Вибачте шановні читачі з повагою та великою повагою

Автор:

Наталія Бугаєвська

Були на Русі князі: знатні, розумні, величаві. Гідні поваги, честі,відваги мужньої, які боронили українську землю від нападу ворогів. Багато князів було на Київському престолі але тільки гідні мужі були достойні влади. Багато з поміж правителів влади були тиранами, нелюдами та братовбицями, які заради влади ладні були піти на все. Навіть зчинити замах на життя сина, брата чи батька. Але були також сміливі, відважні, розумні правителі, які ладні були віддати життя заради батьківщини - неньки коханої. Гідної поваги як на мене гідні славетні князі: Ігор, Всеволод, Володимир Великий, Ярослав Мудрий тощо. Cе були князі, які хотіли владнати все мирним шляхом. Також гідний приклад подають дружини князів, які завжди були поряд з ними, підтримували,навіть брали участь у державних справах. Наприклад, жінка Ігоря Ярослaвна-вирядивши чоловіка в небезпечний я б зауважила смертельний похід з тривогою чекала звістки від нього. Дізнавшись про поразку війська, Ярославна тужить, серце завмирає ніби життя скінчилось. Сумує за чоловіком та й за загибеллю воїнів славних. Дуже великий біль та тягар був на душі в Ярославни, сумуючи,плачучи мов чайка,вона мріяла перетворитися на чайку та полетіти до любого чоловіка щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Образ мужньої жінки Ігоря належить до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів. Також велику роль відігравав народ руський,який завжди був подумками разом з воїнами та князями. Мене найбільш захоплють половецькі битви, які були протягом (1068-1176) роках.Кожна битва уособлює собою щось нове та незвичне. Особливо мене вразила битва 1185 року на річці Каялі. Це була одна з героїчних битв, яка подає приклад молоді, майбутньому поколінню та взагалі кожній людині. Тому, що кожен з монархів знав, що йде на вірну смерть, але незважаючи на все, вони продовжували бій та йшли вперед. Наприклад, Ігорь князь, який любить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя.Монарх-чесний, відважний, гордий, сміливий.Надзвичайну мужність і рішучість Ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою а й нехтуванням, лиховісним віщуванням природoю.Звісно значну роль відіграли також князі Всеволод та Святослав, вони теж були сміливими відважними воїнами, які теж ладні були віддати життя заради рідної землі.

Але попри всі величаві битви та воєнні походи були внутрішні та зовнішні проблеми, які існували між князями за боротьбу влади.

Наприклад, битва між братами Ярославом Мудрим та Святополком Окаяним. Відбулася ця битва 1019 року на річці Альті. Була це битва жорстока, братовбивча. Але напередодні битви наснився ‘’Кровавий сон’’ Ярославу. Батько, його колишній правитель Київський Володимир Великий або Святий. Знатний князь був oкрім військових походів Oхрестив Русь у 988 році. З цього року християнство стає державною релігією Київської Русі. Час і місце його особистого хрещення дискусійні, натомість хрещення киян, яке він здійснив відразу після Корсунського походу, літопис упевнено датував 988-го року, описуючи його так:

«І коли прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на Ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями… Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то мені той противником буде…» А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду… а попи, стоячи, молитви творили. І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається…»

