Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)

1. Екстрадиція (від лат. ех - із, traditio - передача) є однією з процесу­альних форм міжнародного співробітництва у- кримінальному судочинстві. Екстрадиція - видача однією державою (запитуваною стороною) іншій державі (запитуючій стороні) особи, яка переслідується компетентними органами за­питуючої сторони за вчинення правопорушення або розшукується зазначени­ми органами для притягнення до кримінальної відповідальності або виконан­ня вироку. Екстрадиція включає (1) офіційний запит про видачу особи, (2) її встановлення на території однієї держави, (3) перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі (екстрадиційна перевірка), а також (4) прийняття рішення за запитом та (5) фактичну передачу такої особи іншій державі, компетентні органи якої звернулися із запитом про видачу.

Метою екстрадиції є забезпечення перебування особи, яка притягається До кримінальної відповідальності або яка є засудженою, на території держави, Що здійснює кримінальне переслідування. Залежно від мети видачі виокрем­люється видача з метою притягнення до кримінальної відповідальністю та ви­дача з метою забезпечення виконання покарання.

Крім видачі (екстрадиції) особи, закон передбачає також тимчасову
видачу (ст. 64 Конвенції СНД 1993 р.) і транзитне перевезення особи, за
якими запит направляють та розглядають у тому самому порядку, як і запити
про видачу особи. Тимчасова видача особи - видача на певний строк осо­
би, яка відбуває покарання на території однієї держави, іншій державі для
проведення процесуальних дій з її участю та притягнення до кримінальної
відповідальності з метою запобігання закінчення строків давності або втра­
ти доказів у кримінальній справі (див. коментар до ст. 579 КПК). Транзитне
перевезення особи згідно зі ст. 21 Європейської конвенції про видачу право­
порушників (1957 р.) - це перевезення через територію однієї з договірних
сторін, яке здійснюється на запит, що надсилається відповідними каналами,
якщо відповідне правопорушення не розглядається стороною, в якої запиту­
ється дозвіл на транзитне перевезення, як правопорушення політичного або
суто військового характеру, що має відношення до ст.ст. З і 4 цієї Конвен­
ції. Міжнародними договорами можуть застосовуватися особливі правила
транзитного перевезення особи залежно від виду транспорту (зокрема, по­
вітряного).

573. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію)

1. Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

Стаття 575. Порядок підготовки документів та направлення запитів

1. Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.

Стаття 576. Межі кримінальної відповідальності виданої особи

1. Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція).

2. Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави під час прийняття рішення про видачу особи в Україну, є обов’язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

Стаття 590. Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію)

1. Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

2. Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.

3. У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.

4. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

Стаття 591. Порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію)

1. Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.

ПЛЮС КОДЕКС, ЦІ ОСТАННІ ПИТАННЯ ТО ПІЗДЄЦ ПРОСТО!

173.