2018-02-13
259
Методичні рекомендації до написання рефератів
Для аспірантів і пошукачів наукового ступеню
Загальні зауваження
Вибір напрямку досліджень та особистої теми є дуже відповідальним кроком і здійснюється аспірантом за допомогою наукового керівника. На кафедрі наявна рекомендована тематика рефератів, які враховують коло особистих науково-дослідницьких інтересів аспірантів та напрямок відповідних кафедральних наукових розробок. У випадку зацікавленості аспіранта чи здобувача будь-якою іншою темою, що не ввійшла до списку запропонованих, він повинен обговорити це питання з викладачем, щоб з’ясувати її доцільність та актуальність, забезпеченість джерелами та літературою, можливість її самостійного виконання з урахуванням ступеню його теоретичної, спеціальної та практичної підготовки. Тема повинна бути актуальною, значимою, такою, що дає можливість максимально застосувати отримані знання та навички. Науковий керівник надає постійну допомогу аспірантам на всіх етапах підготовки роботи: у формулюванні теми, розробці її концепції та структури, підбору необхідної літератури, в обробці матеріалу; перевіряє форму та зміст роботи, готує письмовий відзив на роботу. Теми рефератів затверджуються на засіданні кафедри.
|
|
|
Загальне знайомство з навчальною й дослідницькою літературою та колом джерел. Після того, як тему обрано, аспіранту необхідно ознайомитися з приблизним колом питань, які вона охоплює. Перш за все, необхідно отримати консультації у наукового керівника та ознайомитися з відповідними матеріалами в навчальних посібниках. Потім аспірант повинен розпочати ретельну роботу з пошуку та обробки всіх доступних джерел та наукової літератури. Виписки з джерел та літератури доцільно робити на окремих аркушах або картках. Це дозволяє підвищити якість їх використання, бо не обмежує можливості систематизації. Слід не забувати на кожній окремій картці вказувати її тему, а також відомості про те, звідки саме взята ця конкретна інформація (якщо з архіву, то з зазначенням фонду, опису, справи та аркуша, якщо з друкованого джерела або з наукової літератури, то вказується прізвище автора, назва книги або статті, місце і рік видання, видавництво, кількість сторінок, номер конкретної використаної сторінки (див. приклад оформлення бібліографічного опису). Такий ретельний підхід дозволяє економити час і точно оформляти посилання та список використаних джерел та літератури під час написання реферату.
Розробка плану реферату. Після першого ознайомлення з джерелами та літературою слід сформулювати конкретну мету реферативного дослідження і, відповідно до неї, накреслити план, який повинен відображати певну структуру роботи. Уточнити мету та план допоможе порада наукового керівника. План роботи повинен забезпечувати комплексний, системний підхід до вирішення поставленої проблеми та складатись з двох – трьох чітко сформульованих питань (розділів), які б розкривали суть обраної проблеми. Добре продуманий, чітко сформульований план є одним з показників розуміння аспірантом обраної для дослідження проблеми.
|
|
|
Від загального знайомства з матеріалом необхідно перейти до систематичного та поглибленого опанування джерелами і науковою літературою. Цей етап потребує навичок реферування (складання конспекту). При цьому не слід механічно та бездумно переписувати текст. Реферування починають після попереднього прочитання й осмислення змісту матеріалу, його структури, окреслення у ньому головних моментів. У рефераті коротко викладаються головні думки наукової праці, а також міркування самого аспіранта і його аргументація з обов’язковим посиланням на використані книги з усіма вихідними даними. Збирання матеріалу завершується його систематизацією згідно з планом.
Зміст роботи повинен бути конкретним, висновки випливати з всебічного аналізу зібраних та опрацьованих матеріалів. Найголовніша вимога до рефератів - якомога більша самостійність у пошуку необхідної інформації і систематизації, узагальненнях і аргументованості висновків. Спочатку пишеться чорновий варіант, а потім після обов’язкової перевірки й коректури, переписується набіло. Важливо, щоб ще при виконанні чорнового варіанту правильно оформити технічний апарат: нумерацію сторінок, назви розділів відповідно плану, посилання й список використаних джерел та літератури. Робота повинна містити поля для правки та зауважень наукового керівника.
