Методи дослідження в організаційній психології

Методи сучасної науки настільки ж різноманітні, як і сама наука, і в кожній наукової дисципліні вони мають свою специфіку.

Разом з тим існують загальні класифікації методів. Їх поділяють, наприклад, на емпіричні і теоретичні, індуктивні і дедуктивні, кількісні та якісні і т. д.

В організаційній психології використовують:

1) методи спостереження;

2) методи опитування;

3) експериментальні методи;

4) спеціальні методи, обумовлені конкретними умовами організаційної діяльності.

Зазначена класифікація методів багато в чому продиктована практичними міркування.

Особливості використання методів психологічного дослідження в ОП:

1) робота організаційного психолога, як теоретичного, так і практичного характеру, не обмежується використанням одного методу, а передбачає застосування цілої системи методів;

2) спостерігаючи різні організаційні явища, дослідник отримує дані, які дозволяють йому робити які-небудь узагальнення, створюючи свою власну модель того, що відбувається;

3) єдина відмінність у спостереженнях вченого від спостережень менеджера або будь-якої іншої людини полягає в тому, що вони мають систематичний і плановий характер, обумовлений дослідницької стратегією. Організаційний психолог збирає дані, які адекватні об’єкту, який досліджується, репрезентативні і точні.

Для вивчення організаційно-психологічних проблем використовуються різноманітні методи збору даних. Найбільш використовувані з них:

· спостереження;

· інтерв’ю;

· опитувальник;

· непрямі показники.

Спостереження.

Під спостереженням в організаційної психології розуміють безпосереднє цілеспрямоване сприйняття і реєстрацію організаційних явищ і процесів.

Спостереження дає багато цінних відомостей з теоретичної і практичної точок зору. Цей метод можна розглядати як самостійний, але найчастіше він використовується в поєднанні з будь-яким іншим. Наприклад, спостереження може бути доповненням експерименту.

Сфера застосування методу спостереження в ОП:

· дослідження мотивації і лідерства;

· аналіз діяльності осіб і груп;

· вирішення питань, пов’язаних із навчанням і організаційним розвитком;

· відбір персоналу тощо.

Сутність методу: спостерігати, помічати всі дрібниці, стежити за здійсненням певної діяльності, розвитком ситуації, систематизувати і групувати факти.

Виділяють дві його форми методу спостереження:

· самоспостереження;

· спостереження за іншими об’єктами.

Широке використання методу самоспостереження (інтроспекції) в ОП дозволяє отримати цінну психологічну інформацію, яка розкриває внутрішні причини організаційних проблем. Однак при користуванні методом самоспостереження необхідно враховувати індивідуальні й особистісні особливості спостерігача, які нерідко ускладнюють або навіть роблять неможливим узагальнення одержуваних результатів.

Спостереження за іншими об'єктами. Розрізняють включене та невключене спостереження.

Включене спостереження – це спостереження зсередини, коли дослідник на час спостереження стає членом організації. У таких умовах воно допомагає психологу глибше розібратися в різних організаційних проблемах, зрозуміти поведінку і почуття працівників.

Невключене спостереження – це сприйняття будь-якого явища зі сторони.

Часто доцільним буває застосування такого різновиду спостереження, як метод опису критичних ситуацій – спостереження за найбільш важливими для організації подіями.

Особливість: завжди існує небезпека отримати необ’єктивну, спотворену інформацію про досліджуваному процесі, так як навіть сам факт спостереження може змінити поведінку спостережуваних. Крім того, за допомогою спостереження неможливо отримати інформацію про «внутрішню поведінку людей: їх мотиви, цінності, атитюди тощо.

Аналіз документів. Будь-яке емпіричне дослідження має починатися зі спостереження та аналізу документів, наявних по досліджуваній проблемі.

Під документами в організаційній психології розуміються спеціально створені носії інформації про організацію та її членів.

За формою, в якій зафіксована інформація, документи умовно поділяються на:

· текстові (комп’ютерні, друковані, машинописні, рукописні);

· іконографічні (кіно -, відео - і фотодокументи і т. д.);

· фонетичні (магнітофонні записи, компакт-диски).

Сучасні мультимедійні технології дозволяють об’єднати зазначені типи документів в єдину інформаційну систему.

Залежно від статусу документи класифікуються як:

· офіційні, вихідні від тих або інших органів влади, установ (урядові матеріали, постанови, дані статистичної звітності, документи різних організацій, архіви і т. д.);

· неофіційні (особисті картки, анкети, заяви, скарги, а також складені окремими працівниками документи – описи або статистичні узагальнення власних спостережень).

