Тема 4біологічний захист населення

Показатели разводимости

Процесс разводимости описывается системой показателей, которые характеризуют тенденции ее формирования и изменения:

1. Абсолютное число разводов (S_{развдов}) за период - это общее число браков, расторгнутых за определенный период времени (обычно за год).

2. Общий коэффициентразводимости – относительный показатель, он равен отношению общего числа браков, расторгнутых за определенный период, к числу человеколет, прожитых населением за этот период:

Кразв. = Sразв х1000‰, Sср t

где К_разв. –общий коэффициент разводимости; S_разв – число разводов за период t; S_ср - среднегодовое население, t – длина периода; S_ср t - общее число человеколет, прожитых населением за период t.

3. Специальные коэффициенты разводимости исчисляются как отношение числа разводов за год к среднему числу населения бракоспособного возраста.

Кразв. спец. = Sразв х1000‰, S18+ t

где S_{18+ -} среднее число населения бракоспособного возраста, t=1 год.

4. Частные коэффициенты разводимости: для мужчин и женщин, для городского и сельского населения и т.д.

5. Повозрастные коэффициенты разводимости, равные отношению числа разводов у женщин или мужчин за тот или иной период времени к их средней численности за тот же период.

Например, повозрастной коэффициент разводимости для женщин определенного возраста Х рассчитывается по следующей формуле:

Кразв.Х = Sразв Х х1000‰, SсрХ

где S_развХ - число разводов у женщин данного возраста; S_срХ - среднегодовая численность женщин этого возраста.

Аналогично рассчитываются показатели для мужского населения.

Своего максимума повозрастные специальные коэффициенты достигают у мужчин в возрасте 25-29 лет, у женщин – 20-24 года.

6. Суммарный коэффициент разводимости - сумма всех повозрастных коэффициентов разводимости.

7. Индекс разводимости – отношение годового числа разводов к годовому числу браков.

Медичний захист передбачає своєчасне надання допомоги потерпілим і лікування їх, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій. Для цього проводять такі заходи:

1. Планують і використовують сили й засоби органів охорони здоров'я залежно від відомчої належності їх.

2. Розгортають у надзвичайних умовах потрібну кількість лікувальних закладів.

3. Своєчасно застосовують профілактичні медичні препарати.

4. Здійснюють контроль за харчовими продуктами, питною водою і джерелами водопостачання.

5. Завчасно створюють і підготовляють спеціальні формування.

6. Накопичують медичні засоби захисту, медичне та спеціальне майно і техніку.

7. Контролюють стан довкілля, санітарно-гігієнічну та епідеміологічну си­туацію.

8. Готують медичний персонал і проводять загальне медико-санітарне на­вчання населення.

Біологічний захист — це захист від біологічних засобів ураження, який включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господар­ських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає:

ü своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів за­хисту;

ü запровадження режимів карантину та обсервації;

ü знезаражування осередку ураження;

ü необхідне знезаражування людей, тварин тощо;

ü своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

ü проведення екстреної та специфічної профілактики;

ü дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності й господарювання, та населен­ням.

Карантин — це система державних заходів, які включають режимні, адміністративно-господарські, протиепідемічні, санітарні і лікувально-профі­лактичні заходи, направлені на локалізацію і ліквідацію осередків бактеріаль­ного ураження.

Карантин (обсервація) вводиться наказом начальника цивільної оборони країни (області) після отримання попередніх результатів бактеріологічних до­сліджень із встановленням збудника інфекції. (Зразок наказу в додатку за пе­реліком № 71 Закону України «Про захист населення і територій від над­звичайних ситуацій техногенного і природного характеру» № 1809-ПІ від 08.06.2000, де визначаються завдання всім службам, які задіяні на ліквідації осередку особливо небезпечної інфекції).

Введення карантину супроводжується одночасним введенням режиму об­сервації на всіх адміністративних територіях приблизно в радіусі 10 км.

Проведення карантинних заходів здійснюється всіма міністерствами, ві­домствами та організаціями відповідно до вимог законодавчих нормативних актів.

Методичне керівництво з організації та проведення карантинних обсерва­ційних заходів в осередках особливо небезпечної інфекції (далі — ОНІ) покла­дається на медичну службу, яка разом з виконанням заходів з медичного забез­печення попередньо встановлює принципи та вихідні положення з тактики дій служб цивільної оборони щодо локалізації та ліквідації осередку ОНІ, дає кон­кретні рекомендації з режиму, бере участь у контролі за проведенням каран­тинних заходів.

Карантин (обсервація) відміняється наказом начальника цивільної оборони України (області) не раніше ніж пройде термін інкубаційного періоду захворювання з моменту ізоляції останнього хворого і проведення заключноїдезінфекції в осередку ураження.

Для проведення карантинних заходів призначається адміністрація карантину. Начальником карантину призначають представника адміністрації. ступником начальника карантину — епідеміолога від санітарно - епідеміологічної служби. Комендантську службу очолює представник служби охорони громадського порядку. Також призначають по одному представнику від службцивільної оборони, які задіяні в ліквідації осередку ОНІ.