Реферат є не самостійним науковим дослідженням, а викладом обраної теми на основі вказаної літератури. Р обота виконується українською мовою. Допускається написання роботи російською чи англійською мовами на умовах попереднього узгодження з науковим керівником та кафедрою.
Текст реферату повинен відповідати загальновизнаним нормам сучасної української (російської) мови. Доцільно дотримуватись достатньо простих вказівок:
• в науковій та навчальній літературі слід писати від третьої особи (не “на мою думку”, а “на думку автора”)
• слід використовувати єдину загальновідому термінологію і не займатися словотворенням;
• треба позбавлятися канцеляризмів та слів і висловів, що мають жаргонний характер;
• небажані дуже великі (більш 3-4 рядків) чи занадто маленькі речення;
• не слід застосовувати скорочення, які не є загальновизнаними. Доцільні, наприклад, скорочення – р. (рік), м. (місто) і т. д. (і так далі);
• лише поряд з цифровими позначеннями можливе використання знаків типу “№”, “%”, “$”. В інших випадках слід писати “номер”, “відсоток”, “долар” і т.д. Не бажано розпочинати речення з цифр;
• при наведенні в тексті прізвищ вчених, релігійних діячів, політиків, інших ініціали слід писати перед прізвищем.
Часто-густо викладення матеріалів основної частини потребує привести цитати з джерел, або буквальні вислови дослідників. Саме завдяки цьому навіть побіжне знайомство з роботою дає змогу побачити, які джерела і в якому обсязі були використані і яку літературу опрацював здобувач. На кожне залучення має бути зроблено посилання. Щодо використання цитат доцільно врахувати такі рекомендації:
• не слід вживати дві чи більше цитат підряд;
• немає потребиза допомогою посилань на авторитети підтверджувати очевидні істини;
• не можна закінчувати окремі розділи цитатами, бо потрібні власні висновки за змістом розділу;
|
|
|
• немає сенсу приводити занадто великі цитати;
• не бажано наводити цитати з одного джерела, монографії, статті (за винятком випадків, коли досліджується одне джерело). Зразки оформлення посилань наведені нижче.
Обсяг реферату традиційно дорівнює приблизно 40000 друкованих знаків, тобто 25-30 друкованих сторінок (формату А-4). До цього обсягу не входять список використаних джерел й літератури та додатки. Неприпустимою є підготовка рефератів в зошитах або на листах, що заповнені з обох сторін. Ці роботи виконуються на комп’ютері.
Критеріями оцінки виступають:
• теоретичний рівень роботи;
• повнота та глибина розкриття теми;
• новизна;
• ступінь самостійності;
• вміння автору обґрунтувати положення та висновки, які містяться у роботі;
• вагомість аргументів на користь підтриманих суперечливихчи дискусійних положень;
• додержання вимог щодо оформлення роботи і перш за все - науково-довідкового апарату.
СТРУКТУРА РЕФЕРАТУ
Робота повинна мати певні обов'язкові елементи структури:
• титульна сторінка;
• зміст роботи (план);
• перелік умовних скорочень (якщо в цьому є необхідність);
• вступ;
• основна частина (складається з кількох розділів);
• висновки;
• список використаних джерел та літератури;
Титульний лист оформлюється за наступним зразком:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Центр гуманітарної освіти НАН України
Донецьке відділення
Кафедра філософії
ПРОБЛЕМА МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ В ФІЛОСОФІЇ НОВОГО ЧАСУ
Реферат
аспіранта денної / заочної форми навчання / пошукача
Інституту економіко- правових досліджень,
спеціальність (назва і шифр спеціальності)
Сидорчук О.О.
Науковий керівник –
д.філос.н., проф. Пасько Я.І.
