Виробнича практика для студентів ІІ курсу

МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ

Мета практики – закріплення знань, отриманих студентами в процесі навчання в університеті, а також підбір матеріалу для виконання курсових проектів із курсів «Основи теорії автоматичного управління», «Механічна технологія та обладнання підприємств», «Хімічна технологія та обладнання підприємств», «Основи розрахунку та конструювання машин галузі».

Завдання практики:

· Практично оволодіти методикою розрахунку, конструювання та експлуатації машин легкої промисловості, пральних машин та холодильників.

· Навчитись застосовувати отримані у вузі теоретичні знання в практичній інженерній діяльності.

· Поглибити теоретичні знання, отримані в університеті, практичним досвідом.

· Підвищити рівень знань в галузі економіки й організації управління виробництвом.

· Вивчити питання охорони праці на підприємстві (загальний порядок роботи, причини травматизму, вимоги охорони праці при роботі на обладнанні, електробезпеку виробничого обладнання).

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ

Навчальну практику на ІІ курсі студенти проходять у виробничих цехах і відділах підприємства (наприклад, в одній з дільниць швейної фабрики: експериментальна, для волого-теплової обробки, швейна дільниця).

Робочим місцем студента повинен бути один з перерахованих відділів, в якому він працює весь період практики і повністю виконує правила внутрішнього розпорядку підприємства.

Перед початком практики на підприємстві студент отримує ввідний інструктаж з техніки безпеки і охорони праці.

Студент повинен проходити практику відповідно до графіку, затвердженого керівником практики від підприємства та університету. Студент повинен приймати участь в усіх заходах, що проводяться суспільними організаціями підприємства, відділу.

Студент веде щоденник, в якому записується все, що вивчено, з чим ознайомився і які технічні питання вирішив на протязі дня.

Керівництво практикою від університету здійснюється досвідченим викладачем кафедри, від підприємства – висококваліфікованим інженером, призначеним наказом по підприємству.

ЗМІСТ ПРАКТИКИ

Мета практики – здобуття і поглиблення практичних навиків при техніко-економічному аналізі діючих на підприємстві технологічних процесів, проектування і впровадження у виробництво модернізованого обладнання, технологічних засобів механізації та автоматизації.

Нижче перераховується приблизний перелік питань, які повинні бути вивчені і вирішені при проходженні практики:

· Загальні відомості про підприємство.

· Призначення цеху, дільниці, характеристика продукції.

· Структура управління підприємства і цеху.

· Вирішення конструкторських завдань в умовах виробництва.

· Методи, способи контролю, що використовуються в процесі виконання технологічної операції.

· Висновки про технологічні резерви підвищення продуктивності праці і зниження собівартості виготовлення виробів.

· Методи і засоби, що використовуються при контролі якості.

· Використання САПР на підприємстві.

· Організація технічної підготовки виробництва на підприємстві.

· Індивідуальне завдання.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ ПРАКТИКИ

№	Найменування	Кількість днів
1	Інструктаж і видача індивідуальних завдань	1
2	Виконання індивідуальних і виробничих завдань	11
3	Оформлення звіту і здача заліку	3

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Кожен студент отримує від керівника практики університету індивідуальне завдання, яке повинно оформлятись з урахуванням особливостей бази практики.

ВИРОБНИЧІ ЕКСКУРСІЇ

За час проходження практики студент повинен ознайомитися з роботою допоміжних цехів, дільниць та відділів, основних цехів, не пов'язаних з робочим місцем студента. Прикладом таких підрозділів є заготівельні, експериментальні, цехи для розкрою матеріалів, швейні цехи, та дільниці для волого-теплової обробки матеріалів, ремонтна дільниця, обчислювальний центр підприємства та ін. Ознайомлення з цими цехами, дільницями і відділами проходить в порядку екскурсій, що організовуються керівниками практики від підприємства.

ЗВІТ ПРО ВИРОБНИЧУ ПРАКТИКУ

Звіт складається на основі щоденних записів в щоденнику по мірі проходження практики. Звіт повинен оформлятись таким чином, щоб до закінчення перебування на робочому місці у відповідності з графіком проходження практики був закінчений відповідний розділ звіту.

Звіт повинен містити:

1. Виклад матеріалу по вивчених питаннях програми.

2. Виклад матеріалу з індивідуального завдання.

Звіт складається на листах формату А4 об'ємом 15-20 сторінок і оформляється у відповідності з вимогами ЄСКД до текстових документів.

Звіт перевіряється і підписується керівниками практики від підприємства і університету.

СТРОКИ І МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Якість виконання програми практики перевіряється у формі поточного і підсумкового контролю.

Щоденник, звіт, завірений заводським керівником, характеристику із заводу студент здає на кафедру після повернення з практики. Підсумковий контроль здійснюється у формі захисту студентом звіту з практики в комісії, яка призначена завідувачем кафедри. До звіту студент додає:

· щоденник практики із записами виконаної роботи, підписаний керівником практики від заводу;

· відгук керівника від підприємства;

· індивідуальне завдання (див. додаток).

ЛІТЕРАТУРА

1. Вальщиков Н.М., Шарапин А.И. и др. Оборудование швейного производства. – М.: Легкая индустрия, 1977. – 520 с.

