Дифракція рентгенівських променів. Закон Вульфа -Брегга

Дифрагувати можуть не тільки світлові хвилі, але й електромагнітні хвилі інших ділянок шкали. Однак їх  може бути настільки мала, що не можна виготовити штучну решітку, тому для спостереження дифракції рентгенівських променів використовують природну решітку кристала. Вивчення дифракції рентгенівських променів дозволяє досліджувати структуру кристалів.

Російський вчений Ю.Вульф та англійські фізики Брегги незалежно один від одного показали, що розрахунок дифракційної картини від кристалічної гратки можна провести за принципом дифракційної гратки, в якій роль щилин грають атоми, що знаходяться в різних шарах кристалу. З малюнку видно, що різниця ходу двох хвиль, відбитих від сусідніх атомних шарів, дорівнює , де d – період ідентичності кристалу в напрямі, перпендикулярному шарам, що розглядаються, - кут ковзання. Отже, напрями, в яких спостерігаються дифракційні максимуми, визначаються умовою:    

Дане співвідношення називається формулою Вульфа – Брегга.

    Дифракція рентгенівських променів від кристалів використовується для дослідження спектрального складу рентгенівського випромінювання та для вивчення структури кристалів.

І інтерференція, і дифракція лежать в основі голографічного методу одержання об'ємних зображень предметів: інтерференція — для одержання голограми, дифракція — для одержання зображення по голограмі.