double arrow

Тема 1. Сутність і предмет аудиту

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

АУДИТ ФИНАНСОВЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ.

Цель – выражение мнения аудитора о достоверности формирования финансовых результатов организации, соответствия законодательству РФ.

Задачи:

1. Установление правильности определения и отражения в учете прибыли от продаж;

2. Анализ правильности учета прочих доходов и расходов, правильности и обоснованности распределения чистой прибыли.

Нормативные документы:

· ФЗ «О бухгалтерском учете»

· НК РФ

· ПБУ 9/99, 10/99, 18/02

· Приказ Минфин РФ от 02.07.2010 г. №66н "О формах бухгалтерской отчетности организаций".

Информационная база проверки:

Учредительные документы, приказы, распоряжения, накладные, отчеты кассира с первичными документами, учетные регистры по счетам 50, 51, 68, 75, 76, 84, 90, 91, 99, отчет о прибылях и убытках, учетная политика.

Аудитору необходимо проверить заключительные записи по итогам отчетного года по счетам 90 и 91, а также перенесение сальдо с этих счетов на счет 99.

Необходимо уделить внимание проверки реформации годового баланса. Изучаются записи по закрытию субсчетов к счетам 90 и 91:

90/1-90/9, 90/9-90/2, 90/9-90/3, 90/9 (99) -99 (90\9)

91/1-91/9, 91/9-91/2, 91/9-91/3, 91/9 (99) -99 (91\9)

Далее проверяют закрытие счета 99, сальдо по которому должно быть перенесено на счет 84.

Далее аудитор обобщает результаты этих процедур и оценивает влияние выявленных отклонений на показатели отчета о прибылях и убытках:

1. В части формирования прибыли от продаж,

2. В части отражения прочих доходов и расходов.

При проверке отражения прочих доходов и расходов аудитор руководствуется следующими документами:

1. Потери от стихийных бедствий, чрезвычайных обстоятельств – акты, удостоверяющие такое событие, подписанные руководителем, незаинтересованными лицами и специалистами, расчет бухгалтерией понесенных убытков, заключение эксперта о возможности восстановления испорченного имущества, решение суда об установлении виновного лица, платежные поручения на возмещение убытков;

2. Списание дебиторской задолженности с истекшим сроком давности – договор купли-продажи, поставки, банковские документы, счета-фактуры, накладные.

3. Обоснованность создания резерва сомнительных долгов – договоры, накладные, акты инвентаризации дебиторской задолженности, акт сверки расчетов, решение арбитражного суда о признании дебитора банкротом, выписка из реестра юридических лиц о ликвидации дебитора, справка МВД, т.д.

1.1.Сутність і визначення аудиту.

Економічна наука дає багато визначень аудиту. Аудит-це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.

Існує і таке визначення: аудит — це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан.

Згідно з Законом України “Про аудиторську діяльність”., аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудит — це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

1.2. Виникнення аудиту і його розвиток в Україні та країнах СНД

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р.у Великобританії. Термін “аудитор” — латинського походження, що в перекладі на українську мову означає “він вислуховує”.

У Великобританії існує серія законодавчих актів про компанії, які повинні один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов'язкового незалежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції (1867 p.), США (1887 p.). Швеції (1895 p.), Німеччині (1931 p.), Канаді та інших державах.

Аудиторська діяльність почала розвиватись в Україні з переходом до ринкових відносин. Аудиторські послуги особливо були потрібні спільним підприємствам, іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. Розвиток аудиту й організація його здійснюються з використанням досвіду, набутого світовою практикою.

З прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. Набуває розвитку аудит і в країнах СНД. З 1989—1990 p p. – це період, коли почали з'являтися аудиторські фірми, створені на недержавній основі, їх засновниками були банки, комерційні та торговельні організації, приватні особи.

У Росії аудиторська діяльність розвивається досить активно, збільшується кількість аудиторських фірм і сертифікованих аудиторів, з'являється багато професійних періодичних видань, розвивається система підготовки аудиторів. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, чинним у Російській Федерації.

У Республіці Білорусь прийнято Закон “Про аудиторську діяльність” у листопаді 1994 р. Цим законом аудиторська діяльність визначається як незалежна перевірка аудитором і аудиторськими організаціями бухгалтерської (фінансової) звітності та інших документів суб'єктів господарювання з метою оцінки достовірності та відповідності здійснених фінансових і господарських операцій законодавству Республіки Білорусь. У республіці Казахстан Закон “Про аудиторську діяльність” ухвалено в жовтні 1993 р. У Законі розрізняються поняття аудиту й аудиторської діяльності. Закон визначає аудит як перевірку бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.. Відповідні законодавчі акти прийняті в Естонії, Латвії, Литві та інших країнах СНД.

В Україні аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Професія аудитора є саморегулятивною. Це означає, що держава встановлює лише вимогу здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації у стандартних положеннях, нормативах.

1.3. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності

Спільним між аудитом і ревізією є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників. Однак між ними є і суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об'єктами, зв'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями, а й організаційними формами проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність, мають сертифікат і включені до Національного реєстру на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур. Аудитор і аудиторські фірми несуть відповідальність перед зовнішніми споживачами (акціонерами, кредиторами) щодо якості зробленого висновку згідно з укладеним договором і чинним законодавством.