2. Ганулич А.А. Роботизированная технология швейных изделий. – М.: Легпромбытиздат, 1990. – 200 с.

3. Довнич, И. И. Технология производства обуви: учеб. для нач. проф. образования / И. И. Довнич. – Москва: Академия, 2004. – 288 с.

4. Ермаков А.С. Оборудование швейных предприятий. – 2-е изд. – М.: Академия, 2003. – 432 с.

5. Эппель Е.С. Оборудование для влажно-тепловой обработки в швейном производстве. – М.: Легкая индустрия, 1970. – 152 с.

6. Залкинд А.И. Новое оборудование обувного производства. – Москва: Академия, 2003. – 207 с.

7. Исаев В.В., Франц В.Я. Устройство, работа, наладка и ремонт швейных машин. – М.: Высшая школа, 2000. – 336 с.

8. Колосков В.И., Колясин Б.П. Оборудование и механизация обувного производства. – М.: Лег. индустрия, 2004. – 320 с.

9. Комплексно-механизированные линии в швейной промышленности/ Зак И.С., Полухин В.П., Лейбман С.Я. и др. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 320 с.

10. Коновал В.Д., Свістунова Л.Т., Олійников В.В. Технологія взуттєвого виробництва. – К., 2004 – 356 с.

11. Крючкова Г.А. Технология и материалы швейного производства. – М.: Академия, 2003. – 384 с.

12. Кучер В.О., Степура А.О. Обладнання швейного виробництва. – К.: Вікторія, 2001. – 416 с.

13. Машины и агрегаты текстильной и легкой промышленности. Т. IV – 13/ И.А. Мартынов, А.Ф. Прошков, А.П. Яскин и др. – М.: Машиностроение, 1997. – 608 с.

14. Набалов Т.А. Оборудование сборочных цехов обувных фабрик. – М., 2001. – 224 с.

15. Нечіпор С.В. Технологія виготовлення одягу: Посібник для ПТУ. – Луцьк, 2006. – 405 с.

16. Оборудование обувного, кожгалантерейного и мехового производств: учеб. пособие для вузов / С.А. Пушкин [и др.] – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 512 с.

17. Орловский Б.В. Основы автоматизации швейного производства: Учеб. для сред. спец. учеб. заведений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М: Легпромбытиздат, 1988. – 248 с.: ил.

18. Першина Л.Ф., Петрова С. В. Технология швейного производства: Учеб. для сред. учеб. заведений. – М.: Легпромбытиздат, 1991. – 416 с: ил.

19. Подготовительно-раскройное производство швейных предприятий: Учеб. пособие/ В.Т. Голубкова, Р.Н. Филимоненкова, М.А. Шайдоров и др. – Мн.: Выш. шк., 2002. – 206 с.

20. Промышленная технология одежды: Справочник/ П.П. Кокеткин, Т.Н. Кочегура, В.И. Барышникова и др. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 640 с.

21. Рейбарх Л.Б. Оборудование швейного производства. – Л.: Легпромбытиздат, 1988. – 286 с.

22. Савостицкий А.В., Меликов Е.Х. Технология швейных изделий. – М.: Легшкая и пищевая промышленность, 1982. – 440 с.

23. Слободянюк Э.А., Малик С.Н. Лабораторный практикум по оборудованию швейного производства. – М.: Легпромбытиздат, 1983. – 96 с.

24. Справочник по организации труда и производства на швейныъх предприятиях: Справочник/ Кокеткин П.П., Доможиров Ю.А., Никитина И.Г., Басалыго Л.И. – М.: Легпромбытиздат, 1985. – 312 с.

25. Справочник по швейному оборудованию/ Зак И.С., Горохов И.К., Воронин Е.И. и др. – М.: Легкая индустрия, 1981. – 272 с.

26. Ценова Л.В. и др. Машины и аппараты обувного производства. – К., 2004. – 318 с.

27. Червяков Ф.И., Сумароков Н.В. Швейные машины. – М.: Машиностроение, 1968. – 472 с.

28. Клименко О.Д., Селезньов Е.Л., Герасимчук О.П. Хімічна технологія та обладнання підприємств. Гідромеханічні процеси. Навчальний посібник. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2010. – 132с.

29. Методичні вказівки до проходження практики для студентів спеціальності 7.090222 “Обладнання легкої промисловості та побутового обслуговування машинобудівного факультету денної форми навчання/ І.Г.Тунік, Е.Л.Селезньов, В.С.Пуць, Л.В.Назарчук – Луцьк: ЛДТУ, 2004. – 26 с.

ПЕРЕЛІК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ НА ВИРОБНИЧУ ПРАКТИКУ

1. Вивчити історію підприємства, на якому студент проходить практику.

2. Ознайомитися із структурою підприємства.

3. Прийняти участь в налагодженні обладнання різних типів.

4. Ознайомитися з системами керування на виробництві.

5. Транспортна система на виробництві.

6. Вивчити небезпечні місця на виробництві.

7. Ознайомитись із автоматичними лініями на виробництві.

8. Вивчити типи транспортуючих пристроїв.

9. Вказати типи швейних машин і де вони використовуються.

10. Ознайомитися із структурою автоматизованого проектування машин.

11. Які системи використовуються для проектування, порівняти з тими, що вивчали.