Ответ53 Категорія ідеї і ідеальності?

,- Ідеальне — філософська категорія, протилежність матеріального, реального. Ідеальне в ідеалістичної традиції розуміється як самостійне нематеріальне начало, що існує поза простором і часом (дух, ідеї). Ідеальне в матеріалістичної традиції розуміється як відображення в свідомості зовнішнього світу, суб'єктивний образ об'єктивної реальності. У марксизмі трактується як відображення зовнішнього світу в формах свідомості і діяльності людини як суспільної істоти, продукт і форма соціальної практики (на відміну від простого продукту пасивного індивідуального споглядання). Велике значення проблема ідеального набуває на сучасному етапі розвитку науки, з посиленням ролі науки в розвитку суспільства. Проблема ідеального тісно пов'язана з приватними науками, в різній мірі задіяна у всій системі наук. Наприклад, у фізиці вона виступає у зв'язку з антропним принципом. Поняття психічного як ідеального грає ключову роль у психології та педагогіці. У психології актуальним залишається питання, яким чином і до яких меж психічне (ідеальне) здатне впливати на фізичне. У логіці проблема ідеального коштує як питання про природу та походження ідеальних логічних об'єктів як особливого роду ідеалізованих об'єктів, що володіють особливим буттям (числа, фігури, абстрактні об'єкти науки, загальні поняття). Поява комп'ютерної техніки прямим чином поставило проблему специфіки людської свідомості, його схожості та відмінності, з діяльністю ЕОМ. Розвиток теорії штучного інтелекту в природничо плані йде повним ходом, а філософський аналіз цього явища значно відстає. У свою чергу наукове розуміння проблеми ідеального дасть основу для подальшого наукового прогресу в галузі технічного моделювання розумових процесів.

Иде́я (др.-греч. ἰδέα — видность, вид, форма, прообраз) в широком смысле — мысленный прообраз какого-либо предмета, явления, принципа, выделяющий его основные, главные и существенные черты. В ряде философских концепций — умопостигаемый и вечный прообраз реальности. В древнегреческой философии идеей называлась умопостигаемая и неизменная структура, лежащая в основании вещи. Само слово сделал философским термином Демокрит, который называл идеями атомы — неделимые умопостигаемые формы. Атомы неизменны, но из них состоят изменчивые вещи.

Для Платона и неоплатоников идея или эйдос — это идеальная (умопостигаемая) вечная сущность вещи в противоположность чувственному и изменчивому (преходящему) в вещи. Идеи бестелесны, находятся вне конкретных вещей и явлений; они составляют особый идеальный мир (царство идей), который и есть подлинная реальность, трансцендентный мир истинного бытия. Идея представляет собой сущность не отдельной вещи, но какого-либо вида вещей. Вещи чувственной реальности существуют благодаря идеям, и идеи являются их образцами.

У Аристотеля термины «идея» и «эйдос» настолько меняют свой смысл по сравнению с платоновским, что по-русски их традиционно переводят термином форма или (в логике) «вид»^[1].

Ответ54 Категорія закону?