Витяги з кримінального Кодексу України

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ

Стаття 115. Умисне вбивство 1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, - карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. 2. Умисне вбивство: 1) двох або більше осіб; 2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 3) заручника або викраденої людини; 4) вчинене з особливою жорстокістю; 5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; 6) з корисливих мотивів; 7) з хуліганських мотивів; 8) особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; 9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; 10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; 11) вчинене на замовлення; 12) вчинене за попередньою змовою групою осіб; 13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 117. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 119. Вбивство через необережність 1. Вбивство, вчинене через необережність, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Стаття 120. Доведення до самогубства 1. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження 1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну
хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. 2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів
расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Стаття 126. Побої і мордування 1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року. 2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
1. Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 4. Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Стаття 134. Незаконне проведення аборту 1. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років або без такого.

Стаття 135. Залишення в небезпеці 1. Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив
потерпілого в небезпечний для життя стан, - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

 

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ

Стаття 152. Зґвалтування 1. Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 2. Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 цього Кодексу, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом 1. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи - карається позбавленням волі на строк до п'яти років. 2. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок 1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості 1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк 2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони
спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Стаття 156. Розбещення неповнолітніх 1. Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк 2. Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування
про нього, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми
років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Злочини у сфері ЕОМ

Стаття 361. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку 1. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, - карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією програмних та
технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи. Стаття 361-1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут 1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з
конфіскацією програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, які є власністю винної особи. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, які є власністю винної особи. 3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є власністю винної особи. Стаття 363. Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, якщо це заподіяло значну шкоду, вчинені особою, яка відповідає за їх експлуатацію, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк. Стаття 363-1. Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку 1. Умисне масове розповсюдження повідомлень електрозв'язку, здійснене без попередньої згоди адресатів, що призвело до порушення або припинення роботи електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, якщо вони заподіяли значну шкоду, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до
трьох років та з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено масове розповсюдження повідомлень електрозв'язку, які є власністю винної особи.

Завдання для самоконтролю з теми «УКРАЇНСЬКЕ КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ОКРЕМІ ВИДИ ЗЛОЧИНІВ»

1. Дайте письмові відповіді на питання:

1) У чому відмінність злочинів крадіжка та грабіж?

2) Що є об єктами наступних злочинів: - умисне тяжке тілесне ушкодження;- крадіжка- розбій;- хуліганство;- наруга над державними символами;- підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів;- зґвалтування;- завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

3) Назвіть види злочинів, які ви вважаєте найбільш небезпечними для держави, суспільства, людини.

 

1. Вирішить юридичні задачі.

 

Задача 1

Таран, скориставшись тим, що Сірчук, була у стані сп'яніння, і знепритомніла, вступив з нею в статевий зв'язок. Коли наступного дня ображена насильством потерпіла пригрозила, що заявить в орган міліції, він злякався, наніс їй тілесні пошкодження від яких Січук померла.
Кваліфікуйте дії Тарана.

Задача 2.*

Дроботун був затриманий під час замаху на зґвалтування неповнолітньої Леонової. Перебуваючи під слідством, він зізнався, що до цього вчинив ще кілька злочинів: зґвалтування неповнолітніх Швачко, Продан, Шевчук, замах на зґвалтування повнолітньої Осики. Його покази були підтверджені на попередньому слідстві і в судовому засіданні. Крім того, встановлено, що, долаючи опір Продан, Дроботун заподіяв їй тяжке тілесне ушкодження, пов'язане з перериванням вагітності. Дайте правову оцінку діям Дроботуна.

Задача 3 *

А. і Б. під час уживання спиртних напоїв вирішили «заради жарту» викупати в річці свого начальника - п'яного В. - і штовхнули його в ріку. Не справившись із плином, В. став тонути, однак А. і Б., побоюючись за своє життя, не прийшли до нього на допомогу. У результаті В. потонув. Злякавшись відповідальності, А. і Б. виловили труп В. і спалили його. Через деякий час А. став висловлювати думку про доцільність з'явитися в органи міліції. Побоюючись, що той кому-небудь розповість про те, що відбулося, Б. (раніше судимий за розбій) наніс йому кілька ударів у груди й у живіт, а потім, думаючи, що А. помер, зняв з його руки годинник. Завдання: кваліфікувати дії Б.

