Трансмісивні інфекційні хвороби кролів:міксоматоз,вірусна геморагічна хвороба

БІЛЕТ 23

Міксоматоз кролів (Myxomatosis cuniculorum) — гостра високо-контагіозна хвороба, що характеризується серозно-гнійним кон'юн­ктивітом і ринітом, утворенням пухлинних вузлів на шкірі, набря­ково-драглистою інфільтрацією підшкірної клітковини в ділянці го­лови, лап, хребта, зовнішніх статевих органів і ануса. Супроводжу­ється надзвичайно високою, майже 100 %-ю летальністю.

Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус з родини Poxviridae, Епізоотологія хвороби. До міксоматозу сприйнятливі дикі та свійські кролі незалежно від віку й статі. Дикі зайці хворіють рідко. Резервуаром збудника міксоматозу в природі є дикі кролі та зайці, серед яких інфекція проходить латентно і підтримується механіч­ним перенесенням вірусу членистоногими. Значну роль у збере­женні й передаванні збудника відіграють кровосисні комахи (кома­рі, москіти) та ектопаразити (воші, блохи, кліщі). Встановлено, що в слинних залозах москітів вірус міксоматозу зберігається до 7 міс, кролячі блохи можуть бути носіями вірусу впродовж 3 міс голоду­вання, комарі здатні зберігати вірус до ЗО діб після інфікування

Патогенез. Після репродукції в чутливих клітинах слизових обо­лонок ротової й носової порожнин вірус лімфогенним шляхом про­никає в регіонарні лімфовузли, де швидко розмножується і вже на З — 4-ту добу зумовлює вірусемію, зміну проникності капілярів, появу набряків. Вірус міститься в міксомах, лімфовузлах, крові, легенях, селезінці, а також в усіх інших внутрішніх органах хворих і пере­хворілих кролів.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 — 11 діб. Перебіг хвороби надгострий і хронічний (латен­тний). Розрізняють класичну (набрякову), нодулярну (вузликову) та безсимптомну форми міксоматозу. Для класичної форми міксо­матозу характерною клінічною ознакою є набряки підшкірної клітко­вини та маленькі вузлики, переважно в ділянці голови, статевих ор­ганів та ануса. Передня частина голови сильно припухає, особливо на очах і вухах, шкіра збирається у валикоподібні складки, внаслідок чого голова кроля нагадує голову лева — «левиний вигляд». Одноча­сно у хворих кролів розвивається серозно-гнійний кон'юнктивіт, спо­стерігаються спочатку слизові, а потім гнійні виділення з очей, які товстим шаром накопичуються між повіками та очним яблуком, по­вністю закриваючи очні щілини. Гнійний блефарокон'юнктивіт зна­чно ускладнює перебіг хвороби, кролик повністю втрачає зір. З носо­вої порожнини також витікає гній, який засихає навколо носових отворів, значно утруднюючи дихання, тварина намагається дихати через рот, жалібно попискує. Згодом пухлини зливаються між собою, на місці вузликових розростань утворюються осередки некрозу, кролі сильно худнуть, набувають потворної форми, у них з'являються за­дишка, хрипи в легенях, синюшність слизових оболонок. Хвороба триває у дорослих кролів 10 — 14 діб, у молодих тварин — 4 — 8 діб і майже завжди закінчується загибеллю.

Патологоанатомічні зміни. На розтині трупів загиблих кролів у ділянці голови, шиї, ануса та зовнішніх статевих органів виявля­ються драглисті набряки підшкірної клітковини. Лімфовузли та се­лезінка збільшені, гіперемійовані. Легені набряклі, іноді спостері­гаються осередки пневмонії, гостре запалення слизової оболонки дихальних шляхів.

Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних даних, характе­рної клінічної картини захворювання, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика включає гістологічне дослідження па­тологічного матеріалу від загиблих кролів та проведення біопроби. Ретроспективну діагностику міксоматозу кролів не розроблено. У лабораторію для дослідження надсилають 2-3 клінічно хворих кролів або їхні трупи не пізніше ніж через 2 год з моменту загибелі. Можна також направляти в термосі з льодом або в 50 %-му розчині гліцерину уражені ділянки шкіри разом з підшкірною клітковиною.

Для гістологічного дослідження відбирають шматочки уражених повік, ануса, різних ділянок шкіри, а також губи, вуха, які разом з драглеподібно зміненою клітковиною фіксують у 10 — 15 %-му розчи­ні нейтрального формаліну.

Лікування. Ефективних засобів лікування міксоматозу не знай­дено .Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання занесенню збудника міксоматозу кролів у благополучні господарства ззовні потрібно суворо дотримуватись ветеринарно-санітарних заходів, пе­редбачених для кролеферм. У разі виникнення захворювання в гос­подарстві (фермі) запроваджують карантинні обмеження, за умова­ми яких забороняється ввезення та вивезення з них кролів, продук­тів їх забою, шкурок, пуху, кормів, перегрупування кролів усередині господарства, доступ на кролеферму сторонніх людей, за винятком обслуговуючого персоналу, торгівля кролями та продуктами їх за­бою, заготівля кролів і продуктів від них у неблагополучному пункті та загрозливій зоні. У неблагополучному господарстві обладнують дезбар'єри, проводять заходи з недопущення проникнення на ферму свійських і диких тварин. Систематично здійснюють дезінфекцію і дезінсекцію для знешкодження комарів та інших жалких комах, оберігають приміщення від нападу комах.

