double arrow

Основи компонування балкових кліток

Під час проектування конструкцій робочої площадки виробничих будівель, балкового міжповерхового перекриття чи естакади виникає необхідність скомпонувати систему несучих балок, яку називають балковою кліткою. Залежно від кількості типів балок у балковій клітці розрізняють три принципові компонувальні схеми: спрощену, нормальну й ускладнену (рис.1.2).

У спрощеній схемі балкової клітки є тільки один тип балок, які розташовуються з постійним кроком , зазвичай, паралельно до меншої сторони плану, що перекривається, і обпираються на стіни, розташовані вздовж більшого боку площадки (рис. 1.2, а). Крок балок  визначається розрахунком настилу. Незнімний настил виконують переважно зі сталевих листів завтовшки
6…14 мм і приварюють, безпосередньо до поясів балок.
З урахуванням несучої здатності листів такої товщини чи умов забезпечення їхньої заданої жорсткості відстань між балками (проліт настилу) найчастіше приймають 0,6…1,6 м. За більших прольотів настилу значно збільшується його товщина, а це нераціонально з точки зору витрат сталі.

При залізобетонному настилі відстань між балками приймають 1,5…3 м. Орієнтовні товщини сталевого настилу та плоскої залізобетонної плити при різних прольотах наведені в табл. 1.1 залежно від значень характеристичного навантаження на 1 м2 площі, що перекривається.

 

Рис. 1.2. Схеми балкових кліток:

а – спрощена; б – нормальні; в – ускладнена; г – комбінована; е – ускладнена під технологічне обладнання;
є
– з використанням щитового настилу; ГБ – головні балки;
ДБ
– допоміжні балки; БН – балки настилу; Щ – щитовий настил; Р – ребра; с – монтажний стик ГБ






Таблиця 1.1


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: