Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки

Тема 1. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

План

 

1. Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки

2. Предмет економічної теорії та еволюція його визначення різними школами

3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація

4. Економічні категорії і закони

5. Економічна теорія як теоретико-методологічна база інших економічних наук

 

Міні-лексикон:

Економіка. Політична економія. Економічна теорія. Економікс. Мікроекономіка. Макроекономіка. Мезоекономіка. Мегаекономіка. Меркантилізм. Фізіократи. Класична політекономія. Марксизм. Маржиналізм. Неокласицизм. Кейнсіанство. Інституціоналізм. Монетаризм. Предмет економічної теорії. Метод економічної теорії. Економічна категорія. Економічний закон. Наукова абстракція. Економічне моделювання. Економічний експеримент. Функції економічної теорії. Економічна політика

Література:

Основна: 1, 3, 4, 6.

Додаткова: 18, 22, 24.

 

 

Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки

Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистецтво ведення домашнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарства певної країни, групи країн або всього світу;

2) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;

4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.

Економіка як складна різноманітно структурована система є об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.

Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

 

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI–XVII ст. з формуванням капіталістичного суспільства.

Починаючи з XVII ст. розуміння предмету вивчення економічної теорії змінювалося разом з еволюцією самого господарства.

Оскільки капіталістичні відносини почали складатися передусім у сфері торгівлі, то перша, рання школа економічної думки - Меркантилізм Х VI – XVII ст. (від італійського "​​мерканте" - торговець, купець) – вважала джерелом багатства саме торгівлю. Меркантилісти зосереджували свою увагу на пізнанні закономірностей торгівлі. Відповідно до цієї теорії багатство суспільства виражається у накопиченні грошей, особливо золота та срібла через торгівлю. З усіх видів діяльності пріоритет віддавався праці, зайнятій у торгівлі, насамперед міжнародній, оскільки вона сприяла нагромадженню багатства.

Основна ідея раннього меркантилізму ґрунтувалася на забороні вивезення грошей з країни, обмеження імпорту, розширенні видобутку золота і срібла, встановленні високих мит. Фахівці виділяють 2 етапи становлення меркантилізму: ранній (теорія грошового балансу, XV-XVIст.) та пізній (теорія торгового балансу, XVII-XVIII ст.).

Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

 

Фізіократи (термін утворений від грецьких слів "природа" і "влада"). Представниками цієї школи у Франції в XVIII ст. були Ф. Кене (1694-1774) і А. Тюрго (1727-1781). Вони перенесли питання про походження суспільного багатства зі сфери обігу в сферу виробництва. При цьому обмежували останню тільки сільським господарством, вважаючи, що багатство створюється лише в цій галузі.

 

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновниками були У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Економічні погляди Уільяма Петті (1623-1687 р.р.). формувалися в умовах швидкого зростання капіталістичних відносин в Англії. Його перу належить ціла низка робіт: "Трактат про податки і збори", "Слово мудрим", "Політична арифметика", "Різне про гроші", де він розвивав ідею активного торгового балансу. "Багатство кожної країни, - стверджував У. Петті, - полягає головним чином в тій частці, яку вона має у зовнішній торгівлі,... а виробництво таких товарів і ведення такої торгівлі, яке сприяє накопиченню в країні золота, срібла, дорогоцінного каміння та т.д. є більш вигідними, ніж інші види виробництва та торгівлі ". ("Економічні та статистичні роботи". М., 1940, с. 156, 165). Віддаючи данину меркантилізму, він заклав основи трудової теорії вартості.

Видатний англійський економіст Адам Сміт (1723-1790) увійшов в історію як "Пророк вільної конкуренції". Найбільшою його заслугою можна вважати те, що в світі економіки природний саморегулюючий порядок. Основна ідея у вченні А. Сміта - ідея лібералізму, мінімального втручання держави в економіку, ринкового саморегулювання на основі вільних цін, що складаються в залежності від попиту та пропозиції. Головний твір його життя "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) мав величезний вплив на подальше століття. Економічне життя за А.Смітом, підпорядковане об'єктивним закономірностям, які не залежать від волі і свідомих прагнень людей. Вихідний пункт усього його дослідження утворює проблема поділу праці, яке пов'язує в єдине суспільство "егоїстів-індивідів".

Найбільшим економістом епохи промислового перевороту в Англії був Д. Рікардо (1772-1823). Він сформулював серію економічних законів, які увійшли до скарбниці політичної економії. Центральне місце у вченні Д. Рікардо займають теорії вартості і грошей, заробітної плати і прибутку, земельної ренти, вчення про капітал та відтворення.

Підводячи підсумки класичній школі, необхідно відзначити, що основним об'єктом дослідження тут виступає виробництво як таке, незалежно від його галузевих особливостей, а також розподіл благ. Її видатні представники висунули й обґрунтували систему понять і категорій, що науково відображають сутність багатьох економічних процесів.

 

Коли капіталістичне суспільство досягло досить високого ступеня економічної зрілості і виявилися його внутрішні суперечності, на арену історії вийшов робітничий клас, розділивши наукове древо економіки на марксизм та маржиналізм.

На противагу буржуазної політичної економії виникла пролетарська економія - марксизм, основи якої заклали ідеологи робітничого класу - К. Маркс і Ф. Енгельс. Вони здійснили переворот в економічній науці, створили вчення про додаткову вартість, що розкрила природу капіталістичної експлуатації. Був зроблений глибокий науковий аналіз капіталістичного ладу, який призвів авторів до висновку про його історичну обмеженість та закономірну зміну соціалістичним ладом.

Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти.

  Маржиналізм (від англ. marginal — граничний) — теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі універсальної концепції використання граничних, крайніх ("max" чи "min") величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ. 

Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ індивідом.

Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.