Оформлення пояснювальної записки і графічного матеріалу

Пояснювальні записки слід друкувати а комп’ютері зі стрічкою чорного кольору. Текст заповнюється на одному боці листка білого паперу розміром 203 х 288 мм. Відстань між лінійками не повинна бути меншою 5 мм (1,5-2,0 міжлінійних інтервалів). На кожному аркуші повинні бути поля: ліворуч та знизу - 25 мм, зверху - 20 мм, праворуч - 10 мм. Кожну сторінку нумерують. Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, другою - завдання на дипломну (магістерську) роботу, третьою - зміст роботи. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами у правому верхньому куті. На сторінці титульного аркушу номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються в загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури необхідно включати у наскрізну нумерацію.

При першій згадці у тексті іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх слід писати як в українській транскрипції, так і на мові оригіналу (у дужках). Виклад змісту роботи має бути коротким, чітким і не допускати суб’єктивного тлумачення. Терміни і визначення повинні відповідати стандартам, а при їх відсутності загальноприйнятим в науково-технічній літературі. Якщо у роботі використовується специфічна термінологія, то слід привести пояснення термінів з відповідними висновками.

Титульний лист має бути оформлений за взірцем (додаток 1).

Текст розділів (глав) повинен поділятися на параграфи, пункти тощо. Розділи (глави) повинні бути пронумеровані арабськими цифрами у межах всієї роботи. “Вступ”, “Розділ 1”, “Розділ 2” тощо, “Висновки” нумеруються як розділи (глави).

Після номеру розділу (глави) ставиться крапка. Параграфи, пункти тощо слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер параграфу повинен складатися із номеру розділу та підрозділу, розділених крапкою. У кінці ставиться крапка, наприклад, “2.1.” (перший параграф другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами в межах кожного параграфу. Номер пункту має складатися із номеру розділу (глави), параграфу і пункту, розділених крапками, В кінці номера пункту також ставлять крапку, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого параграфу другого розділу). Розділи (глави), які відображають зміст і результати роботи, параграфи повинні мати змістовні заголовки. Заголовки розділів (глав) пишуться або друкуються прописними буквами, заголовки параграфів - стрічковими (крім першої прописної). Якщо заголовок складається з двох речень, то їх розділяють крапкою. В кінці заголовка крапку не ставлять. Не слід підкреслювати заголовки і розбивати слова при переносах. Номер відповідного заголовку (глави) або параграфу ставиться на початку заголовку, номер пункту - на початок першої стрічки абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номеру пункту не повинна виступати за межу абзацу.

Відстань між заголовками і наступним текстом має дорівнювати трьом міжстрічковим інтервалам, а відстань між заголовком і останньою стрічкою попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжстрічковим інтервалам.

У змісті роботи послідовно переховуються заголовки розділів (глав), параграфів, проставляються номери сторінок, на яких вони розміщені. Зміст має включати всі заголовки, які є в роботі.

Кількість ілюстрацій в роботі визначається її змістом і має бути достатньою для розкриття ідей дипломника. Усі ілюстрації (фотографії, схеми, креслення тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно в межах розділу (глави) або наскрізним чином (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Номер рисунку має складатися із номеру розділу (глави) і порядкового номеру рисунку, розділених крапкою, наприклад, “Рис.1.2” (другий рисунок першого розділу). При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, “(рис.1.2)”. Наступні посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад, “(див. рис.1.2)”. Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті (якщо на даній сторінці не має місця, то їх слід розташувати на наступній сторінці). Рисунки розташовуються у зручній для ознайомлення формі. Допускається таке їх розташування, яке допускає переміщення записки за годинниковою стрілкою. Кожний рисунок повинен мати змістовну назву. Підпис, як і написи на рисунках, виконують креслярським шрифтом.

Цифровий та деякий інший матеріал доцільно оформляти у вигляді таблиць. Кожна таблиця має мати змістовний заголовок, який розміщується під словом “Таблиця” з її номером. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з прописних букв, підзаголовки - зі стрічкових, якщо вони складають одне речення з заголовком, та з прописних, якщо вони мають самостійне значення. Підкреслювати заголовки не потрібно. Графу “N з.п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на строку таблиці є посилання у тексті). Таблицю слід розміщувати після першої згадки у тексті роботи таким чином, щоб її зручно було розглядати. Якщо таке розташування неможливе, таблицю розміщують так, щоб для її вивчення роботу можна було б повернути роботу за годинниковою стрілкою. При переносі на наступну сторінку нумерацію вертикальних стовпців слід повторити, а над нею розмістити слова “Продовження таблиці” з зазначенням її номера. Таблиці повинні нумеруватися у межах розділу (глави) арабськими цифрами. Над правим верхнім кутом таблиці розміщується напис “Таблиця” з зазначенням порядкового номера таблиці. Номер таблиці складається із номеру розділу (глави) і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу (глави). При посиланні на таблицю вказують її новий номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад, “(табл.1.2.)”. Повторні посилання на таблицю слід давати із скороченим словом “дивись”, наприклад, “(див. табл.1.2.)”. Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово “Таблиця” не пишуть. Якщо у графі текст повторюється і складається з одного слова, то його можна замінити лапками. Якщо текст повторюється і складається з двох, або більше слів, то при першому повторенні його заміняють словом “те саме”, а далі - лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, букв, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові дані в якійсь стрічці таблиці не приводяться, то в ній ставлять риску.

Пояснення позначень символів приводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу слід давати з нового рядка. Перший рядок починають зі слова “де”, дві крапки після нього не ставлять. Розмірність одного і того ж параметру в межах роботи має бути постійною. Формули нумеруються в межах розділу (глави) арабськими цифрами. Номер формули має складатися із номеру розділу (глави) і порядкового номеру формули, розділених крапкою, наприклад, “(1.2.)” - (друга формула першого розділу). Номер формули слід брати у круглі дужки і розташовувати праворуч на рівні нижньої строки формули, до якої він відноситься. При посиланні у тексті на формулу необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, “У формулі (1.2.)”.

До списку літератури включають усі використані джерела, які розташовуються у порядку появи посилань у тексті роботи або за алфавітом. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, заголовок книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо книга написана двома і більше авторами, то їх прізвище з ініціалами подають у тій послідовності, в якій вони надруковані в книжці; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше трьох авторів вказуються прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі вказуються слова “та інші”. Назву місця видання необхідно приводити повністю в називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К), Москва (М). Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серій (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті приводиться у тому вигляді, в якому він поданий в періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номера сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, 32-39.

Дані про звіт НДР мають включати: заголовок звіту, після заголовку у дужках приводять слово “(звіт)”, його шифр, інвентарний номер, повну назву організації, що випустила звіт, прізвище та ініціали керівника НДР, місто та рік випуску, кількість сторінок звіту. Дані про стандарт (технічні умови) мають відображати: позначення і назву.

При посиланні у тексті на джерела документальної інформації слід приводити порядковий номер за списком літератури, який розміщується у квадратних дужках, з приведенням використаних сторінок, наприклад [17, с.20-252].

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках. Кожний додаток починається з нової сторінки, в правому верхньому куті друкується (вписується) слово “Додаток”. Кожний додаток повинен мати технічний заголовок. Якщо у роботі є більше одного додатку, то їх нумерують послідовно арабськими цифрами, наприклад, “Додаток 1”, “Додаток 2”.