Форми безготівкових розрахунків і платіжні документи

 

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії ви­робництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, веде до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткос­ті продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійсню­ються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: безготів­кову і готівкову.

Готівкові розрахунки — це платежі готівкою підпри­ємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за опера­ціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), та іншого майна.

Готівкова форма розрахунків застосовується в процесі обслу­говування населення — виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи готівкові кошти (грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети), населення і здійснює різні платежі.

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівко­вий є інструментом регулювання об'єкта грошового обороту — грошової маси.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівко­вий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів кош­тів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт над­ходження коштів за товари (послуги, роботи) на рахунки в установи банку, а за розрахунків готівкою — факт надходження грошей у касу.

Безготівкова форма розрахунків пов'язана з готівковою фор­мою. Так, одержуючи перерахування за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство має отримати в установлено­му порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Класифікацію безготівкових розрахунків зображено на рис. 1.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслу­говують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать Розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансо­вими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рів­нів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

 

 

 

Відповідно до місця проведення безготівкові розрахунки по­діляють на внутрідержавні (або місцеві, що здійснюються в ме­жах одного населеного пункту) та міждержавні, які здійснюються між господарськими суб’єктами, котрі перебувають на терені різ­них держав.

За способом реалізації продукції безготівкові розрахунки мо­жуть бути:

• прямими, які здійснюються безпосередньо між постачальниками;

• транзитними, які здійснюються за наявності проміжних суб'єктів (структур).

За способом отримання платежу безготівкові розрахунки по­діляються на гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів, та негарантовані, за яких платіж не гарантується.

Готівкові розрахунки

Підприємства (підприємці), які відкрили поточні ра­хунки в установах банків і розраховуються за своїми зобов'я­заннями, нині мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівко­вої виручки. Такі розрахунки здійснюються через касу підпри­ємств з одночасним обов'язковим веденням касової книги вста­новленої форми.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприєм­ця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищу­вати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кіль­кома платіжними документами.

Платежі понад установлену граничну суму проводяться ви­ключно в безготівковому порядку. При цьому кількість підпри­ємств (підприємців), з якими проводяться такі розрахунки протя­гом дня, не обмежується.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибутко­вих та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (по­вернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, банк встановлює ліміт каси, тоб­то граничний розмір готівки, який може залишатися в касі під­приємства на кінець робочого дня.

Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок.

З метою обліку повної суми фактичного надходження готівки підприємство повинно оприбуткувати її прибутковим касовим ордером і відобразити цю суму в касовій книзі.

Готівкова виручка підприємств (підприємців) може бути ви­користана ними на господарські потреби, а також для проведення розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці тільки за рахунок коштів, одержаних зі своїх ра­хунків у банківських установах. Готівку з рахунків підприємства одержують у межах наявних коштів і витрачають її за цільовим призначенням.

Одержана в установі банку готівка, яка пов'язана з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), може зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів.

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фі­зичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів бан­ківських операцій відкривають рахунки в банках на власний ви­бір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати та­кі рахунки в національній валюті:

q поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

q бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виді­ляються кошти з державного або місцевого бюджетів для цільо­вого їх використання;

q кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових доку­
ментів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

q депозитні (вкладні), що відкриваються установою банку власникові рахунка на певний конкретний строк. Кошти на депо­зитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закін­чення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки за депозитними вкладами перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розра­хункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного ра­хунка забороняються.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають уста­новам банків такі документи:

ü заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та голо­вним бухгалтером;

ü копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну Реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі;

ü копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок

ü копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

ü картку зі зразками підписів осіб, яким надано право роз­поряджання рахунком та підписання розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

ü копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фон­ду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

q поточні;

q розподільчі;

q кредитні;

q депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підпри­ємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті в разі здійснення поточних операцій.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зараху­вання коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зарахо­вані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному рин­ку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються юридичним особам — резидентам та нерезидентам — уповноваженим банком у порядку, визначеному відповідним договором.