Отже, як можна боротися з лінощами? Які ліки можемо порекомендувати?

Обжерливість і лінощі

14.08.12 21:22 | Опублікував osbm

Серед головних гріхів і вад людини переважають обжерливість і лінощі. Це дві пристрасті, що ослаблюють людину, роблять її неспроможною піднятися понад матеріальне і чуттєве, руйнують її гідність.

Як стверджують моралісти, обжерливість є одним з найменш небезпечних гріхів. Вона не спрямована прямо ні проти Бога, ні проти ближнього. Швидше - шкодить самій людині. Ця вада полягає у надмірному бажанні пити та їсти. За основу має природній інстинкт людини, необхідний їй для життя.

Господь дав людині свободу користуватися її природніми нахилами. У даному випадку, Він не встановив їй ні години, ні способу, ні виду їжі. Навпаки, дав величене різноманіття страв, щоб задовільнити її природнє бажання.

Однак, природній інстинкт живлення стає невпорядкованим, коли вже не служить для того, щоб давати силу і здоров’я організму. А навпаки, шкодить. Також природнє бажання стає невпорядкованим, коли не спрямоване до головної мети людини. Їсти само по собі не є погано. Потрібно їсти, щоб жити. Коли ж людина починає жити, щоб їсти - падає у невпорядкованість.

Поглянувши на історію людства, побачимо, що епохи, коли людина жила обжерливістю, були епохами розладу і занепаду тієї цивілізації. Пояснюється це тим, що обжерливість перешкоджає людині підніматися до вищого, до духовного. У ці епохи немає великих жертв, немає високих чеснот, що підтримують народ, немає наукових відкриттів, тому що людина, присвячена науці, повинна бути готова на суворі умови.

Так, наприклад, панування обжерливості спостерігалося у період розпаду Римської імперії, коли поварі досягали великих почестей, а кулінарні книги були в моді. У такі часи не можна очікувати підняття і здобутків людського духу.

 

Більш того, невпорядкованість обжерливості приводить до цілковитої деградації людини. Вона затемнює розум і послаблює волю. Факт, що шлунок і розум рідко сходяться, відомий усім. Якщо працює одне, відмовляє інше. Обжерливість не дає літати інтелекту. Так з життя всіх святих можемо бачити, як більша тілесна покута сприяла більшому духовному піднесенню, і великі містики були одночасно великими покутниками. Саме тому вони практикували піст і умертвіння.

Також святий Тома стверджує, що обжерливість приводить до дурної радості. Коли людина починає надміру об’їдатися і впиватися, стає надмірно веселою і безпечною. Починає розповідати секрети, виходить на верх те, про що краще було б мовчати. Деякі особи навіть використовують цей метод, щоб дізнатися цікаву їм інформацію.

Більш того, з обжерливістю тісно пов’язана хтивість. Як правило, людина, яка схильна до надмірності у їжі і питті стає слабкою, піддається бажанням тіла і вкінці-кінців не зможе стримати інший інстинкт.

Церква з її багаторічним досвідом протягом століть вказує людям на піст як засіб для упорядкування своїх бажань та інстинктів. Піст – це не просто дієта, щоб зберегти фігуру. Це один з найефективніших засобів зберегти себе повноцінною людиною, стати паном над власними схильностями. Це свого роду гігієна для душі. Церква дає нам закон постити у певні дні не тому, що їй так захотілося. З допомогою посту та умертвлення Церква піднімає дух людини і платить за її гріхи. Тобто піст – це засіб заплатити за наші провини і одночасно спосіб рости у чеснотах. Адже стриманість у їжі вимагає від людини енергії, щоб відмовитися від того, що їй подобається. І ця енергія посилює волю людини, її духовні сили ростуть, вона досягає панування над собою і стає здатною показати силу свого духу.

Ще інша пристрасть – це брак духовної діяльності. Іншими словами, йдеться про лінощі.

Лінощі є як проказа духу, що позбавляє його здатності діяти. Лінощі є зменшенням життя, бо життя - це діяльність. Наприклад, ми кажемо, що годинник має життя, коли функціонує. Так само кажемо, що будь-яка істота живе, якщо рухається.

Рух у всесвіті – це вираження життя. Світ працює, змінюється, виконує свою функцію, дану йому Творцем. Зорі йдуть своїм шляхом, дерева ростуть, тварини шукають поживу. Одним словом, у природі все сповнює задум Провидіння. Ніщо не має лінощів. Тільки людина здатна їх відчути.

Людина, поки знаходиться у цьому житті, призначенна на боротьбу. Боротьбу з протиріччями у себе всередині. Боротьбу між розумом і пристрастями, між протилежними схильностями, боротьбу з оточенням. Тому Біблія каже, що Царство Боже здобувається силою. Поки ми у світі, ми знаходимося у сфері сили: у нас ще не має цілковитої гармонії, внутрішнього спокою, що досягається через чесноти. Для цього нам ще потрібно працювати. Якщо людину захопили лінощі, цю боротьбу не виграти, не досягти їй неба. Тобто, лінощі можуть стати перешкодою для спасіння.

