Форми та методи переходу на виробництво нового виробу

Нинішні темпи науково-технічного розвитку визначають необхідність освоєння нових видів продукції у найбільш стислі терміни. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від обраного методу організації переходу на випуск нових виробів. При цьому можливі такі варіанти:
- тимчасове припинення випуску традиційної продукції (a); - паралельний перехід на випуск нової продукції (б); - без припинення випуску продукції (в); - поступове збільшення випуску нових виробів з паралельним зменшенням випуску традиційних виробів (г).

Перший метод полягає в тому, що підприємство припиняє випуск раніше освоєних виробів, здійснює перепланування діючого та монтаж нового устаткування, завершує підготовку виробництва нового виробу. Після закінчення усіх зазначених робіт здійснює запуск нового виробу у виробництво. Далі починається освоєння, а також доведення усіх технічних і економічних параметрів виробництва до рівня запланованих. Цей метод відносно простий, але йому притаманні певні недоліки. Вони полягають в тому, що виникають значні втрати обсягів продукції, мають місце великі невиробничі витрати, порушується чітка і налагоджена робота цехів і дільниць підприємства.
При паралельному методі переходу на випуск нової продукції на підприємстві практично не порушується випуск традиційних виробів, а також створюються передумови для ретельного відпрацювання нових технологічних процесів і форм організації виробництва. Разом з тим цьому методу притаманні певні недоліки. Так, організація паралельного виробництва вимагає значних капітальних витрат. Однак, при наявності виробничих резервних потужностей або необхідності повного переобладнання і перебудови даного підприємства на випуск нової продукції метод паралельної організації робіт може бути використано у практичній діяльності.
Метод переходу без припинення випуску продукції засновано на раптовому закінченні випуску попередніх виробів поряд з одночасним початком виготовлення нових виробів. У цьому випадку підприємство, продовжуючи випускати традиційні вироби, веде організаційну підготовку виробництва. При цьому традиційні вироби випускаються, зазвичай, у попередній кількості. Після того, коли усі роботи з підготовки виробництва нового виробу завершаться, виготовлення традиційної моделі виробу повністю припиняється і починається виготовлення нових виробів. Досвід підприємств масового виробництва повністю довів можливість та високу ефективність методу переходу без припинення випуску усталеної продукції на випуск нової продукції.
Метод поступового збільшення випуску нових виробів з паралельним зменшенням випуску старих виробів полягає у тому, що виготовлення деталей і складання нових виробів здійснюються на одному і тому ж устаткуванні, на одних і тих же виробничих площах, одними і тими ж працівниками. Випуск старих виробів поступово скорочується і після досягнення заданого рівня технологічної і організаційної готовності підприємства до випуску нової продукції у виробництві залишається лише новий виріб. Цей метод знайшов широке впровадження на підприємствах із серійним типом виробництва в авіаційній та електротехнічній промисловості, в приладобудуванні. Певними недоліками цього методу є значні витрати при виготовлені нових виробів з причини високої трудомісткості деталей і складальних одиниць, порушення організації виробництва і праці внаслідок досить частих переналадок устаткування, зменшення продуктивності праці працюючих тощо.
На практиці можуть застосовуватися різні комбінації вищевказаних методів. Наприклад, перехід на випуск нової продукції може здійснювати послідовно-паралельним методом із зупиненням або без зупинення виробництва. Вибір того чи іншого методу переходу виробництва на випуск нової продукції передбачає необхідність проведення техніко-економічного аналізу витрат, рівень і склад яких обумовлений особливостями обраного методу. Необхідно також враховувати можливі втрати у обсягах реалізації продукції, а також втрати прибутку у період освоєння нової продукції.

51.Особливості проектування виробів для різних типів виробництва.
Проектування нового виробу відповідно здійснюється в кілька етапів: 1) складання технічного завдання; 2) розрахунок технічної пропозиції; 3) розроблення ескізного проекту; 4) розроблення технічного проекту; 5) підготовка робочої конструкторської документації (дослідного зразка, дослідної партії, установлюваної серії, стійкого масового виробництва).
Технічне завдання на проектування розробляється шляхом спіль­ної творчої праці представників замовника і підприємства або з ініціативного проекту фахівцями самого підприємства. У ньому відображаються тактико-технічні вимоги замовника, що мають містити умови і режими експлуатації товару; необхідні технічні параметри і характеристики; приєднувальні розміри; ресурс (чи термін служби); передбачуваний обсяг випуску; правила техніки безпеки і санітарно-гігієнічні норми; патентна чистота; зовнішній ринок; терміни й умови зберігання; художньо-архітектурне рішення (дизайн); транспортабельність (тара, упакування); додаткові, спеціальні та інші вимоги.
Вимоги технічного завдання спрямовані на забезпечення випуску нової конкурентоспроможної продукції. Підготовлене фахівцями технічне завдання обов’язково затверджується.
При проектуванні нескладних виробів доцільно об’єднувати деякі етапи проектування виробів. Наприклад, можна окремо не виділяти етап технічної пропозиції, у технічному проектуванні передбачати як складову частину і ескізне проектування. Іноді етапи технічного проекту і робочої документації інтегруються в етап технічного робочого проекту. Аналогічно скорочується кількість етапів проектування в одиничному і дрібносерійному виробництвах, при цьому тут, як правило, не виготовляється дослідний зразок виробу, виходячи з можливостей здійснити доопрацювання конструкції на моделях виробів або його вузлах та макетах. Сучасні технічні засоби дають змогу здійснювати всі етапи проектних робіт паралельно і паралельно-послідовно, досягаючи багатоваріантності проектних рішень для різних типів виробництва.