За інформацією джерела документи поділяються на:

· первинні, складені на основі прямого спостереження або опитування;

· вторинні, що представляють собою оброблення, узагальнення, зроблене за допомогою даних із первинних джерел.

По мірі персоніфікації документи можуть бути:

· особистими (автобіографії, особисті картки, характеристики, анкети, заяви, скарги);

· безособовими (звіти, архіви, протоколи зборів, засідань і т. д.). Не слід упускати з уваги, що один і той самий документ може бути класифікований з кількох підстав. Наприклад, особисті документи можуть бути офіційними і неофіційними. Так, характеристика, видана організацією, – це особистий офіційний документ.

Первинні документи також можуть бути офіційними і неофіційними.

Дослідникові не варто сліпо довіряти документом, розглядаючи його як незаперечний факт. Важливо вміти визначити ступінь достовірності інформації, що міститься в документі.

Для цього існують певні прийоми

Прийоми визначення ступеня достовірності інформації, що міститься в документі:

1) необхідно розрізняти опис подій та їх оцінку. Відсутність у документах детальної характеристики ситуації, в якій висловлено думку і дана оцінка поведінки і реакції учасників події, ускладнює правильне тлумачення подій, не дозволяє зрозуміти, чому прийнято те або інше рішення.

Наприклад, один і той же вчинок може бути оцінений по-різному в різних підрозділах організації;

2) важливо (особливо при вирішенні конфліктних ситуацій) аналізувати наміри розробників документа, дотримуючись древнього принципом «Cui bono?».

Наприклад, звіти менеджера про свою роботу та роботу своїх співробітників складаються під різними кутами зору і ґрунтуються на різних оціночних критеріях.

3) необхідно з’ясувати підстави, закладені в класифікацію документів.

Наприклад, якщо документи згруповані за освітнім критерієм, то слід з'ясувати, яке навчання розглядалося як початкову освіту, неповна вища, незакінчена вища. Така інформація дозволить більш адекватно побачити ті або інші події і оцінити, наприклад, потреба організації в навчанні;

4) важливо пам’ятати, що первинні документи більш надійні, ніж вторинні; офіційні – більш достовірні, ніж неофіційні; особисті - більш надійні, ніж безособові.

Наприклад, магнітофонний запис засідання (первинний документ) надійніше протоколу, складеного на її основі. Аналіз скарг працівників (особисті документи) дає більш достовірну інформацію, ніж аналіз протоколів зборів, присвячених розгляду цих скарг;

5) доцільно з’ясувати загальну обстановку, в якій складається документ: вона мала об’єктивність або сприяла перекручуванню інформації.

Наприклад, якщо характеристики залишаються зацікавленою особою, то дані такого документа навряд чи можуть бути об'єктивними.

Розрізняють два способи аналізу документальних матеріалів.

1. Традиційний, класичний, якісний аналіз, під яким розуміється інтерпретація дослідником інформації, що міститься в документальних матеріалах і виявлення їхньої суті.

Якісний аналіз передбачає виявлення авторства документа і часу його створення, цілей, обстановки, що викликала появу документа.

2. Кількісний формалізований метод. Прийомом кількісного аналізу виступає контент-аналіз – переклад текстової або вербальної інформації в кількісні показники.

Суть контент-аналізу полягає в знаходженні легко підраховуваних ознак досліджуваного документа, в яких відображені значущі сторони його змісту. При цьому з’являється можливість формалізації якісного змісту. Таким ознакою, наприклад, може виступати частота вживання певних термінів. Контент-аналіз здійснюється за допомогою виділення смислових одиниць (одиниць аналізу) і одиниць рахунку. Як смислової одиниці виступає значуща для організації тема, відображена в поняттях - словах або сполучення слів. Як одиниць рахунки можуть використовуватися кількість слів, друкованих знаків або абзаців тексту, можна використовувати слова, що асоціюються з поняттям конфлікту, а в якості одиниці рахунку - часові відрізки виробничих нарад.

Опитування. Одним з найпоширеніших у організаційно-психологічних дослідженнях є метод опитування.

Опитування передбачає отримання відповідей на поставлені дослідником питання.

Особливість: джерелом інформації виступає словесне повідомлення, судження опитувальника.

Опитування дозволяє отримати інформацію про ціннісні орієнтації, атитюди, думки і оцінки членів організації, мотиви їх поведінки, організаційний клімат тощо.

Розрізняють три різновиди опитування:

1) анкетування – письмове заочне опитування;

2) інтерв’ю – усна бесіда, очне опитування;

3) соціометричне опитування.

Перевагою анкетного опитування, завдяки якому воно має широке поширення, є можливість отримання значного обсягу емпіричної інформації в короткі терміни.

Планування та організація експерименту в організаційній психології.