Наші пристрасті повинні перетворитися на чесноти. Саме людська діяльність повинна взяти матерію пристрастей і надати їй досконалої форми. Тобто чесноти вимагають праці людини.

Тому жодну чесноту не можна примирити з лінощами. Чеснота – це перемога над лінощами. Адже людина покірна є покірною тільки тому, що діяльність її духу заставила волю боротися з гордістю. Людина чиста повинна була докласти усіх зусиль волі, щоб перемогти природній нахил. Людина, що перемогла гнів, повинна була працювати над собою, не дозволяючи пристрасті подолати її.

Тому стверджую, що чеснота вимагає старанності. Лінощі несумісні з жодною християнською чеснотою. І це не тільки у моральному плані, але також і у інтелектуальному. Мудрість не можна досягти, якщо лінуєшся. Знання вимагає величезних зусиль людського розуму та постійності. Тому лінивий ніколи не досягне висот свого духу і пізнання великих правд.

Навіть у матеріальному світі накопичення багацтва вимагає величезної праці. Лінива людина не зможе досягти вершин у бізнесі.

Духовні лінощі мають жахливі наслідки.

Перш за все, як стверджує святий Тома, породжують у людині бездіяльність інтелекту. Людина віддаляється від великого задоволення, породженого спогляданням божественого і великих правд; шукає задоволення у земних речах, тому постійно блудить. Така особа ніколи не задоволена, що викликає у ній малодушність, брак ідеалів, брак натхнення до безкінечного, прагенння Бога.

Коли бракує цього натхнення і людина стає малодушною приходить втома і така особа втрачає бажання діяти.

Що в свою чергу веде до безнадії.

Коли людині бракує ідеалів, християнських і людських, коли не має сили, щоб досягти своєї кінцевої мети, коли вона не вміє спонукати себе, потрапляє у смуток, песимізм. На жаль, у наш час це стало хворобою багатьох душ. І виникає вона через брак релігійності, праці духовності, що зберігає людині її гідність. Можна привести досить багато прикладів відомих людей, з великими талантами, які, однак, не знайшли цієї енергії віри і, втомившись у світі, закінчували життя самогубством.

Наступним наслідком лінощів є страх перед наказами, які стають важкими і неможливими у виконанні.

Лінощі духовні є найтиповішими і найжахливішими з лінощів. Адже для такої людини будь-який закон стає просто нездоланним. І оскільки вона не має сили та енергії перемогти себе, воліє відкинути закон. Тому як правило люди, що грубо порушують 10 Заповідей, у собі є слабкими, не здатними на велике зусилля волі.

Звідси, останній наслідок лінощів – ненависть до тих, хто ставить закони, у тому числі проти Церкви і Бога

Отже, як можна боротися з лінощами? Які ліки можемо порекомендувати?

Перш за все, слідуючи за вказівкою Церкви, яка спрямовує наш дух до Бога, не тільки через правди віри, а також через через закони моралі, які виховують розум і волю людини.

Ще один з засобів, щоб піднести наш дух, це молитва. Адже досягти споглядання божественого, найвищих правд – це нелегка справа. У такому випадку допомагає молитва. До неї прибігають як найбільші, так і прості люди, з її допомогою піднімають дух до висоти, понад земними бажаннями. У молитві знаходять той вогонь, що здатен запалити все.

Ще один ефективний засіб, щоб подолати лінощі, є любов до Ісуса Христа. Він – Правда і Дорога до неба. Тільки через Нього пізнаємо Отця і досягнемо Царства. І потрібно пригадати, що працюємо ми для Царства вічного, що теперішнє закінчується і тим не менше саме воно є фундаментом безкінечного. Як казав Ньюман, протестант, який навернувся до католицької віри, „життя коротке, а вічність ніколи не закінчується”.

Отже, дорогі друзі, якщо до цих пір вам здавалося, що дорога чеснот є важкою, що вимагає забагато праці над собою, можу підказати вам додатковий шлях – шлях любові.

Як говорив святий Августин: „Люби Бога – і роби, що хочеш”. Справді, той, хто любить Христа по-справжньому, ніколи не чинитиме зла.

Християнство не є філософською системою, не є також набором законів. Християнство – це система життя. Тому, якщо ми любимо Христа, маємо перемінити наше життя у Нього.

Страсті Христові є найвищим проявом любові Христової. Тож навчімся від Нього страждати, щоб любити, любити людину і Бога. Просімо у Його матері, нехай навчить нас бути досконалими людьми і Божими дітьми.