Вірусна геморагічна хвороба кролів (Morbus haemoragica viralis cuniculorum, геморагічна пневмонія) — гостре контагіозне захворю­вання, що характеризується надзвичайно швидким перебігом, тяж­ким геморагічним синдромом, дистрофічними змінами в усіх орга­нах та високою (90 %) летальністю. Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Caliciviridae. Віріони сферичної форми, діаметром 20 — 40 нм, вкриті зовнішньою ліпопротеїновою оболонкою з виростами, які забезпечують високу аглютинувальну активність відносно еритроцитів овець, птиці та людини. Репродукується в первинних культурах клітин нирок кро­лів, спричинюючи через 48 — 72 год ЦПД з округленням, зернистіс­тю, фрагментацією клітин та руйнуванням моношару. Вірус досить стійкий у зовнішньому середовищі, зберігаючись у кролячих при­міщеннях при 18 °С до 20 діб. Чутливий до дії ефіру, спирту, хлоро­форму. Руйнується при 59 °С впродовж ЗО хв.

Епізоотологія хвороби. Вірусна геморагічна хвороба кролів ура­жає молодняк з 2- місячного віку. Більш сприйнятливими до захво­рювання є кролі 3 — 5-місячного віку, а на початку спалаху хвороби — племінні самки та самці. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які починають виділяти вірус з усіма секретами та екскре­тами вже через 24 год після зараження. Факторами передавання збудника можуть стати трупи загиблих тварин, шкурки та пух хво­рих кролів, а також корми, вода, предмети догляду, підстилка. Се­зонність хвороби припадає на весняно-осінній період і зумовлюється наявністю в цей час найбільш сприйнятливих вікових груп молод­няку.

Патогенез. Після проникнення в організм вірус швидко потрап­ляє в кров'яне русло, викликає вірусемію, уражає кровоносні суди­ни, зумовлюючи явища геморагічного діатезу та дистрофічні зміни в усіх органах, особливо в легенях, нирках, печінці, селезінці та лі­мфовузлах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2 — 3 тижні. Перебіг хвороби на початку епізоотії надгострий, наприкінці спалаху — надгострий і гострий. Хвороба триває від кількох годин до 1 — 2 діб. У захворілих кролів виявляються га­рячка, пригніченість, відсутність апетиту, іноді за 1 — 2 год перед смертю виникає носова кровотеча. Будь-яких характерних клініч­них симптомів хвороби не спостерігається і навіть перед загибеллю хворі кролі мало чим відрізняються від клінічно здорових. Майже всі захворілі тварини гинуть упродовж 1 — 2 діб.

Патологоанатомічні зміни. Характеризуються чітко вираженою картиною геморагічного діатезу. На серозних покривах і слизових оболонках дихальних шляхів і травного каналу виявляються мно­жинні крововиливи різного розміру та форми, кровонаповнення су­дин. Спостерігаються також катарально-геморагічне запалення шлунка і кишок, збільшення печінки, яка набуває жовто-брунат­ного кольору, щільної консистенції («варена печінка»), легко рветь­ся, при розрізі витікає кров темно-червоного кольору, що не згорта­ється. Нирки збільшені, мають брунатно-червоний колір, крапчасті крововиливи під капсулою. Селезінка з притупленими краями, те­мно-червоного кольору з фіолетовим відтінком. Капсула напружена, пульпа маститься. Легені щільні, значно кровонаповнені, забарв­лені в темно-червоний або світло-коричневий колір. У бронхах ви­являється піниста рідина темно-коричневого кольору. Лікування не розроблено.

Імунітет. У перехворілих кролів формується стійкий тривалий імунітет. Для специфічної профілактики запропоновано тканинні вакцини проти вірусної геморагічної хвороби кролів, інактивовані формаліном (формолвакцина), теотропіном (теотропінвакцина) або теплом (термовакцина), якими щеплюють тільки клінічно здорових кролів. Вакцину вводять молодняку з 1,5-місячного віку, внутріш-ньом'язово в дозі 0,5 мл у ділянці середньої третини стегна. Імунітет настає на 3-тю добу і триває не менш як 7 міс.

Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання занесенню збудника хвороби ззовні не допускається будь-яких господарських зв'язків з неблагополучними щодо вірусної геморагічної хвороби кролівницькими господарствами. Племінних самок і самців заво­зять лише з благополучних щодо інфекційних хвороб ферм, ново­придбаних тварин витримують упродовж 1 міс на профілактичному карантині. Для обслуговування тварин допускають персонал, який не має кролів в особистому господарстві. Забезпечують чітке вико­нання основних санітарно-гігієнічних вимог щодо догляду, утри­мання та годівлі кролів. Молодняк забезпечують відповідно до віку повноцінними кормами та умовами утримання.