Правове регулювання орендного природокористування

Суб'єкти орендних правовідносин:

• орендарі: фізичні особи, юридичні особи, підприємства, організації, іноземні держави.

• орендодавці: сільські Ради народних депутатів, міські Ради народних депутатів, районні Ради народних депутатів, обласні Ради народних депутатів.

Об'єкти орендних правовідносин: землі, водні об'єкти, лісові угіддя, мисливські угіддя, гірничі відводи.

 

Загальна характеристика управління в галузі охорони довкілля

Держ. Упр. В сфері довкілля – це цілеспрямована діяльність спеціаних держ. Органів яка спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів на дотримання норм еко. Законодавства та попередженння еко. Правопорушень.

Ознаки:

- Є складовою управлінських процесів

- Здійснюється через систему органів заг. І спец. Компетенції

- Може здійснюватись за участю громадських організацій

Субєкти – є уповноважені та зобовязані

Обєкти – е поведінка субєктів еко. Правовідносин

Змістом є реалізація повноважень.

 

Поняття та види функцій управління в галузі охорони довкілля

Функції – це основні напрямки діяльності субєктів управлінських відносин в сфері охорони довкілля.

1. Ф-ція екологічного прогнозування – спец. Держ. Органи розробляють економічні показники які х-ть позитивні чи негативні зміни стану довкілля

2. Стандартизація та нормування в сфері довкілля - спец. Держ. Органи розробляють нормативи які дозволяють контролювати субєктів що здійснюють діяльність в сфері довкілля

3. Екологічне іформаційне забезпечення – це діяльність спец. Держ. Органів щодо надання збору відомостей щодо еко. Обстановки.

4. Здійснення екологічного контролю - це діяльність спец. Держ. Органів що срямована на перевірку дотримання фізі юр. Особами з-ва.

 

Система органів державного управління в галузі охорони довкілля

Це питання регулює ЗУ «Про ОНПС».

Органи умовно можна поділити на 2 групи:

- Органи загальної компетенції (КМУ Рада міністрів АРК Місцеві органи викрнавчої влади Обл. рай держ адміністарції РНБО)

- Органи спеціальної компетенції (Міністерство охорони НПС Міністерство охорони здоровя та його підрозділ – санітарно-епідемічна служба яка здійснює контроль і ионіторинг населення; Міністерство з НС та у справах захисту населення від наслідків ЧАЕС – здійснює гідрометеорологічну діяльність; Державне агенство по земельним ресурсам; держ. Ком. Лісового і мисливського господарства; водного господарства; Державна екологічна інспекція України).

Підстави та порядок проведення екологічної експертизи

Експертиза - це процесуальна дія, яка проводиться з метою отримання висновку з питань, які мають доказове значення по справі.

Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:

1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження І проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обгрунтувань діяльності, об'єктів екологічної експертизи (основна стадія);

3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).