На прикладі найпростішої схеми, показаної на рис. 4.1, визначимо природний (гравітаційний) тиск, який виникає в системі водяного опалення.
В подаючому трубопроводі, позначеному суцільною лінією, вода має температуру tг і густину ρг. Трубопровід з охолодженою водою температурою tо і густиною ρо позначений на схемі пунктиром. Взаємне розташування окремих елементів системи опалення показане на схемі висотами h1, h2, h3, h4,. Прийнято, що нагрівання води здійснюється в котлі, охолодження – в опалювальному приладі; вода в трубопроводах не охолоджується.
Рис. 4.1 Схема до визначення природного циркуляційного тиску в системі водяного опалення
Визначимо гідростатичний тиск води, який діє на переріз 1-1 зворотної магістралі справа і зліва. Різницею цих тисків буде надлишковий циркуляційний тиск, під дією якого відбувається рух води в замкнутому контурі трубопроводів системи.
Тиск стовпа води справа:
, (4.1)
тиск стовпа води зліва:
, (4.2)
різниця між ними:
|
|
, (4.3)
Звідси витікає, що природний циркуляційний тиск дорівнює добутку прискорення вільного падіння на відстань по вертикалі між точками нагріву й охолодження води і різницю густин нагрітої та охолодженої води.
Якщо ввести довільну площину відліку висот А-А і позначити висоту точки охолодження опалювального приладу hт.о. і висоту точки нагріву в тепловому вузлі hт.н., то, враховуючи, що рівняння (4.3) можна переписати у вигляді:
, (4.5)
тобто природний циркуляційний тиск дорівнює прискоренню вільного падіння, помноженому на суму добутків висот точок охолодження і нагрівання на різницю густин води після і до цих точок, рахуючи у напрямку руху води. Це визначення можна поширити і на загальний випадок, коли в замкнутому контурі трубопроводів довільно розташовані декілька точок нагрівання і охолодження. В цьому випадку гравітаційний циркуляційний тиск можна виразити рівнянням:
. (4.6)
Таким чином, гравітаційний циркуляційний тиск в замкнутому контурі трубопроводів з довільно розташованими в ньому точками нагрівання і охолодження дорівнює прискоренню вільного падіння, помноженому на суму добутків висот окремих точок нагрівання і охолодження над довільно прийнятим рівнем відліку на різницю густин води після і перед точками в напрямку циркуляції води в контурі.
При визначенні гравітаційних тисків в розрахунках, які не вимагають високої точності, можна скористатись таким спрощенням. Різниця густин води при температурах 95 і 70 °С дорівнює 15,91 кг/м3. В звичайному для систем водяного опалення проміжку температур можна прийняти лінійну залежність між густиною і температурою, рахуючи, що зміні температури на 1 °С відповідає зміна густини на 15,91·25 = 0,64 кг/(м2·°С). Тоді замість можна ввести в розрахунок :
|
|
. (4.7)