і тварин;

- стале управління позитивним потенціалом біологічного різноманіття шляхом оптимального використання соціальних і економічних можливостей на національному та регіональному рівнях;

- урахування цілей у сфері збереження та збалансованого і невиснажливого використання біологічного і ландшафтного різноманіття в усіх видах господарської діяльності які використовують це різноманіття або впливають на нього;

- здійснення цільових заходів, що відповідають потребам збереження різних типів екосистем - степових, лучних, прибережно-морських, морських, річкових, заплавних, озерних, лиманних, болотних, лісових, та базуються на правових і фінансових можливостях природокористувачів та органів державної влади;

6) екологічна освіта та екологічне виховання населення:

- оптимізувати діяльність Обласної міжгалузевої координаційної ради з екологічної освіти;

- забезпечити системність навчання педагогічних працівників з питань проведення екологічної науково-дослідної роботи, екологічних акцій тощо;

- удосконалити діяльність Регіонального центру розповсюдження екологічних знань Одеського державного екологічного університету.