2018-01-21
3275
Краща частина творчої спадщини Ліста - це його фортепіанні твори. Сам Лист зізнавався, що рояль для нього «те саме, що для моряка його фрегат, для араба його кінь, - більше того, до цих пір він був моїм «я», моєю мовою, моїм життям! Він зберігач всього того, чим була рухома моя душа в палкі дні моєї юності, і йому я довіряю всі мої помисли, мої мрії, мої страждання і радості».
Фортепіанна музика Ліста вражає різноманітністю жанрів. Це - парафрази (вільні фантазії на теми творів інших авторів), транскрипції (обробки для фортепіано симфонічних, органних, вокальних творів), етюди, програмні п'єси, сонати, рапсодії.
Парафрази на теми з опер - вільні фантазії - були дуже популярні у піаністів 20-30-х років, але Ліст зробив їх засобом пропаганди класичного та сучасного мистецтва. Композитор вибирав для парафраз ті музичні образи, які допомагали передати ідейний і художній задум опери.
З тією ж метою створювалися і фортепіанні транскрипції - перекладання - симфоній (Бетховена, Берліоза), увертюр (Вебера, Мендельсона), органних творів Баха, романсів і пісень (Шуберта, Шумана та ін).
|
|
|
Велику увагу приділяв Лист етюдам, поглибив їх художній та образний зміст (як Шопен). Віртуозність, на думку композитора, була «потрібна для того, щоб художник міг повністю висловитися».
12 «Етюдів вищої виконавської майстерності» кілька разів перероблялися Лістом. Вони різноманітні за технічними прийомами та змістом. 10 з них мають програмні назви, напр.: «Дике полювання», «Хуртовина». Інший цикл - «Великі етюди по Паганіні» - спроба передати фортепіанними засобами досконалу техніку видатного скрипаля. Найбільш відомий серед них - №3 «Кампанелла».
Два великих твори в дусі «симфонічних поем» - «Фантазія-соната після прочитання Данте» (1849) і соната h-moll (1853). У них звичайний сонатний цикл стиснений в одночастинну велику композицію (розширену сонатну форму). В основі кожного твору лежить група тем, які образно трансформуються в процесі розвитку і нерідко набувають протилежного характеру.
Композитор прагнув передати в музиці не тільки внутрішній стан душі, а й «зримі образи», тому мальовничість, зображувальність - важлива властивість його мистецтва. Найбільш яскраво ця властивість проявилася в прекрасному циклі «Роки мандрів». Цей цикл програмних п'єс отримав найбільшу популярність.
Починаючи з 30-х років Ліст писав окремі п'єси, об'єднуючи їх під назвою «Альбом мандрівника», який в 50-ті - 60-і роки був перероблений у «Роки мандрів». Назва циклу навіяна «Паломництвом Чайльд-Гарольда» Байрона і в точному перекладі звучить як «Роки паломництва». У передмові до збірки Ліст писав, що спробував висловити в музиці найбільш яскраві враження від його численних подорожей з концертами.
|
|
|
Але більш за все Ференц Ліст відомий своїми угорськими рапсодіями, які є одними з найбільш яскравих і оригінальних його художніх творів. Їх 19, час створення 1851-1886рр..
У своїх рапсодіях композитор вільно обробив народні наспіви своєї батьківщини, чуйно передавши особливості угорської міської музики, що отримала назву «стиль вербункош».
Стиль вербункош - широке поняття: це і манера виконання, і склад музики - переважно інструментальної, і сам танець. Слово «вербунк», або «вербункош», походить від німецького «Werbung» - вербування. У пам'яті народу жваво закарбувалося насильницьке вербування угорських рекрутів до австрійської армії, коли селян споювали вином, оглушали музикою, танцями (безліч народних пісень присвячено цій події). Цієй музиці притаманні пристрасна патетика, драматична напруженість.
Велику роль у поширенні угорської міської музики, у виявленні її характерних рис зіграли цигани (до речі, неодмінні учасники «музичного оформлення» вербування). По всій Угорщині бродячі циганські оркестри з уславленими скрипалями-віртуозами виконували пристрасні, запальні наспіви. Імпровізаційність музики особливо підкреслювалася своєрідним звучанням цимбалів - інструменту, мало поширеного в селянському побуті. Поступово стиль вербункош стали називати «циганською музикою».
Від таких циганських оркестрів і записав Лист мелодії своїх рапсодій, зробивши їх надбанням усього світу. Композитор так згадував про це: «Я черпав багатство там, де знаходив: спочатку у власних дитячих спогадах, які сходять до Біхарі і інших циганських знаменитостей, пізніше в полях, у самій товщі циганських оркестрів Еденбурга, Пресбурга, Пешта і т. д...».
Лист не був першим, хто ввів позначення «рапсодія» в фортепіанну музику - ще до нього, в 1815 році, з'явилися рапсодії чеського композитора В. Я. Томашека. Але Лист надав цьому жанру абсолютно інше тлумачення.
Його рапсодії - це блискучі віртуозні п'єси, які вільно поєднують народні пісенні й танцювальні мелодії. Їх форма, як в угорській міській музиці, частіше 2-частинна. В неї контрастно зіставлені два розділи - повільний, імпровізаційний, і швидкий, варіаційний.
Музика повільних розділів - гордовита, романтично-піднесена (в характері войовничого танцю-ходи або в дусі імпровізаційного речитативу -- епічного оповідання, з великою кількістю прикрас і вигадливим ритмом).
Швидкі розділи малюють картини народних веселощів, вогневі танці - чардаш. У них чуються то барвисті перебори цимбалів, то віртуозні пасажі скрипок.
У своїх рапсодіях Ліст часто використовував характерні фігурації, які зображували звучання цимбал, скрипки. А також використовував ритмічні та ладові звороти стиля «вербункош»: «циганську гамму» з двома збільшеними секундами, характерні пунктирні каданси.
Найбільш відомі серед 19 рапсодій – «Угорська рапсодія» №2 і «Угорська рапсодія» №6. Це – найліпші зразки цього жанру, вони образно яскраві та тематично різноманітні.
Три рапсодії з 19 «Угорських» написані на власні теми композитора, які створені в дусі народних. Існують і обробки цього жанру для оркестру, або для ф-но з оркестром. Крім того Ліст створив «Іспанську рапсодію», також на народні теми.
* Рапсодія — пісня чи вірш, якій виконували в античній Греції мандрівні співаки — рапсоди, тепер жанр інструментального твору вільної форми, переважно на основі народних тем.___________________________________
Ференц Ліст - геніальний піаніст, його виконавська творчість склала епоху в європейському виконавстві. Він започаткував великі сольні фортепіанні концерти, оновив звучання фортепіано, зробивши з нього «цілий оркестр»(вислів В. Стасова). Ліст вніс до фортепіанного мистецтва симфонічне трактування інструменту, прагнув використовувати всі регістри фортепіано, домігся оркестральної мощі його звучання і збагатив колористичні можливості.
|
|
|