 

3. Як ви вважаєте, чи потрібно санкції за деякі злочини зробити суворішими, чи навпаки? Аргументуйте свою точку зору.*

 

Самостійна робота № 8.	Тема: ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.
План. Поняття земельного права Склад та цільове призначення земель України Право власності на землю Право користування землею Земельний сервітут Припинення прав на землю
Після вивчення теми студент повинен   Знати: Вміти: Основні поняття: землі житлової та громадської забудови землі природно-заповідного призначення землі оздоровчого призначення землі рекреаційного призначення землі історико-культурного призначення землі лісового і водного фонду землі промисловості земельний сервітут землі сільськогосподарського призначення   Користуватися придбаними знаннями при вирішенні правових ситуацій

Поняття земельного права

Земля – найперше і найголовніше джерело багатства:

• верхній найродючіший шар землі (ґрунт) є базою розвитку сільського і лісового господарства
• в надрах землі знаходяться величезні запаси корисних копалин
• вода, без якої взагалі неможливе життя, також органічно пов’язана із землею.

Земельні відносини регулюються

• Конституцією України
• Земельним кодексом України
• Законом України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року
• Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру (Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N15)
• Положенням про моніторинг земель (Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. N 661)
• іншими нормативно-правовими актами України.

Склад та цільове призначення земель України

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії:

1. землі сільськогосподарського призначення
2. землі житлової та громадської забудови
3. землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення
4. землі оздоровчого призначення;
5. землі рекреаційного призначення
6. землі історико-культурного призначення
7. землі лісового фонду; 8.землі водного фонду; 9. землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Право власності на землю

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Об’єктом права власності виступає земельна ділянка. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Суб’єктами права власності на землю є: а)громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Підстави набуття права власності на землю:

1. придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими угодами
2. безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності
3. приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування
4. прийняття спадщини;
5. внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду (лише юридичні особи)
6. передачі земель державної власності (лише територіальні громади)
7. примусового відчуження земельних ділянок у з мотивів суспільної необхідності
8. конфіскації земельної ділянки (лише держава)

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.

Право користування землею

Окрім права власності, існує право постійного користування землею та оренда землі.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років.

Земельний сервітут

Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Види права земельного сервітуту:

1. право проходу та проїзду на велосипеді
2. право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху
3. право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, інших лінійних комунікацій
4. право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку
5. право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню земельну ділянку
6. право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми
7. право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху
8. право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд

Припинення прав на землю

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

1. добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
2. смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
3. відчуження земельної ділянки за рішенням власника
4. звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора
5. відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
6. конфіскація за рішенням суду
7. невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.

Завдання для самоконтролю з теми

«ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ».

 

1. Виконайте тестові завдання:

1. Землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються для профілактики захворювань і лікування людей, за категорією належать до:

а) земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення

б) земель оздоровчого призначення

в) земель рекреаційного призначення

г) земель історико-культурного призначення

д) земель лісового фонду

 

2. Оберіть з наведеного нижче переліку форми власності на землю, які відповідають законодавству України:

а) кооперативна;

б) приватна;

в) колгоспна;

г) комунальна;

д) колективна.

 

3. Оберіть з наведеного нижче переліку тих, що можуть бути власниками землі сільськогосподарського призначення, згідно законодавства України:

а) громадянин Польші;

б) особа без громадянства;

в) комерційна фірма. Заснована громадянином Польші;

г) комерційна фірма. Заснована громадянином України;

д) будь-яка юридична особа, заснована юридичною особою України.

* 2.Як ви вважаєте, чим обумовлена наступна норма земельного законодавства?

«Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню».

 

Самостійна робота № 9.	Тема: ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.
План. 1. Поняття екологічного права. 2. Екологічні права та обов язки громадян України. 3. Правове регулювання використання природних ресурсів. 4. Природно-заповідний фонд України. 5. Правова охорона атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу.
Після вивчення теми студент повинен   Знати: Вміти: 1. Екологічні права і обов яки громадян.   2. Нормативно-правові акти. Регулюючі екологічні правовідносини.   3. Склад природно-заповідного фонду України.   Користуватися придбаними знаннями при вирішенні правових ситуацій

 

Екологічне право України: поняття

Екологічне право - система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини). До складу системи входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального використання певних видів природних ресурсів.