Друкарство в Україні

Рити́на або гравю́ра (фр. gravure від graver — вирізати, створювати рельєф) — вид графічного мистецтва, створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет. Кожен відтиск з друкарської форми вважається авторським твором. Виникнення гравюри

Библиография

Минимальное число пассажирских лифтов

Этажность здания	Число лифтов	Грузоподъемность, кг	Скорость, м/с	Наибольшая поэтажная площадь квартир, м2
До 9		630 или 1000	1,0
10-12			1,0
		630 или 1000
13-17			1,0
		630 или 1000
18-19			1,6
		630 или 1000
20-25			1,6
		630 или 1000
		630 или 1000
20-25			1,6
		630 или 1000
		630 или 1000
Примечания 1 Лифты грузоподъемностью 630 или 1000 кг должны иметь габариты кабины min 2100×1100 мм. 2 Таблица составлена из расчета: 18 м2 общей площади квартиры на человека, высота этажа 2,8 м, интервал движения лифтов 81 - 100 с. 3 В жилых зданиях этажностью 20 этажей и выше, в которых величины значений поэтажной площади квартир, высоты этажа и общей площади квартиры, приходящейся на одного проживающего, отличаются от принятых в таблице, число, грузоподъемность и скорость пассажирских лифтов устанавливаются расчетом. 4 В жилых зданиях с расположенными на верхних этажах многоуровневыми квартирами остановку пассажирских лифтов допускается предусматривать на одном из этажей квартир. В этом случае этажность здания для расчета числа лифтов определяется по этажу верхней остановки.

[1] ПУЭ Правила устройства электроустановок

[2] НПБ 66-97 Извещатели пожарные автономные. Общие технические требования. Методы испытаний

[3] ППБ 01-03 Правила пожарной безопасности в Российской Федерации

[4]Инструкция о проведении учета жилищного фонда в Российской Федерации

[5] СО 153-34.21.122-2003 Инструкция по устройству молниезащиты зданий, сооружений промышленных коммуникаций

[6] СП 31-110-2003 Проектирование и монтаж электроустановок жилых и общественных зданий

Ключевые слова: многоквартирные жилые здания, этажность, пассажирские лифты, первый, цокольный, подвальный, мансардный этажи, пожарная безопасность, санитарно-эпидемиологическая безопасность