Донецьк-2012
Зміст (план) подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів та підрозділів (якщо вони мають окремий заголовок), висновків, списку використаних джерел та літератури).
|
|
|
Коли в роботі вжита певна специфічна термінологія або використані маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх загальний перелік може бути поданий окремим списком на початку роботи. Якщо спеціальні терміни, скорочення і таке інше повторюється менше трьох разів, окремого переліку складати не треба, а їх розшифровка подається у тексті роботи при першому згадуванні.
Вступ є найбільш складною і дуже важливою частиною роботи. Він повинен мати певну структуру, обумовлену науковою логікою. У вступі розкривається сутність наукової проблеми, до якої звертається аспірант, її актуальність для сучасного стану філософської думки і проблем, що стоять перед сучасною філософією, формулюються мета та завдання роботи, визначається об’єкт та предмет дослідження, подаються відомості про характер обраної літератури, на основі якої розкривається обрана тема.
Не слід формулювати мету як “дослідження”, або “вивчення”, тому що це вказує на засіб досягнення мети, а не саму мету. Завдання повинні бути достатньо чіткими та конкретними (їх як правило 2-4). Їх вирішення здійснюється в окремих розділах роботи. Цим пояснюється певний збіг формулювання завдань та назв розділів.
У вступі обов'язково обґрунтовується методологічна основа роботи. Наприклад, до методологічної основи можуть бути віднесені – філософські (діалектичний, феноменологічний тощо), загальнологічні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення тощо) або частнонаукові методи (наприклад, конкретно-історичні: проблемно-хронологічний, періодизації тощо). Вказуються також такі традиційні методологічні принципи як історизм, системність, комплексний підхід, об'єктивність, детермінізм, позаконфесійність тощо.
У вступі також міститься коротке обгрунтування структури реферату (логіка плану роботи).
Вступ, як правило, становить близько 1/10 загального обсягу роботи.
Якісний глибокий вступ можливо написати лише після того, як ретельно вивчені, проаналізовані та опрацьовані усі наявні джерела, література, й написана більша частина роботи.
Основна частина. Назви розділів не повинні дублювати загальну назву роботи. Як правило, зміст розділів розкриває завдання, що були сформульовані у вступі. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки.
У першому розділі, як правило, міститься огляд літератури та джерельної бази дослідження (якщо його не розташовано у вступі). В огляді літератури мають бути окреслені основні етапи розвитку наукової думки за проблемою, що розглядається. Щоб все це зробити ґрунтовно, треба ознайомитися з максимально можливою кількістю робіт, що мають як пряме, так і опосередковане відношення до окреслених питань. Це можуть бути не лише монографічні дослідження, а й статті, брошури, рецензії, автореферати дисертацій тощо. Огляд літератури не повинен бути простим переліком опрацьованих праць і переказом їх змісту. Необхідно давати оцінку вивченій літературі, її значенню для висвітлення саме обраної теми, з урахуванням фактору приросту знання. Огляд літератури можливо робити за хронологічним або проблемним принципами (краще - останній). Цей огляд завершується висновком про стан дослідження обраної теми.
Важливою умовою написання якісної роботи є послідовність у викладенні запланованого матеріалу. Порушення цього принципу призводить до повторів, відсутності логіки в роботі.
Інші розділи основної частини розкривають сутність проблеми. Виклад матеріалів в основній частині повинен бути підпорядкований одній провідній ідеї, яка чітко визначена у вступі як мета дослідження. Треба уникати безапеляційних тверджень, зайвої емоційності.
Висновки – це завершальна частина дослідження. Вони повинні бути невеликими за обсягом 1-2 сторінки), але місткими. Коротко формулюються загальні висновки, які не повинні текстуально співпадати з висновками за розділами, при можливості демонструється зв'язок дослідження з практикою, а також звертається увага на такі питання, які не розкриті у роботі та пояснюється чому (недостатність джерельної бази, можливість бути окремою темою студіювання тощо).
