Мотиваційно-вольова готовність

• рівень мимовільності (методики Керна-Йєрасика та Д. Векслера);
• рівень довільності(ті самі методики);
• бажання відвідувати школу (методика «Так і ні»).

Особистісно-психологічна готовність

• форми мислення (тест Т. Вітцлака);
• основні уявлення про природні та соціальні явища (тест Т. Вітцлака);
• короткочасна пам'ять;
• саморегуляція;
• емоційний стан.

У залежності від вибору тієї чи іншої концепції готовності дитини до шкільного навчання обираються основні її критерії та підбираються методики для їх діагностування. Але слід пам'ятати, що показниками готовності дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. За підсумками визначення готовності дитини до навчання у школі складаються картки, зразок яких дається в додатках до програми.

Результати готовності дитини дозволяють:

• конкретно визначити спрямованість навчання;
• отримати дані для здійснення індивідуального підходу до дитини в навчально-виховному процесі;
• скомплектувати спеціалізовані та диференційовані класи.

Під час прийому дитини до школи необхідно створити оптимальні, затишні, комфортні умови, які би сприяли спілкуванню з дитиною та батьками; варто подумати над розташуванням меблів у приміщенні приймальної комісії.

Модель «коло» є ідеальною формою для бесіди, в якій бере участь ціла група (дитина, члени комісії, батьки).

Співбесіду можна проводити за таким планом:

• Створення психологічної атмосфери.
• Бесіда з дитиною.
• Виконання завдань дитиною.
• Заповнення анкет батьками.
• Спостереження за дитиною.
• Бесіда з батьками.
• Заповнення карток.

Узагальнивши результати діагностики дітей щодо їх готовності до навчання, психолого-педагогічна комісія рекомендує.

Батькам:

• записати дитину до першого класу;
• відкласти початок навчання на рік;
• проконсультуватись у логопеда, невропатолога і т. ін.

Учителям:

• здійснювати індивідуальний підхід до дитини з урахуванням виявлених особливостей її підготовки;
• користуватись корекційними вправами, які розраховані на підвищення рівня володіння дитиною певних умінь.

Адміністрації: записати дитину до спеціалізованого або диференційованого класу.

Але найголовніше - провести правильну розмову з батьками, заспокоїти їх, якщо рівень підготовленості дитини не відповідає вимогам школи, дати порад та рекомендації.