Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів

Программа переписи населения

Категории населения, учитываемые при переписи

Категории населения – это общая характеристика совокупности жителей населенного пункта или территории в зависимости от их связи с этой территорией.

Наличное население – это люди, фактически находящиеся на момент переписи на территории данного населенного пункта, независимо от продолжительности пребывания в этом месте и прав на жительство.

Постоянное население - это люди, которые на момент переписи проживают в данном месте постоянно, независимо от права на проживание и фактического нахождения в месте постоянного проживания.

Постоянно проживающими считаются те, кто живет более 6 месяцев, а также те, кто собирается прожить на данной территории этот срок.

Юридическое население – это люди, прописанные в данном месте.

Все категории взаимосвязаны.

Данная зависимость выражается следующими выражениями:

ПН = НН + ВО – ВП;

НН = ПН + ВП – ВО,

где ПН - постоянное население;

НН - наличное население;

ВО – временно отсутствующие;

ВП – временно проживающие.

В настоящее время используются два метода заполнения переписных листов:

1. метод опроса – метод, при котором специально подготовленные счетчики со слов населения заполняют переписные листы;

2. метод самоисчисления – метод, при котором сами граждане заполняют переписные листы и отправляют их по почте в областной комитет по статистике.

Программа переписи населения состоит из двух частей:

1. собственно программа сбора информации в ходе переписи населения.

2. программа разработки материалов переписи, т.е. список таблиц, которые будут построены и опубликованы после завершения переписи.

Программа переписи населения – это перечень признаков отдельных лиц и семей, а также перечень вопросов переписного листа, с помощью которого эти признаки фиксируются.

Обычно вопросы программы производятся в специально предназначенном для этого бланке, который может быть двух форм:

1. списочная форма – 1 бланк на несколько человек;

2. индивидуальная форма – 1 бланк на 1 человека.

Переписной лист состоит из трех частей:

1. адресная часть, состоящая из имени и адреса переписываемого, а также включает вопросы об отношении переписываемого к главе семьи;

2. вопросы, представляющие собственно программу переписи:

· вопросы, позволяющие отнести переписываемого к постоянному или наличному населению;

· вопросы о личных демографических характеристиках опрашиваемого (пол, возраст, брачное состояние);

· вопросы о социально-экономических характеристиках опрашиваемого, т.е. вопросы об уровне образования, профессии, занятиях, источниках дохода, социальное положение;

· вопросы об этнических характеристиках, т.е. вопросы об этнической принадлежности, родном языке, других языках, на которых говорит опрашиваемый и вероисповедание;

· вопросы, имеющие отношение к изучению воспроизводства населения (порядковый номер брака, дата вступления в брак, либо его расторжение, вопрос о числе рожденных детей, желаемое и ожидаемое число детей в семье);

· вопросы о миграции (длительность пребывания на данной территории и прежнем месте жительства);

3. Вопросы, связанные с другими обследованиями (обычно варьируются от переписи к переписи и полностью определяются заделами текущего момента).

Вироблення ефективної державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Щоб зрозуміти сутність поняття “трудові ресурси”, треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:

• осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);

• осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: від 16

до пенсійного віку);

• осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за.

Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і. непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

До трудових ресурсів належать:

• населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);

• працюючі особи пенсійного віку;

• працюючі особи віком до 16 років.

Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.

Зауважимо, що в Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодці шого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.

Відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистиків праці все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне.

Економічно активне населення — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих із безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.

Економічно неактивне населення — це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать:

• учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;

• особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;

• особи, які одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю;

• особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;

- • особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;

• інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

Використання робочої сили в процесі праці передбачає її відтворення, яке перебуває у взаємозв'язку із відтворенням суспільного продукту. Процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази. Це фаза формування, фаза розподілу й перерозподілу і фаза використання.

Фаза формування характеризується:

• природним відтворенням, тобто народженням людей та досягненням ними згодом працездатного віку;

• відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв'язок, тощо);

• одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації.

Фаза розподілу й перерозподілу робочої сили характеризується розподілом її за видами робіт, родом діяльності, а також по організанізаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці.

Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці.

Фаза використання полягає у використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників.

Усі фази органічно пов'язані між собою.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робочої сили.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості. Це — зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо. Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.

Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення (розширене — перевищення кількості народжень над числом смертей на 1000 осіб населення; просте відтворення — відсутність приросту чисельності населення, тобто кількість народжених дорівнює числу смертей на 1000 осіб населення; звужене відтворення — не тільки відсутній природний приріст, а й відбувається його абсолютне зменшення — депопуляція), що пов'язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також із зростанням дитячої смертності.

Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція до зменшення чисельності населення України, його економічно активної частини.

Становлення ринкових відносин характеризується природним переміщенням зайнятості з виробничої сфери у сферу обслуговування, але при цьому необхідно, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки й населення за рахунок зростання ефективності виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва та праці. В сучасних умовах в Україні цього не відбувається.

Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів.

До системи балансів трудових ресурсів належать:

• зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);

• баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і службовцях та джерел їх забезпечення;

• балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;

• балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;

• балансові розрахунки потреби в спеціалістах; міжгалузевий баланс затрат праці;

• баланс робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон'юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи зростання продуктивності праці тощо.

Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв'язаних.показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).

У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.