Список використаних джерел та літератури слід оформлювати згідно з вимогами державного стандарту.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ. НАУКОВО-ДОВІДКОВИЙ АППАРАТ.
Реферативні роботи виконуються за допомогою технічних засобів на одному боці аркушу білого паперу формату А 4 з дотриманням наступних вимог:
Загальний обсяг роботи повинен становити 25-30 сторінок.
У роботі повинні бути всі обов'язкові елементи структури (див. Структура реферату).
Титульний лист оформлюється за зразком.
Текст має бути надрукований через 1,5 інтервали; розмір шрифту (Times New Roman Cyr) – 14; береги не менше: правий - 10 мм, верхній, нижній, лівий - 20 мм. Вписувати в текст окремі іншомовні слова, умовні знаки можна лише чорнилом, тушшю, пастоючорного кольору.
Друкарські помилки, описки, графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою й нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту; не більше двох виправлень на одній сторінці.
Заголовки структурних частин - “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ”, “ДОДАТКИ” - друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Номер розділу (арабськими цифрами без знака “№”) ставлять після слова “РОЗДІЛ”, потім з нового рядка друкують заголовок розділу; якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнюватися 2 інтервалам. Кожну структурну частину слід починати з нової сторінки.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Нумеруються підрозділи у межах кожного розділу; номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку; в кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Заголовок підрозділу друкується у тому же рядку; в кінці заголовка ставлять крапку. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між підрозділами повинна дорівнюватися 2 інтервалам.
Заголовки пунктів (якщо вони є) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Нумеруються пункти у межах кожного підрозділу; номер пункту складається з номера підрозділу і порядкового номера пункту, між якими ставлять крапку; в кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.1.” (перший пункт третього підрозділу другого розділу). Заголовок пункту друкується у тому же рядку; в кінці заголовка ставлять крапку. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між пунктами повинна дорівнюватися 2 інтервалам.
Нумерацію сторінок роботи треба подавати арабськими цифрами без знака “№” у правому верхньому куту сторінки без крапки в кінці. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші та на сторінках, на яких починаються структурні частини “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ…”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ”, "ДОДАТКИ" номер сторінки не ставлять.
При написанні роботи слід давати посилання на джерела і літературу, які були використані. Треба використовувати наступний спосіб посилань: після наведення фактичного матеріалу, точки зору будь-якого автору або інших відомостей, слід вказати у квадратних лапках номер джерела, на яке робиться посилання, згідно з загальним списком використаних джерел та літератури, що наводиться наприкінці роботи, а також номер сторінки у джерелі, на якій наводяться саме ці дані.
Наприклад, у тексті:
Значне місце у творчості Л.Силенка займає поняття “духовна революція ” [7, 13].
Відповідний опис у списку використаних джерел і літератури:
7. Хміль Т.В. Поняття духовної революції в релігійно-етичній концепції Л.Силенка // Українське релігієзнавство. – 2001. – № 17. – С.13 – 19.
Список використаних джерел та літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. До списку використаної літератури включаються тільки ті джерела, якими аспірант користувався при виконанні праці і на які у тексті є посилання. Слід посилатися на останні видання публікацій; на більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Джерела треба розміщувати у порядку появи посилань у тексті або за алфавітом.
ДОДАТОК Е
ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ПЛАНУ
ПЛАН
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Історіографія проблеми, характеристика
джерел та методологія дослідження 9
1.1. Назва 10
1.2. Назва 15
РОЗДІЛ 2. Назва 25
2.1. Назва 25
2.2. Назва 33
РОЗДІЛ 3. Назва 50
3.1. Назва 51
3.2. Назва 60
ВИСНОВКИ 77
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 80
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання [Текст]: (ГОСТ 7.1—2003, IDT): ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. — Чинний з 2007—07—01. — К.: Держспоживстандарт України, 2007. — ІІІ, ІІІ, 47 с.; 29 см. — (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи) (Національний стандарт України).
Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання [Текст]: (ГОСТ 7.1—2003, IDT): ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