При запровадженні карантину передбачається:

Ö озброєна охорона всієї зони карантину;

Ö суворий контроль за в'їздом та виїздом населення і вивозом майна із зони карантину;

Ö заборона проїзду через осередок ураження автомобільного транспорту;

Ö створення обсерваторів та проведення заходів з обсервації осіб, ш ходились в осередку і вибувають за межі зони карантину;

Ö обмеження спілкування між окремими групами населення;

Ö встановлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, роботи торговельної мережі і підприємств громадського харчування, об'єктів народного господарства залежно від епідемічної обстановки, що склалась, але який забезпечує їх безперервну роботу;

Ö забезпечення населення продуктами харчування і промисловими товарами першої необхідності з урахуванням правил протиепідемічного режиму:

Ö встановлення суворого протиепідемічного режиму роботи медичних к ладів;

Ö проведення заходів із знезаражування об'єктів зовнішнього середовища, промислової продукції та санітарної обробки населення;

Ö переведення всіх об'єктів харчової промисловості на спеціальний технологічний режим роботи, який гарантує нешкідливість продукції, яку випускає об'єкт;

Ö проведення екстреної та специфічної профілактики;

Ö раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація:

Ö контроль за суворим виконанням населенням, підприємствами, міністерствами та відомствами встановлених правил карантину;

Ö проведення санітарно-просвітницької роботи.

При проведенні обсервації передбачаються:

Ö обмеження виїзду, в'їзду і транспортного проїзду всіх видів транспорту через зону обсервації;

Ö проведення знезаражування об'єктів зовнішнього середовища;

Ö активне виявлення хворих, їх ізоляція, госпіталізація;

Ö проведення санітарної обробки ураженого населення;

Ö проведення екстреної профілактики серед осіб, які були в контакті з ними;

Ö посилення медичного контролю за проведенням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

Ö посилення ветеринарно-бактеріологічного контролю за ураженими сільськогосподарськими тваринами і продукцією тваринництва;

Ö встановлення протиепідемічного режиму роботи медичних закладів.

Комендантська служба організовується для забезпечення ізоляції каран­тинної зони, щоб виключити винесення інфекції за її межі і зменшити переда­чу інфекції в осередку.

Озброєна варта забезпечується службою охорони громадського порядку ра­зом з військовими підрозділами шляхом виставлення постів охорони по пери­метру осередку і цілодобового патрулювання.

Для контролю за здійсненням протиепідемічного режиму при в'їзді та ви­їзді населення, вивезенні вантажів розгортаються спеціальні формування — контрольно-пропускні пункти (КПП), до складу яких входять санітарно-контрольні пункти (СКП).

Із зони карантину дозволяється вивозити різні вантажі за наявності доку­ментів про їх знезараження. Виїзд, вихід людей із зони карантину дозволяєть­ся особам за наявності в них документа про проходження обсервації. Ввіз ван­тажів у зону карантину (до передавально-перевантажувального пункту) здій­снюється особами, які супроводжують вантажі, при суворому виконанні вста­новлених правил карантину.

У зону карантину безперешкодно допускаються формування цивільної обо­рони та окремі фахівці, направлені для проведення заходів з ліквідації осеред­ків ураження, а також особи, які постійно проживають на території зони ка­рантину, але виїхали з неї до встановлення карантину.

Санітарно-контрольний пункт призначається від санітарно-епідеміологічної служби і на нього покладається:

§ перевірка посвідчень про проходження обсервації в осіб, які вибувають із зони карантину;

§ перевірка документів про проведення вакцинації (за необхідності в осіб, які прибувають у зону карантину;

§ в окремих випадках видача засобів термінової неспецифічної профілак­тики особам, які прибувають у зону карантину);

§ медичний нагляд за особами, які супроводжують вантаж, транспортни­ми бригадами, особовим складом КПП;

§ виявлення інфекційних хворих серед осіб, які вибувають із зони каран­тину і які прибувають до неї, та їх ізоляція.

Вивіз вантажів із карантинної зони здійснюється після їх знезараження.

Документи про знезараження вантажів та їх нешкідливість видаються ві­домствами, які відправляють вантажі.

Продукція харчових підприємств із карантинної зони має бути в захисній тарі та перевозитися в щільно закритих ящиках.

Обмеження спілкування населення в карантинній зоні встановлюється за­лежно від епідемічної обстановки. Воно досягається шляхом:

· заборони вільного пересування населення і транспорту всередині населе­них пунктів, на які накладено карантин;

· відміни занять у всіх навчальних закладах, закриття дитячих закладі» або переведення їх на цілодобову роботу;

· заборони масових заходів, закриття театрів, клубів;

· закриття ринків;

· організації забезпечення населення продуктами харчування та речами першої потреби.

Населення, що проживає у зоні карантину, зобов'язане суворо дотримува­тися встановлених правил карантину, а саме:

· використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання;

· застосовувати засоби екстреної та специфічної профілактики;

· проходити санітарну обробку, проводити знезараження одягу та помешкання;

· своєчасно повідомляти про появу в сім'ї, у квартирах хворих;

· суворо дотримуватися правил особистої гігієни.