Згадав Ярослав Мудрий свого батька та сон віщий який наснився йому. Крізь сон батько промовляв: ‘’Cину мій улюблений серед усіх синів моїх не зчиняй помилок’’. Твій великий розум та віра в БОГА єдиного Великого допоможе тобі. Звільни народ свій від тирана лютого, злого, ненависного правителя та помстися за братів своїх Бориса, Гліба, та Святослава. Також в вісні крім промов батька, наснилися брати Борис, Гліб та Святослав з промовою позбавити землі Руської негідника Святополка Окаянного. Вирішив Ярослав зібрати велике військо й, піти війною, «пішов на Святополка.., мовивши: «Не я почав нищити братів моїх, але він; хай Бог помститься за кров братів моїх... Напевне, й зі мною те ж саме зробить». Вирушивши на бій величавий природа віщувала добрий ласкавий натяк. Сонечко ласкало, пестило своїм ніжним поцілунком та сяяло над головою князя та дружини Київської. Степ широкий був вкритий густими та ніжними, хвилястими, пахучими та буйними травами. Птахи ласкаво, привітно виконували свій музичний супровід. Діставшись місця бою, прийшов Святополк із печенігами, з великою силою. І Ярослав зібрав множество воїв і виступив супроти нього на [ріку] Альту. Ярослав при цьому став на [тім] місці, де ото вбили Бориса, і, звівши руки до неба, сказав: «Кров брата мойого волає до тебе, владико! Відомсти за кров праведника сього, як ото відомстив ти єси за кров Авелеву, наславши на Каїна стогін і трепет. Таке нашли ти й на сього». І, помолившись, він сказав: «Брати мої! Якщо ви тілом одійшли єсте звідси, то молитвою своєю поможіте мені на противника сього, убивцю гордого». І як тільки він сказав це, рушили [полки] один проти одного і покрили поле битви на Альті безліччю воїв.

Була ж тоді п’ятниця, | сходило сонце, і зійшлися оба [полки], і сталася січа люта, якої ото не було в Русі — і за руки беручись, рубалися, і зступилися тричі, так що по долинах кров текла,— і під вечір одолів Ярослав, а Святополк утік.

Коли ж він утікав, то напав на нього біс, і розслабились кості його, і не міг він сидіти на коні, а носили його в носилах. І принесли його до [города] Берестія [отроки], утікаючи з ним, а він говорив: «Утікайте зо мною, женуть вслід за нами». Отроки його тоді посилали насупроти, [узнати], чи хто женеться за ним. І не було ж нікого, хто гнався б услід, та втікали вони з ним. А він у немочі лежав і, схопившись, говорив: «Осьо женуться, оно женуться! Втікайте!» І не міг він видержати на однім місці, і пробіг Лядську землю, гнаний гнівом божим, і прибіг у пустиню межи Чехами і Ляхами, і тут зле покинув він живоття своє. Його ж і по справедливості, яко грішника, постиг суд [божий]. По зішестю зі світу сього пойняли муки цього окаянного Свято-полка. Показувала явно послана [богом] пагубна кара, [яка] в смерть немилостиво ввігнала 2 [його, що] й по смерті він вічно мучиться на дні пекла 3, зв’язаний. Єсть же могила його в пустиш тій і до сих днів, і виходить із неї сморід тяжкий.

Се ж бог явив на поучення князям руським, що коли вони так само вчинять, [то], чувши це, таку саму кару дістануть,— навіть більшу од сеї, тому що, знаючи це, що сталося, [негоже] вчинити таке саме зло — братовбивство. Бо сім кар дістав Каїн, убивши Авеля, а Ламех — сімдесят [сідмиць], оскільки бо Каїн не знав, що [доведеться] відплату прийняти од бога, а Ламех, знаючи про кару, що була прародителю його, учинив убивство. «Сказав бо Ламех обом жонам своїм, [Аді і Ціллі]: «Мужа убив я на лихо мені і юнака на горе мені. Тим-то,— сказав він,— сімдесят [сідмиць] помст на мені, оскільки,— сказав він,— знаючи, я се вчинив». Ламех убив двох братів Єнохових і забрав собі обох їхніх жон. Сей же Свято-полк — новий Авімелех, що родився був од перелюбу [і] який перебив братів своїх, синів Гедеонових,— такий і сей [Святополк] був.

Ярослав же прийшов і сів у Києві, утерши поту з дружиною своєю, показавши побіду і труд великий. І сказав Ярослав Мудрий очистив я землю Руську від нечисті та зловісних людей. Народ щиро безмежно пишався та склонявся перед вчинком князя Київського.

Це гідний вчинок для майбутнього покоління. Та й взагалі для кожної людини. Це є приклад який гідно наслідувати.