Суттєвою відмінністю аудиту від ревізії є не тільки перелік виявлених недоліків, а й детальні вказівки аудитора щодо того, як їх виправляти.

1.4. Предмет, метод і об'єкти аудиторської діяльності

Зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.

Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту.

Метод – це шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання-діалектика. Метод - це спосіб дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.

В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.

Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні,організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається,стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі.

Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.

1.5. Національні і міжнародні нормативи аудиту

Стандартами аудиту називають загальні вимоги щодо проведення аудиту, яких повинні дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків, тобто здійснюючи аудит фінансової звітності. Ці вимоги стосуються як професійної підготовки аудиторів (компетентність та незалежність аудиторів), так і аудиторської звітності та достатності аудиторських свідчень і доказів..

Загальноприйняті стандарти згруповані в три групи: загальні, робочі та стандарти звітності.

Загальні стандарти:

1. Аудиторська перевірка повинна виконуватись особою (особами), яка має необхідну академічну і технічну підготовку як аудитори.

2. Аудитор (аудитори) повинен бути неупередженим і незалежним від об'єкта перевірки.

3. Виконуючи процедури перевірки і готуючи аудиторські звіти, аудитори повинні відповідально ставитися до роботи, яку вони виконують.

Робочі стандарти. Робота має бути належним чином спланована, за нею повинен здійснюватись відповідний нагляд з боку керівництва аудиторської фірми. Аудитор повинен бути достатньо обізнаним зі структурою внутрішнього контролю, щоб спланувати проведення аудиту і визначити характер і необхідну кількість тестових перевірок, які необхідно виконати. За допомогою перевірок, спостережень і опитувань аудитор повинен отримати таку кількість компетентних свідчень, яка є достатньою для аудиторського висновку про фінансову звітність, що перевірялася.

Стандарти аудиторської звітності. Аудиторський звіт повинен визначити, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим принципам, вказати на причини, з яких не було дотримано цих принципів у поточному звітному періоді, якщо у попередніх звітних періодах такі принципи дотримувалися.

Аудитор повинен виконувати свої функції неупереджено, для чого він мусить бути незалежним, чесним та об'єктивним на всіх етапах його роботи. Прагнення до підвищення свого професійного та загальноекономічного рівня є обов'язком аудитора. Аудитор зобов'язаний зберігати в таємниці всю інформацію, яка стосується стану справ клієнта.

1.6. Класифікація аудиту

За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи аудиту: “Операційний аудит”, Аудит на дотримання нормативних вимог. Аудит фінансової звітності.

Операційний аудит - це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення ефективності роботи організації.

У процесі операційного аудиту перевірка не обмежується тільки перевіркою процедур ведення бухгалтерського обліку.

Результати операційного аудиту значно важче визначити, ніж результати двох інших видів аудиту. Причина полягає в тому, що ефективність проведення певних операцій оцінити об'єктивно значно важче, ніж дотримання нормативних вимог або опублікування фінансової звітності відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Установлені для оцінки операційної ефективності критерії є дуже суб'єктивними, тому з цього погляду операційний аудит часто відносять скоріше до управлінського консультування, ніж до аудиту.

Метою аудиту на додержання нормативних вимог є визначення, чи дотримується організація, аудит якої проводиться, процедур і правил, установлених для неї.

Аудит на дотримання нормативних вимог, що проводиться для організацій, які ведуть комерційну діяльність, передбачає, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу компанії установлених для них керівництвом процедур ведення бухгалтерського обліку;

Аудит фінансової звітності проводиться, з тим щоб визначити, чи дотримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлених критеріїв. Цими критеріями є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

Проводячи аудит фінансової звітності, припускають, що ця звітність буде використовуватись різними групами людей і для різних цілей.

Види аудиту. За організаційно-процесуальними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній, однопредметний, багатопредметний і комплексний, за функціями — запобіжний, предметний, ретроспективний і стратегічний та ін. Розрізняють також аудит зовнішній і внутрішній.

Внутрішні аудитори вивчають господарські операції з метою надання рекомендацій щодо економного й ефективного використання ресурсів, досягнення найкращого кінцевого результату і вироблення політики компанії.

Таблиця 1.1 Загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності

Форма звітності Виявлені недоліки та помилки
  Баланс підприємства (ф. № 1) Баланс складений відповідно до нормативних документів про бухгалтерські звіти і баланси затверджених Мінфіном і Держкомстатом
  Звіт про фінансові результати (ф. № 2) Помилок не виявлено
  Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3) Помилок не виявлено
  Звіт про власний капітал (ф. № 4) Помилок не виявлено
  Декларація про прибуток підприємства Несвоєчасне подання декларації про прибуток підприємства
  Податкова декларація з податку на додану вартість Помилок не виявлено
  Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів Помилок не виявлено
  Розрахунок земельного податку Помилок не виявлено
  Форма 4-ФСС “Розрахункова відомість по коштах фонду державного соціального страхування” Помилок не виявлено
  Розрахункова відомість про нарахування і перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття Помилок не виявлено
  Форма № 4-ПФ “Звіт про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного Фонду” Помилок не виявлено

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: