Жанрові особливості ліричних пісень

 лаконізм, стислість, простота вислову;

 засоби художньої виразності (постійні епітети, персоніфікації, метафори, порівняння, вигуки, пестлива лексика);

 стабільність віршованого розміру;

 відносно проста мелодія;

 особлива мелодійність, задушевність, лірична тональність;

 наявність різноманітних повторів (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора);

 поширена форма монологу і діалогу.

39. Бурлацькі пісні — тематична група станових (суспільно-побутових) пісень, мотиви яких відбивають умови життя і праці бурлаків — людей-заробітчан без постійної роботи і постійного місця проживання. Мандрівне заробітчанство набуло особливого поширення з посиленням кріпацтва, від якого тікали селяни, та з розвитком промисловості й транспорту у XIX ст., які все більше потребували найманої праці. Бурлаками найчастіше ставали соціально незахищені люди — сироти, позбавлені домашнього осідку, переслідувані владою, кріпаки-втікачі тощо. Тому Б.п. ідейно-тематичним змістом тісно пов'язані з чумацькими, наймитськими, сирітськими, строкарськими, емігрантськими, робітничими і навіть рекрутськими. У станових піснях цього спектру слова "бурлак", "чумак", "приймак" та інші взаємозамінні, що свідчить про певну умовність виділення бурлацьких пісень в окрему групу. Тому фольклористи їх об'єднають з наймитськими та заробітчанськими піснями

Наймитські пісні — тематичний цикл станової (суспільно-побутової) народної лірики, що відображає настрої, умови побуту і соціальний стан наймитів у селянських господарствах, особливо після скасування панщини, коли багато селянських родин, т.зв. дворових, залишилися без землі або втратили її внаслідок різних обставин. Тема наймитства наявна і в інших групах станової лірики (чумацької, заробітчанської, рекрутської, робітничої, емігрантської, а також у сирітських піснях).

40. Рекрутські та солдатські пісні у переважній більшості глибоко трагічні за змістом. Кожне їхнє слово породжене болем і відчаєм, облите гіркими слізьми. Вся образна система їх спрямована на те, щоб передати горе й страждання, настрої туги, суму, розпачу. У новобранців очі позаплакувані, дорога, якою їх ведуть, «слізоньками перелитая», іде вона через терен (символ страждання); на хлопця кують кайдани, шиють чорним шовком сорочку, чорний ворон кряче, віщуючи смерть; поширений образ гори теж асоціюється з горем, тяжким життям; солдат служить з бідою, у нього — смерть за плечима; доріженька кривавая, течуть кривавії річки (потічки), «неня-удовиця кервавими плаче», солдати бродять «в кирві по колінця». Чимало пісень складено про смерть солдата. Основна їх думка — жорстокість війни, марність смерті солдата в ім’я чужих інтересів, часто на чужій землі. Жахливі картини кривавого бою, людських страждань, каліцтва постають із цих пісень. Народ осуджує й проклинає війну і тих, хто її затіває:

42. Поетика козацьких пісень Зворушливо змальовується прощання з громадою, ріднею, милою у піснях про від’їзд козака до війська. В них часто звучать громадянські мотиви, їхні герої усвідомлюють обов’язок перед батьківщиною. Особливо хвилюючий образ матері, яка викохує сина-сокола «козаченькам на славу, воріженькам в розправу». Скільки величі й самопожертви виявляє вона, знаючи, що розлука принесе їй страждання! В таких піснях, за словами М. Добролюбова, «горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів; в них дихає і чисте, ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської...» (Добролюбов Н. А. «Кобзарь» Тараса Шевченка.- Собр. соч.: В 3-х т. М., 1952, т. 3, с. 540.)У піснях про виряджання в похід настрій урочистої піднесеності, молодецького завзяття часто поєднується із сумом розлуки, тривогою, лихим передчуттям, які посилюються т. зв. формулою неможливого: козак повернеться додому тоді, коли «павине пір’я наспід потоне, а млиновий камінь наверх випливе», коли зійде посіяний на камені пісок...тужними настроями пройняті пісні про вимушений від’їзд із сім’ї молодого хлопця, який тікає від закріпачення, переслідування,- мандрує «не з добра, не з розкоші, а з великого лиха».З любов’ю оспівав народ своїх захисників, показавши їхнє життя, повне тривог і небезпек.

У козацьких піснях яскраво виявляються патріотичні почуття народу. їх герой усвідомлює, що він оборонець рідної землі, що в нього «родина — уся Україна». У піснях часто мовиться про козацьку славу. Її поетичним символом виступає червона калина, червона китайка, висока могила як пам’ятник воїнській доблесті. Вся багата символіка козацьких пісень пов’язана з поетичними уявленнями про мужність, силу, міць (образи орла, сокола, дуба, явора).