Україна має вийти на новий рівень інтеграції науки і педагогічної освіти. Інформаційна революція вимагає від викладача постійного оновлення знань, вміння навчатися протягом усього життя. А для цього він повинен бути науковцем, дослідником, уміти постійно навчатися, а головне випестувати відповідні здібності, перебуваючи ще на студентській лаві. Викладач повинен бути потужним ученим, вести розгалужені наукові дослідження, залучати до них студента.
Сьогодні в Україні сформувалася система підготовки педагогічних кадрів, до складу якої входить розгалужена мережа вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.
Сьогодні система вищої освіти України переходить до стану структурного реформування у напрямі її адаптування до загальноєвропейської.
Основними проблемами вищої освіти України є:
- Проблеми управління якістю підготовки фахівців;
- Проблеми розроблення та впровадження стандартів вищої освіти;
- Економічні проблеми розвитку вищої освіти;
- Проблеми та перспективи реалізації принципів болонського процесу в Україні;
|
|
- Проблеми впровадження дистанційної освіти;
- Необхідність прийняття узгодженого з країнами-членами Болонського процесу (процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи) додатка до диплома;
- Необхідність забезпечення освіти протягом усього життя;
- Необхідність сприяння європейській співпраці в галузі гарантії якості освіти;
- необхідність сприяння впровадженню європейської тематики у вищу освіту;
- необхідність реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України.
На шляху перетворень української системи освіти потрібні такі кроки:
1. Держава має сформувати стратегію пріоритетного науково-технологічного розвитку у вигляді національних програм на основі залучення вітчизняного виробництва, науки, освіти і бізнесу в єдиному монолітному комплексі.
2. Потрібно усунути значні структурні невідповідності між потребами економіки та обсягами і структурою підготовки та перепідготовки фахівців через стратегічне планування розвитку пріоритетних галузей економіки і їх збалансованого кадрового забезпечення. Державне замовлення має забезпечувати ці потреби.
3. Комплексне вдосконалення чотирьох головних ланок освіти: професійно-технічної, спеціально-технічної, вищої і післядипломної. Адаптація національної системи вищої освіти до потреб суспільства і ринку праці.
4. Визнання ролі університетів як ключових інституцій суспільства, що мають присвятити себе пошуку і поширенню найновіших об`єктивних знань, надаючи суспільству інтелектуальні орієнтири.
|
|
5. Створення сучасної інформаційної інфраструктури освіти та науки з її підключенням до європейських комп`ютерних мереж та інформаційних ресурсів, дієве наукове і технологічне співробітництво України з Європою.
В Україні законодавчо визначено багаторівневу (ступеневу) структуру вищої освіти. Ця багатоступеневість передбачає освітньо-кваліфікаційні рівні молодшого спеціаліста (неповна вища освіта), бакалавра (базова вища освіта) та спеціаліста, магістра (повна вища освіта). Уже практично впроваджено систему ступенів бакалавр-магістр, яка найбільше наближена до європейської системи за обсягом і термінами навчання, якістю знань і умінь фахівців.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Бухаркина М.Ю., Мойсеева М.В., Петров А.Е., Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. Вузов и системы повышения квалиф. пед. кадров / Под ред. Полат Е.С. - М.: Издательский центр “Академия”, 1995. - 214с.
2. Євдокімов О.В. Нові педагогічні технології в організації навчання студентів: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.0.01. - Х., 1997. - 24с.
3. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике. - М.: Издательский центр “Академия”, 1995. - 214с.
4. Пінчук В.М. Інноваційні процеси - підгрунтя проектування нових освітніх технологій // Освіта і управління, 1997. - №3.
5. Питюков В.Ю. Основы педагогической технологии. - М.: Издательство “А.П.И. ", 1997. - 149с.
6. Якиманская И.С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения // Вопросы психологии, 1995. - №2.