Анулювання Брестських домовленостей і наступ військ РСФРР на українську державу

Прихід гетьмана Павла Скоропадського до влади. Його внутрішня та зовнішня політика. Зрив переговорів із Росією і нова експансія більшовиків.

Центральна Рада виявилася неспроможною виконувати зобов’язання, дані союзникам у Брест-Литовську, а тому за допомогою німецько-австрійських військ в Україні 29 квітня було здійснено державний переворот і керівником Української Держави (нова назва державного утворення) став колишній генерал російської армії Павло Скоропадський, обраний у київському цирку на Гетьмана. Гетьман почав розбудовувати власні державні структури, призначив уряд на чолі з Федором Лизогубом.

Головне питання Української революції 1917-1921 рр. – ліквідація великого поміщицького землеволодіння і наділення безземельного селянства землею – гетьман намагався вирішити у цивілізований спосіб (а не кардинально, як-то більшовики чи українські соціалісти). Закон від 8 червня 1918 р. обмежував приватне володіння землею 25 десятинами на одну особу. Поміщики передавали надлишки своїх земель до Державного банку, а той, своєю чергою, надавав їх селянам за викуп або в кредит. Проте політична опозиція з боку українських соціалістів, а також – окремі прорахунки в робітничій політиці та іншому соціальному законодавстві, призвели до падіння авторитету гетьманського режиму.

Реально потужною була лишень культурно-національна політика Гетьманату П. Скоропадського (про що варто вивчати в темах про культуру). Зауважмо лишень, що з квітня по грудень 1918 р. в Україні було відкрито близько 150 українських гімназій, введено українську мову, історію та географію як обов’язкові предмети. Створені Українські державні університети в Києві і Кам’янець-Подільському, Державний український архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Українську національну бібліотеку, Український Театр драми і опери, Українську Державну Капелу, Український Симфонічний Оркестр, Українську академію наук. Почали роботу Архітектурний, Клінічний (Київ), Політехнічний та Сільськогосподарський (Одеса) інститути.

Німецько-австрійські війська влітку почали брутально реквізувати у селян продукти, які мали постачати до своїх країн. Селянство, підтримуване лівими організаціями, розпочало партизанську боротьбу. У липні-серпні відбувся широкомасштабний страйк залізничників, що фактично паралізувало централізований вивіз продукції до Німеччини й Австро-Угорщину.

Ще 3 березня 1918 р. більшовицька Росія також підписала у Брест-Литовську мир із країнами Четверного союзу і вийшла із Першої світової війни переможеною. Однією з умов договору було укладення перемир’я між Росією і Україною і проведення серйозних мирних переговорів по багатьох питаннях. 12 червня 1918 р. таке перемир’я було підписано в Києві. Однак надалі російська сторона затягувала переговори, бажаючи Центральному блоку держав поразки від Антанти. У жовтні майже піврічні переговори були спущені російською делегацією на гальма.

11 листопада 1918 р. Перша світова війна припинилася, отже, німецько-австрійські війська мали залишити Україну. Більшовики не бачили потреби надалі дотримуватися Брестських домовленостей (анулювали їх 13 листопада) і готувалися знову завоювати Україну (вступили до неї наприкінці листопада). Гетьман вирішив скористатися підтримкою Антанти й оголосив про готовність українців жити у федеративній – однак, не в більшовицькій, – Росії. Було розпочато переговори з Добровольчою армією білогвардійського генерала Антона Денікіна, якого Антанта підтримувала.

У ніч перед днем, коли гетьман відправив у відставку уряд Лизогуба (14 листопада), В. Винниченко зібрав засідання представників декількох опозиційних гетьманові організацій, на якому було обрано 5-особовий перехідний повстанський орган проти гетьмана – Директорію. На бік Директорії перейшли січові стрільці, які 17 листопада перемогли гетьманські війська під Мотовилівкою.

14 грудня гетьманська влада впала, і гетьман у мундирі німецького офіцера втік до Німеччини. Саме в цей час почалася висадка 15-тисячного десанту Антанти в Одесі. Союзники підтримували російські війська, однак лише білогвардійську їхню частину, тобто ті, які боролися за реставрацію “єдиної і неділимої Росії”, якою вона була за абсолютизму.

Д/з №4

1) Скласти таблицю “Внутрішня та зовнішня політика Гетьманату Павла Скоропадського”.