Історичні форми кримінального процесу

Поняття і завдання кримінального провадження

Термін кримінальне провадження почав використовуватись у зв’язку з набранням чинності новим КПК. До того старий КПК послуговувався терміном «провадження в кримінальній справі».

Під кримінальним провадженням слід розуміти - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

Зазвичай під кримінальним провадженням розуміють процесуальну діяльність уповноважених державою органів, що становить собою його зміст.

КПК виділяє 2 форми кримінального провадження

1.досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів;

2.дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків;

Слід зазначити, що наразі КК України не виділяє поняття кримінальні правопорушення, і не розподіляє їх на злочини і кримінальні проступки, однак планується що до кримінальних правопорушень віднесуть частину адміністративних правопорушень та злочини невеликої тяжкості.

Кримінальне провадження охоплює собою кримінальне судочинство, під яким слід розуміти лише ті етапи кримінального провадження, які здійснюються безпосередньо в суді, в той час кримінальний процес виступає як суто теоретичне положення, що використовується науковцями.

Завдання кримінального провадження висвітлено в ст. 2 КПК, зокрема:

Завданнями кримінального провадження є (в дужках даватиму коротенький свій коментар, може якщо хтось не погоджуватиметься – то кажіть)

· захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень (що по-суті відображає пріоритетні напрямки державної політики у сфері боротьби зі злочинністю),

· охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження,(оскільки саме в кримінальному провадженні суттєво можуть обмежуватись конституційні права людини та громадянина, тому держава повинна спрямувати свою діяльність на якнайменше їх звуження та гарантію можливості рівноправної їх реалізації)

· а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду (швидко – означає якнайшвидше розпочати кримінальне провадження та якнайвище зближення моменту вчинення кримінального правопорушення з завершенням досудового розслідування та судового розгляду; повно – означає повне встановлення предмету доказування та повне дослідження доказів в судовому розгляді; неупереджено – означає відсутність будь-якого необ’єктивного ставлення з боку органів ДР та суду(така неупередженість забезпечується, зокрема, інститутом відводів)

- з тим, щоб

1. кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини,

2. жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений,

3. жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу

4. щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Історичні форми кримінального процесу

Історична форма кримінального процесу – це форма організації кримінально-процесуальної діяльності уповноважених органів, що обумовлює джерело руху кримінального провадження (кримінальної справи та основи процесуального статусу її учасників)

Критерії,які впливають на форму кримінального процесу:

1. державно-політичний режим

2. рівень правової культури в суспільстві

3. ступінь зрілості суспільства в правовому розумінні

· Інквізиційний процес

Процесуальне становище суб’єктів:

1.функції обвинувачення, захисту, вирішення справи по суті зосереджувалось в 1 органі

2.джерелом руху кримінального процесу є воля держави

3.всі учасники повинні прагнути до встановлення істини у справі

4.обвинувачений не є суб’єктом,а об’єктом дослідження

5. немає самостійності сторін чи змагальності

Докази (способи їх дослідження),правила їх оцінки