Істотно відрізняється від японської американська модель управління. Як ми вже знаємо, саме в США вперше сформувалася наука й практика менеджменту.
Американський менеджмент ввібрав у себе основи різних шкіл менеджменту: «наукового управління», адміністративної школи, синтетичної концепції.
Сучасний американський менеджмент базується на трьох історичних передумовах:
1. Наявність ринку.
2. Індустріальний спосіб організації виробництва.
3. Корпорація як основна форма підприємництва.
До особливостей американської моделі управління можна віднести наступні:
- значне теоретичне обґрунтування процесів управління;
- ціль, що ставить перед собою американський керуючий - максимальний прибуток, тобто одержання найбільшої вигоди з найменшими зусиллями;
- тверда ієрархічна структура: кожен працівник має тільки одного начальника;
- чітко прописані посадові інструкції;
- робота за контрактом;
- розмір винагороди робітника визначається категорією робочого місця, для розрахунку зарплати вкрай рідко враховується стаж працівника;
- строго погодинна виплата зарплати, штрафи за запізнення й догани за прихід на роботу раніше обговореного строку (начальству прийдеться платити вам більше грошей) - концепція «точно вчасно».
- перспективи кар'єрного росту залежно від зусиль і компетенції працівників, а не від стажу роботи.
- комплексний контроль якості (концепція «робити з першого разу»). Відповідно до цієї концепції якість забезпечується шляхом включення відповідальності за якість у кожну посадову інструкцію або опис робіт виробничого робітника. Контроль якості виконуваних операцій на місці;
- заохочення конкуренції й виказування усередині однієї групи;
- створення галузевих профспілок.
У зв'язку із зазначеними особливостями можна виділити наступні основні недоліки американської моделі управління:
1) зменшення гнучкості при зміні виробничих завдань, зниження почуття задоволеності робітників, наростання стомленості від монотонності.
2) втрата ефективності ієрархічної організації в тих галузях промисловості, де великий асортименти товарів і виробничий процес містить у собі безліч стадій.
3) прагнення американських менеджерів одержати моментальну вигоду, вирішити питання «швидко».
4) велика кількість рівнів управління (до 11-12 в американській автомобільній промисловості, у порівнянні з 5-6 у японській), і як слідство - ріст бюрократичного апарата й трансакційних витрат.
У результаті проведеного аналізу можна виділити основні відмінні риси американської і японської моделей управління (табл. 3.1)
Таблиця 3.1
Порівняльна характеристика японського й американського менеджменту
Японія | США |
Ротація кадрів | Підбір кадрів |
Довічний найм | Короткострокова робота за наймом |
Принцип старшинства при оплаті й призначеннях | Оплата за результатами праці |
Неформальний контроль | Формальний контроль |
Нечіткий опис робочого завдання | Чіткий опис робочого завдання |
Колективна відповідальність | Індивідуальна відповідальність |
Відсутність зв'язку посади й завдання | Завдання визначається посадою |
Акцент на координацію й співробітництво | Акцент на ефективність і результати |
Колективне ухвалення рішення | Індивідуальне ухвалення рішення |
Управління «знизу нагору» | Управління «зверху вниз» |
Навчання без відриву від виробництва | Спеціальна програма підвищення кваліфікації |
Вербування нових випускників вищих навчальних закладів | Вербування нових випускників і зрілих співробітників |
Довгострокова орієнтація | Підвищена увага до поточних результатів |
Підвищена увага до підлеглих | Орієнтація і на роботу і на людину |
Залучення співробітників у кружки контролю якості | Застосування індивідуальних способів контролю якості |