Гравюра, як різновид мистецтва виникла досить пізно порівняно з іншими різновидами мистецтв. Для друку спочатку використовували різні матеріали: тканину, дерево, шкіру, картон. Але всі вони обмежували наклад. З кінця 14 ст. в країнах Західної Європи поширилося використання паперових млинів. Ритина одразу отримала дешевий та простий матеріал, надзвичайно легкий для друку та розповсюдження. Папір став класичним матеріалом майже всіх різновидів гравюри. З'явилися художники суто ритинники та їх колекціонери. Завдяки їм для людства збережені роботи граверів 14-15 ст., найдавніші серед гравюр Європи. Надзвичайно повною є збірка ритин країн Європи в музеї Альбертіна у Відні (понад 1 000 000 аркушів та 65 000 малюнків), відділи Художньо-історичного музею. Власні збірки гравюр мають музеї Лувр, Метрополітен-музей, Ермітаж, музей мистецтв імені Варвари та Богдана Ханенків у Києві та інші. Ритина швидко відгукувалася на значущі події в світі. Розпочалася доба Великих географічних відкриттів. Морські держави суперничали в знарядді для мореплавців, яким були потрібні книги, мапи, інструкції. Поширювалася письменність. До книгодрукування залучали все більше граверів. Деякі актуальні книжки виконували роль газет до їхнього виникнення. Бажаючі могли побачити зображення героїв доби в книжкових світлинах (Христофора Колумба, Амеріго Веспучі та ін.) Несхожість цих зображень з реальною людиною тоді не хвилювала. Ритина і книга довго йшли поруч. Голий текст - без візуального оформлення - погано сприймається. Це знали ще майстри рукописної книги. Аби оздобити рукописну книгу «картинкою», для неї залишали місце на початку рядка. Картинку малював автор рукопису. Ця практика швидко змінилася при появі майстрів, що спеціалізувалися лише на створенні книжкової мініатюри. Тепер «картинка»-мініатюра могла займати навіть окремий аркуш. Практику оздоблення друкованої книги малюнком друкарі запозичили з рукописів. А розвиток ритини, як різновид мистецтва добре допоміг друкарям. Гравюру використали для створення титульної сторінки та оформлення при початку та закінченню розділів книги в техніках. До створення титульних сторінок зверталися видатні ритинники і навіть майстри художники. Багато титульних сторінок створив, наприклад, Пітер Пауль Рубенс. Картини давно прикрашали садиби і палаци можновладців. Оздобою інтер'єрів поступово стали і мапи, які теж робили в техніці гравюри та розфарбовували пізніше. Багато мап було в домівках голландців 17 століття. Про це свідчать картини голландських майстрів (Ян Вермер з Делфту та ін.) До процесу оздоблення долучилася і ритина, що відокремилася від книги і стала самостійним елементом інтер'єру. Дереворити належать до найдавніщих різновидів гравюри. Китайські джерела стверджують про виникнення дереворитів у шостому столітті до н.е. Найдавніша з ритин Китаю на дереві належить до 9 століття. З дерев'яних дощок-матриць друкували не тільки зображення, а й тексти. В Кореї мають текст, що надрукували з дерев'яної дошки у 8 столітті. В Європі теж дереворити — давня ритинна техніка. Вона схожа з технікою набоїв малюнків і орнаментів на тканину. Матрицю робили на дошках як вздовж волокна деревини, так і на торцях. Поверхню дошки шліфують і ріжуть малюнок. Він не такий гнучкий, як на гравюрі різцем, але по-своєму привабливий.Відбитки були переважно чорного кольору. А різні фарби наносили пензлями. Робив спроби різати дошки як негатив (біле на чорному) відомий ритинник з Швейцарії Урс Граф. Та це швидше виняток з правил. Хоча було дуже цікаво спостерігати на відбитках білі очі і вії, біле волосся, білі губи тощо. Принцип здивувати підхоплять пізніше майстри маньєризму та раннього бароко. Біблійні сюжети в дереворитах відтворив майстер з України Ілія в 17 столітті. Нові техніки гравюр витіснили ксилографію з шляху мистецтва. І дереворити забули. Призабуту техніку відродили у 20 столітті. Серед майстрів дереворитів 20 століття почесне місце займав Мауріц Корнеліс Ешер (1898—1972). Надовго запам'ятаються і ксилографії Стасіса Красаускаса(1929—1977) з Литви.

· Картон.

Найпростіший з них — це поширений картон. Його легко різати. Але картон швидко псується і не дає великих накладів. Але для малотиражних речей цілком придатний.

· Лінолеум.

· Органічне скло.

· Пластмаси.

· Металеві дошки зі сплавів.

Гравюра А. Дюрера Святий Єронім

Докладніше: Друкарство в Україні

Перші друковані книги староукраїнською мовою видав Швайпольт Фіоль у своїй друкарні в Кракові («Осьмогласник» (1491) з дереворитом «Розп'яття», «Часословець» (1491), «Тріодь пістну» (не датована) і «Тріодь цвітну» (1491)).

«Псалтырь» Франциска Скорини, видрукований 1517 у Празі як посібник для шкільних потреб, та інші книги проникали в Україну і Росію, переписувалися від руки в численних копіях.

В Україні перша підтверджена документально друкарня існувала у середині 15 ст. Відкриті в останні роки документи свідчать, що у 1460 році львівський міщанин Дропан Степан подарував свою друкарню львівському Онуфріївському монастирю. Це перша з відомих згадок про друкарство в Україні і Львові зокрема. Уявний портрет першодрукаря Степана Драпана у майстерні створений сьогодні в рамках проекту «Українці у світі».

Друга з відомих в Україні друкарень заснована у 1573 році Іваном Федоровичем у Львові. Пізніше почали діяти Острозька друкарня, Києво-Печерська друкарня та інші. В сучасних друкарнях є цехи основного виробництва (складальні, фотоцинкографські, стереотипні, виготовляння офсетних форм і форм глибокого друку, друкарські та брошурувально-палітурні) і допоміжного (наприклад, ремонтно-механічні).

В українському Бересті існувала друкарня вже в 60-х роках 16 століття, а у 1574 Іван Федоров, вигнаний з Москви, надрукував у Львові книгу «Апостол», хоча є дані, що років за 20 до того вже з'явилися книги невідомих львівських друкарів.