Культура людини — це її цілісний внутрішній і зовнішній світ

Треба мати на увазі, що з різних причин з'являються різ­номанітні культурні феномени. Вони у певних окремих ви­падках утворюють окрему групу здобутків, які називаються субкультурою.

Наразі виникають субкультурні елементи загальної куль­тури, які не претендують на те, щоб замінити собою панів­ну культуру, витіснити її. Тобто, культура мирно співіснує зі своїми суб культурами, оскільки останні відображають особливості певного напряму культури, пов'язаного зі спе­цифікою життєдіяльності людей. Натомість часто замість тер­міна «субкультура» вживають термін «вид культури». Так чи інакше ці поняття пов'язані з класифікацією культури.

Субкультури групуються за різними ознаками: профе­сійними, національними, соціальними, науковими, видами діяльності тощо. Це зумовлює існування певних видів куль­тур: професійної, екологічної, політичної, правової тощо. Становлять вони порівняно великі субкультури. Їх існує безліч. Такі субкультури поділяються на дрібніші, залежно від суб'єкта культури. Наприклад, стосовно політичної культури виділяють: політичну культуру селянина, полі­тичну культуру юриста та ін. Можлива й інша класифікація субкультур, зокрема, за місцем, часом, віком тощо.

Кожна субкультура, як відомо, покликана тримати суб­культурні ознаки в певній ізоляції від «іншого» культурного шару. Тим самим кожна субкультура, збагачуючись, творчо розвивається та зміцнює загальну культуру.

Зауважимо: культура особи передбачає раціональне ви­користання природних ресурсів, обережне і збалансоване перетворення їх людиною у процесі життєдіяльності.

При цьому людина не може і не повинна прагнути ціл­ковито оволодіти природою, стати панівною над нею. На це нездатний людський інтелект. Людина є лише необхідною ланкою у поєднанні природи з культурою. В жодному ви­падку вона не повинна йти на розрив з природою. Всесві­том. Тут діє закон підкорення і творчого використання.