Пегоаопогічні засади культурології права

Культурологія (культурознавство, теорія культури) пра­ва - це наука про множинність культур, які відобража­ються у праві. У цілому право характеризується багатьма видами (множиною) культур, (позаяк культура не існує аб­страктно, а лише у співучасті). Проте не сумарна кількість видів культури визначає право, оскільки це - здобутки за­гальнолюдської культури. Йдеться про окремі складові елементи (культурологічні аспекти) кожної окремої куль­тури, які мають пряме або хоча б дотичне відношення до права.

Поряд із поняттям «культура» дослідники часто вживають терміни «загальнолюдські цінності» і «загальнолюдська куль­тура».

Під загальнолюдськими цінностями розу­міються вартісні здобутки народу в сфері як матеріального, так і нематеріального розвитку.

Треба наголосити, що здобутки обов'язково мають бути саме вартісними, надзвичайно цінними. Але який тоді об­рати критерій щодо цінностей? Можливо, в оцінці духов­них надбань людства потрібно звертатися до природних законів, їхніх першооснов. Адже вона, природа, має всесві­тнє, універсальне значення. Вимоги природи без жодних обмежень однаково беззаперечні для кожного, незалежно від професійних, культурних, релігійних чи національних ознак.

Щоправда, не все, що створюється людьми, має аналоги у природі або відповідає природним законам. То ж подібні «творіння» не становлять людської цінності, тим більше -основ загальнолюдських надбань (досить згадати розкішні палаци, занадто модний одяг тощо зі сфери матеріальної культури; наукові дослідження атеїзму та ін. зі сфери нема­теріальної духовної культури).

Загалом духовними цінностями можуть бути: моральні, національні, психологічні, педагогічні, наукові, політичні, естетичні тощо. Це ті скарби людства, які гармонійно узго­джуються з природними нормами. У сукупності вони утво­рюють правові цінності, а останні — правову культуру, що і є предметом дослідження культурології права.